Ухвала суду № 32557118, 23.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/50/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

23.07.2013 Справа № 908/2198/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь МЦ" (69114 м. Запоріжжя, вул. Гудименка, буд. 16 б)

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод" (69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Запорізька міська рада (69000 м. Запоріжжя пр. Леніна, буд. 206)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення 130 074 грн.90 коп. збитків

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дерев'янко Л.Л., дов. б/н від 10.06.2013 р.

Від відповідача: Ляшенко К.Б., дов. № 3/10-Д-001 від 28.12.2012 р.

Від третьої особи: не прибув

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь МЦ", м. Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Запорізької міської рада, м. Запоріжжя, про усунення перешкод у проході, проїзді земельною ділянкою щодо якої встановлено земельний сервітут відповідно до договору земельного сервітуту № 5 від 28.01.2008 р. та стягнення з відповідача 130 074 грн. 90 коп. збитків.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 26.06.2013 р., справу 908/2198/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.06.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2198/13, присвоєно справі номер провадження 27/50/13 та призначено судове засідання.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчинити дії з перешкоджання позивачу проходу, проїзду земельною ділянкою щодо якої встановлено земельний сервітут, відповідно до договору земельного сервітуту № 5 від 28.01.2008р.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь МЦ" - позивача у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, вказана стаття, що регулює порядок та підстави вжиття заходів до забезпечення позову, свідчить про те, що забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав і свобод юридичних осіб в сфері господарсько-правових відносин, певним заходом для відновлення прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи може застосовуватись за основним позовом на будь-якій стадії процесу.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

Позивач свою заяву обґрунтовує наступним: ТОВ «Інтерсталь МЦ» є орендарем земельної ділянки площею 0,3552 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя вул. Гладкова,2 на підставі договору оренди, укладеного з Запорізькою міською радою, зареєстрованого в ЗГФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 30.08.2005р. за № 040526100539. Відповідно до п.8 договору оренди строк його дії встановлено на 10 років, тобто до 30.0.2015р.

28 січня 2008 року між ТОВ «Інтерсталь МЦ», м. Запоріжжя як землекористувачем за договором оренди, і ВАТ «Запорізький кабельний завод» укладено договір № 5 на встановлення земельного сервітуту, згідно з п. 1.1 якого позивачу ТОВ «Інтерсталь МЦ», м. Запоріжжя надано право проходу і проїзду по наявному шляху, розташованому в межах земельної ділянки по вул. Гладкова,2, яка є комунальною власністю і перебуває в користуванні відповідача по справі Публічного акціонерного товариства «Запорізький кабельний завод» на підставі державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого 29.06.1995 за № 1241. Даний договір зареєстровано в Книзі реєстрації 28.01.08р. за № 5 і погоджено з власником земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут - Запорізькою міською радою, про що свідчить підпис заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади на договорі сервітуту, скріплений печаткою Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Встановлення сервітуту обумовлено тим фактом, що позивач не має можливості іншого проїзду, проходу до земельної ділянки, землекористувачем якої він є за договором оренди. Пунктом 2.1 договору сервітуту № 5 встановлено термін дії, який співпадає з терміном дії договору оренди, а саме: до 30.08.2015р.

При встановленні земельного сервітуту повинні враховуватися інтереси як власника (користувача) панівної земельної ділянки, так і власника (користувача) обслуговуючої ділянки. Це означає, що при виборі способу користування обслуговуючою ділянкою власником (користувачем) панівної ділянки має бути обраний варіант, при якому власник (користувач) обслуговуючої ділянки матиме якомога більше можливостей для задоволення власних інтересів від використання належної йому ділянки. Отже, власник (користувач) ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати зміни порядку реалізації земельного сервітуту з тим, щоб зменшити обтяження цим сервітутом власної ділянки.

