Ухвала суду № 32557440, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Київ К/9991/1940/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 2а-292/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства „РММ"

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „РММ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001652302/0/72993 від 07.12.2009.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 позов задоволено визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001652302/0/72993 від 07.12.2009.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 та складено акт № 2977/23-2-20366111 від 11.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652302/0/72993 від 07.12.2009, яким товариству донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75838, грн.: основний платіж 50559 грн., штрафні (фінансові) санкції 25279, 50 грн.

Відповідачем встановлені порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження загальної суми податку на прибуток на суму 50559 грн., з них за 2 квартал 2008 року - на суму 9776 грн., за 3 квартал 2008 року - на суму 40783 грн.

Віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів при відсутності відповідних первинних, платіжних та розрахункових документів, які підтверджують здійснення першої з подій: або списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів, або оприбуткування товару на склад, а саме: в декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року по рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" задекларована сума витрат у розмірі 1618963 грн., але згідно наданих до перевірки журналів - ордерів та відомостей по рахунку 631 "Розрахунки, з вітчизняними постачальниками", первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків), виписок банку вказана сума складає 1 579 858 грн. Дане порушення містилося і в декларації з податку на прибуток за три квартали 2008 року - по рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" задекларована сума витрат у розмірі 2451088 грн., згідно наданих до перевірки журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, рахунків), виписок банку вказана сума складала 2248 852 грн., витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за півріччя 2008 року у розмірі 39105 грн., за три квартали. 2008 року у розмірі. 202236 грн. не підтверджені відповідними первинними, платіжними та розрахунковими документами, які підтверджують здійснення першої з подій: або списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів, або оприбуткування товару на склад, тобто не доведено факт того, що вказані витрати пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладалися договори на підставі яких складалися відповідні акти прийому-передачі, оплата здійснювалася платіжними дорученнями, що підтверджується головною книгою, журналами-ордерами, банківськими виписками, видатковими накладними, актами виконаних робіт, договорами, іншими первинними документами, які відповідали вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вказані норми Закону та висновки, колегія суддів вважає, що первинні документи оформлені належним чином та є необхідною підставою для включення витрат з придбання товарів та послуг позивачем до складу валових витрат.

Висновком судово-економічної експертизи № 266/24 від 18.11.2010, узгоджені у декларації валові витрати за 2 квартал, 3 квартал 2008 року по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" підтверджуються у повному обсязі, відповідно висновки акту перевірки Державної податкової інспекції про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат за півріччя 2008 року на суму 39105 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 39105 грн., за три квартали 2008 року на суму 202236 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року на суму 163131 грн., внаслідок чого занижений податок на прибуток на загальну суму 50559 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 9776 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 40783 грн. не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі № 2а-292/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 у справі № 2а-292/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.В. Вербицька