Ухвала суду № 32557425, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/9991/40301/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 18.07.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012

у справі № 2а-4636/11/137

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільпо-55"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільпо-55" (правонаступник - товариство з обмеженою відповідальністю „ФГ 2011" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000351601/0/18783/15-2/896 від 11.10.2010; №0000351601/1/23779/15-2/1152 від 08.12.2010.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2012 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000351601/0/18783/15-2/896 від 11.10.2010, №0000351601/1/23779/15-2/11520 від 08.12.2010.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість та складено акт №27/15-2/33359114 від 17.09.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000351601/0/18783/15-2/896 від 01.10.2010, якою визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 1442600 грн. та штрафні санкції 721300 грн.; №0000351601/1/23779/15-2/1152 від 08.12.2010, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 1442600 грн. та штрафні санкції в сумі 721300 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 пп. 7.2.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", операції з ТОВ „Компанія Альянс Продторг" фактично не відбулись, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. У зв'язку з цим збільшується сума податку, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету за квітень 2010 року на 1442600 грн.

29.09.2010 між позивачем (покупець) від імені якого діяв торговець цінними паперами ТОВ фірма „Промінко" та ВАТ „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „Рітейл Капітал" (продавець) укладений договір №Б-451-450/2010 купівлі-продажу цінних паперів, за яким позивач придбав прості векселі ордерні у документарній формі випуску за 15255600 грн., які підлягали сплаті протягом 200 календарних днів з дати підписання договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт з повіреним, звітом повіреного про виконання договору доручення, актом приймання-передачі векселів від 29.09.2010.

29.03.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ „Компанія Альянс Продторг" (постачальник) укладений договір купівлі-продажу №29/03, за яким постачальник зобов'язався передати у власність позивачу продукцію, яку позивач зобов'язаний прийняти і оплатити (п. 1.1.). Загальна орієнтовна ціна договору - 12 млн. грн. (п. 3.2. договору).

Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, або шляхом видачі простого векселя (п. 3.3.).

Строк оплати продукції становить 90 днів з дня поставки (п. 3.4.). Розхідними та податковими накладними підтверджується факт поставки позивачу товару за вказаним договором.

Розрахунок був проведений шляхом передачі зазначених вище і належних позивачу векселів на підставі акту приймання-передачі векселів від 12.04.2010.

Державна податкова інспекція вважає угоду нікчемною посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В окремих випадках до передання майна прирівнюється передача коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Товарно-розпорядчим документом за законодавством України є лише: коносамент, подвійне та просте складські свідоцтва.

Видаткова накладна до товарно-розпорядчих документів не належить.

Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, відповідно п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа(форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобов'язань встановленим вимогам відповідають.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-4636/11/137 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-4636/11/137 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.В. Вербицька