Згідно до статті 100 Земельного Кодексу України - порядок встановлення земельних сервітутів частиною 2 зазначеної статті передбачено, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Частина 3 ст.100 Земельного Кодексу України передбачає, що право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Право земельного сервітуту - це право, об'єктом якого є конкретна обслуговуюча земельна ділянка, а суб'єктом - власник (користувач) конкретної панівної ділянки. Тому право земельного сервітуту не є особистим. Воно тісно пов'язане з двома суміжними (сусідніми) земельними ділянками, і лише в межах такого зв'язку може належати певній особі. Тому при переході права власності або права користування панівною земельною ділянкою до нового власника чи користувача до останнього переходить і право на обмежене користування обслуговуючою земельною ділянкою.

В порушення умов договору сервітуту, починаючи з березня 2013 року ПАТ «Запорізький кабельний завод» створює зі слів позивача ТОВ «Інтерсталь МЦ» перешкоди для проходу і проїзду працівників і контрагентів позивача по земельній ділянці, щодо якої встановлено сервітут. Це підтверджується, актами про недопущення на територію підприємства, складеними комісією за участю посадових осіб, працівників позивача, представників контрагенту позивача, зокрема актом від 21.03.2013р. відповідно до якого з 7-30год. до 16-00год. Ці особи за розпорядженням представника відповідача і без пояснення причин не допускались до своїх робочих місць. Акт від 14.05.2013р. свідчить про перешкоджання з боку відповідача проходу працівників, проїзду автотранспорту позивача з 09-05год. до 10-15год., що призвело до псування майна, належного позивачу - бетону марки Б-25 обсягом 8,5 м. куб., який з вини відповідача не був своєчасно доставлений, у зв'язку з чим втратив свої властивості. Згідно з актом від 15.05.2013р. встановлено, що 14.05.2013р. територія земельної ділянки позивача з боку земельної ділянки щодо якої встановлено земельний сервітут, перегороджено відповідачем колючим дротом, що унеможливило прохід працівників позивача до земельної ділянки, яка перебуває й його користуванні за договором оренди. 16.05.2013р. відповідач намагався перешкодити позивачу у проході, проїзді до орендованої земельної ділянки шляхом звернення до органів внутрішніх справ України.

27.05.2013р. відповідач листом № 3/01-265 заборонив позивачу встановлений договором сервітуту прохід і проїзд земельною ділянкою, щодо якої встановлено сервітут, мотивуючи це тим, що право власності на будівлі, розташовані на земельній ділянці, переданій позивачу в оренду за договором оренди, перейшло до іншої особи - ЧП «Амтек-А». З цієї дати позивач з вини відповідача позбавлений можливості користування земельною ділянкою, яка є об'єктом договору оренди.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарському суду необхідно враховувати, що такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснення відповідачу певних дій.

Отже, аналіз приписів правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Суд враховує, що існує зв'язок між визначеним предметом спору та заходами до забезпечення позову, які спрямовані на попередження порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду.

Предметом спору у справі № 908/2198/13 є усунення перешкод у проході, проїзді Земельною ділянкою щодо якої встановлено земельний сервітут відповідно до договору земельного сервітуту № 5 від 28.01.2008 р. та стягнення з відповідача 130 074 грн. 90 коп. збитків.

Враховуючи вищевикладене, характер позовних вимог, господарський суд Запорізької області дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для вжиття заходів по забезпеченню позову у справі № 908/2198/13 шляхом заборони відповідачу вчинити дії з перешкоджання позивачу проходу, проїзду земельною ділянкою щодо якої встановлено земельний сервітут, відповідно до договору земельного сервітуту № 5 від 28.01.2008р. та вважає, що невжиття заходів забезпечення позову до розгляду спору по суті, може завдати шкоди позивачу.

Заява позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь МЦ", в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 22, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь МЦ", м. Запоріжжя в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони відповідачу Публічному акціонерному товариству "Запорізький кабельний завод" (69093 м. Запоріжжя, вул. Гладкова, буд. 2, код 05755625) вчиняти дії з перешкоджання позивачу проходу, проїзду земельною ділянкою щодо якої встановлено земельний сервітут, відповідно до договору земельного сервітуту № 5 від 28.01.2008р.

Ухвала підлягає виконанню негайно.

Ухвала набирає чинності з моменту винесення 23.07.2013р., є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом одного року з 23.07.2013 р. по 23.07.2014р.

Суддя С.С. Дроздова