Рішення № 32557163, 17.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

справа № 757/4949/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Гурніку А.І.,за участю: позивача:не з'явився,представника відповідача:Хитрової Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання повернути кошти, відшкодування збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, ПАТ КБ «Приватбанк»), в якому просить поновити порушені права та прийняти рішення щодо зобов'язання відповідача повернути незаконно отримані кошти в розмірі 250,41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ним як Фізичною особою-підприємцем було відкрито рахунки у ПАТ КБ «Приватбанк», які в подальшому у 2005 році та 2009 році у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності були закритті, про що позивач одержав довідки. 24.10.2011 року позивач як фізична особа оформив з відповідачем договір банківського вкладу. По закінченню договору банківського вкладу позивачу було повернуто вклад та виплачено відсотки, проте, утримано грошові кошти в розмірі 250,41 грн. з метою закриття рахунка, відкритого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та просить повернути незаконно утриманні кошти.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2013 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання повернути кошти, відшкодування збитків та моральної шкоди та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.07.2013 року представник відповідача надав письмові заперечення проти позову в яких просив в позові відмовити, оскільки позивачем при закритті карткового рахунку у 2009 році не було погашено заборгованість, у зв'язку із чим відповідач правомірно утримав вказану суму із суми позивача при виплаті депозиту.

В судовому засіданні 05.07.2013 року позивач підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та просив їх задовольнити. В судове засідання 17.07.2013 року ОСОБА_3 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ч. 3 ст. 191 ЦПК України, повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у письмових запереченнях підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 24.12.2003 року ОСОБА_3 був зареєстрований як Фізична особа-підприємець Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що видано Свідоцтво НОМЕР_1.

12.01.2004 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, що підтверджується заявами на відкриття рахунків, корінцями повідомленнями від платника податків про відкриття рахунку в установі банку та не заперечується відповідачем.

23.12.2005 року ОСОБА_3 звернувся до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Згідно ст.. 50-1 ЦК України, фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Після внесення запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається фізичною особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги кредитора. Вимоги кредиторів, не визнані фізичною особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через відсутність майна, вважаються погашеними. У разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються відповідно до черговості. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог кожного кредитора цієї черги. Підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

В подальшому 25.08.2005 року рахунок НОМЕР_3 та рахунок НОМЕР_4 було закрито, що підтверджується корінцями повідомленнями від платника податків про закриття рахунку в установі банку та не заперечується відповідачем. 25.12.2009 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було закрито рахунок НОМЕР_2, про що ПАТ КБ «Приватбанк» видало довідку.

При цьому, відповідач зазначає, що за обслуговування спец. картковим рахунком по системі Банк-Клієнт Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 було нараховано плату на загальну суму 150,77 грн., що підтверджується випискою по рахунку та на зазначену суму заборгованості було нараховано пеню, яка склала 99,64 грн. Загальна сума заборгованості становить 250,41 грн.

Проте, доказів пред'явлення до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 протягом встановленого законодавством строку кредиторських вимог ПАТ КБ «Приватбанк» не надало.

21.01.2011 року Державним реєстратором Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації припинення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про що Державним реєстратором було зроблено запис у Свідоцтві.

Отже, станом на 21.01.2011 року підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинена. Таким чином, вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вважаються погашеними.

Твердження представника відповідача, що заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за обслуговування спец. картковим рахунком по системі Банк-Клієнт була списана на інший рахунок, оскільки відповідач мав на це право, судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Як визначено у ст.. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно п. 1.3.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих у банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, у яких клієнт є поручителем а також будь-якої іншої заборгованості яка виникла у клієнта у зв'язку з невиконаними зобов'язаннями перед банком.

Разом з тим, суд звертає увагу, що заборгованість за обслуговування спец. картковим рахунком існувала перед ПАТ КБ «Приватбанк» у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до якого могли бути пред'явлені вимоги виключно в порядку ст.. 50-1 ЦК України, що ПАТ КБ «Приватбанк» зроблено не було.

При цьому, суд зазначає, що твердження представника відповідача, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім майном відповідають дійсності, оскільки, згідно ч. 1 ст. 52 ЦК України, Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, проте, порядок виконання таких зобов'язань регламентується знову ж таки ст.. 50-1 ЦК України.

24.10.2011 року між фізичною особою ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір депозитного вкладу, згідно умов якого позивач вніс вклад в розмірі 23 000,00 грн. строком на 12 місяців по 24.10.2012 року.

По закінченню строку вкладу ПАТ КБ «Приватбанк» виплатило ОСОБА_3 суму вкладу з нарахованими відсотками, зменшивши суму на 250,41 грн. у зв'язку із заборгованістю позивача по рахунку НОМЕР_2 на підставі якого ОСОБА_3 було оформлено корпоративну картку.

Відповідно до ст.. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст.. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, після закінчення строку дії договору банківського вкладу ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язаний був виплатити ОСОБА_3 суму вкладу та нараховані відсотки в повному обсязі.

Доказів на підтвердження існування заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» у фізичної особи ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» не надало.

Отже, за таких обставин, правові підстави для утримання грошових коштів з ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у ПАТ КБ «Приватбанк» відсутні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 про повернення ПАТ КБ «Приватбанк» незаконно отриманих грошових коштів в розмірі 250,41 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 розглянути справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ПАТ КБ «Приватбанк», передбачене ст.. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то суд зазначає, що це не є позовними вимогами в розумінні ЦПК України, а тому не можуть бути предметом розгляду у даному судовому процесі, про що було роз'яснено позивачу в судовому засіданні 05.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, а позивач був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача в дохід Держави підлягають стягненню 229,40 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 50-1, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 633, 1058, 1061, 1071 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 - 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання повернути кошти, відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 250 грн. 41 коп. незаконно одержаних коштів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в дохід Держави 214 грн. 60 коп. у відшкодування судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Кирилюк