Постанова № 32556633, 15.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року справа № 813/3290/13-а

15 год. 17 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Хрящевський Р.Й.,

від відповідача Кінь А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патриаком» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Патриаком» (далі - позивач, ТзОВ «Патриаком») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року. Позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.06.2013 року за вх. № 21257 просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства шляхом зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, не відповідають дійсності, з огляду на те, що актом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності не було встановлено порушень формування позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість. Від'ємне значення суми, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту з податку на додану вартість позивача підтверджується первинною документацією, в тому числі податковими накладними, що видані та зареєстровані у встановленому законом порядку. Зазначає про допущення механічної помилки при заповненні Додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, яку усунуто шляхом подання уточнюючого розрахунку до нього, згідно з яким було внесено відповідні зміни до вищезазначеного додатку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, вважає позовні вимоги безпідставними з підстав наведених у письмових запереченнях проти позову від 26.06.2013 року за вх. № 22875. Відтак, відповідач стверджує, що податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, заповнено з порушенням вимог податкового законодавства, а сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Патриаком» (ЄДРПОУ 33880611), за результатами якої складено акт № 26/7/15-40/33880611 від 21.01.2013 року /а.с.9-12/.

В ході перевірки відповідачем використано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року № 9079844391 від 19.12.2012 року /а.с.76-80/.

На підставі складеного за результатами перевірки акта ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року /а.с.8/.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став викладений у акті перевірки висновок відповідача про порушення позивачем п. 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 розділуПодаткового кодексу України, п.п. 4.6.4 п. 4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, що вплинуло на розрахунки з бюджетом, а саме завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заявленої у податковій декларації на суму 536678,00 грн. /а.с.11/

На підставі вищезгаданого акту, контролюючим органом винесене податкове рішення форми «В4» № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року /а.с.8/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо визначення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, відображеної у податковій декларації за листопад 2012 року у рядку 24 декларації, а відтак, встановлення факту завищення/заниження суми що підлягала до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (п. 1.1 ст. 1).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ПК України).

Відтак, позивачем на підтвердження сум, що включаються ним до залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, надано копії податкових декларацій за січень-грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року із відповідними додатками, розшифровками та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.

Також, на підтвердження прийняття таких документів податкової звітності, позивачем до матеріалів справи долучені копії квитанцій про отримання таких контролюючим органом.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд звертає увагу на те, що у попередніх звітних (податкових) періодах контролюючим органом не було висловлено жодних зауважень позивачеві щодо такого порядку ведення та подачі до контролюючого органу податкової звітності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту цієї норми випливає, що саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність формування задекларованої суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість актам податкового законодавства, а також про те, що встановлене під час камеральної перевірки не є механічною помилкою. З огляду на те, що позивачем самостійно внесено відповідні зміни до Додатку № 2 шляхом подання уточнюючого розрахунку, можливим є ствердити, що позивач виявив позитивну суб'єктивну поведінку, а не вчиняв дії, спрямовані на зменшення/збільшення суми залишку від'ємного значення, що підлягає до зарахування до податкового кредиту.

На переконання суду, та обставина, що, як стверджує відповідач, позивачем до декларації за листопад 2012 року подано додаток 2 з показниками податкової звітності за жовтень 2012 року, не вплинула на правильність відображення позивачем у Декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму податку на додану вартість в розмірі 537304,00 грн. (рядок 24), а відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536678,00 грн. з підстав лише відсутності додатку 2 є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

У даному випадку відповідач міг застосувати до позивача штрафні санкції за неподання звітності, але не зменшувати правильно визначене в декларації від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 536678,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача щодо завищення суми, що підлягала до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є обґрунтованими та належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Патриаком» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 60; ЄДРПОУ 33880611) судові витрати у виді судового збору в сумі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.00 год. 22.07.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.