Постанова № 32556632, 15.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року справа № 813/594/13-а 14 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Хахула М.О.,

від відповідача Задорожний І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» (далі - позивач, ТзОВ «Галицька основа») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) з вимогами:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002312320/16564 від 14.07.2011 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002322320/16565 від 14.07.2011 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 00022123201/16264 від 08.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств, а також в частині щодо формування податкового кредиту та валових витрат ТзОВ «Галицька основа» за наслідками господарських операцій із приватним підприємством «Львів Проектбуд Реставрація», приватним підприємством «Львів Металбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Добробут» є безпідставними.

На думку позивача, твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ТзОВ «Галицька основа» з вищезазначеними контрагентами, спростовуються первинною бухгалтерською документацією, долученою до матеріалів справи, що не врахована під час проведення перевірок. Контролюючий орган у результаті невірного трактування норм цивільного законодавства, самостійно дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій між ТзОВ «Галицька основа» та його контрагентами. Зокрема, відзначив, що на формування податкового кредиту та валових витрат позивача вплинули його взаємовідносини із контрагентами ТзОВ «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Львів Металбуд», ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Компанія «Добробут». За результатами перевірок контрагентів ТзОВ «Галицька основа», складених органами ДПС за місцями їх реєстрації, спостерігається, що фактична господарська діяльність вищезазначеними підприємцями не здійснюється, а договори укладалися із метою надання податкової вигоди третім особам без мети настання реальних господарських наслідків. З огляду на вищенаведене, контролюючий орган зазначає, що укладені правочини є нікчемними, і не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їхньою нікчемністю. З пояснень контролюючого органу вбачається, що факт наявності належно оформлених документів на підставі таких договорів, не є підставою для формування валових витрат підприємства та податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, якщо операції між підприємствами реально не відбулися, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Галицька основа» згідно з довідкою АА № 571187 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 33419843 /т.1, а.с.13/.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі наказу № 547 від 17.06.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Галицька основа» (ЄДРПОУ 33419843) з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2011 року № 404/23-2/33419843 /т.1, а.с.11-22./

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 154494,00 грн. /т.1, а.с.22/

Згідно з актом перевірки, вказана заборгованість виникла за результатами здійснення господарських операцій між ТзОВ «Галицька основа» та ТзОВ «Компанія «Добробут» /т.1, а.с.20/.

За наслідками перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002212320/16264 від 08.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 154495,00 грн., в т.ч. за основним платежем 154494,00 грн., штрафна санкція 1,00 грн. /т.1, а.с.10/.

Крім того, на підставі наказу № 482 від 10.05.2011 року ДПІ у Личаківському районі проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Галицька основа» (ЄДРПОУ 33419843), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт № 135/23-а/33419843 від 30.06.2011 року /т.1, а.с.23-53/.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Галицька основа»:

- п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., встановлено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 363072,00 грн. за 2010 рік;

- порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 290458,00 грн., зокрема по місяцях: січень 2010 року - 49608,84 грн., липень 2010 року - 101140,60 грн., серпень 2010 року - 88706,00 грн., вересень 2010 року - 51001,83 грн. /т.1, а.с.52/

Як зазначено в акті перевірки, вказані порушення допущені внаслідок ведення господарських операцій із приватним підприємством «Львів Металбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів», приватним підприємством «Львів Проектбуд Реставрація».

За наслідками перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002312320/16564 від 14.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 453840,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 363072,00 грн., за штрафними санкціями 90768,00 грн.) /т.1, а.с.12/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002322320/16565 від 14.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 363073,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 290458,00 грн., за штрафними санкціями 72615,00 грн.) /т.1, а.с.11/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу щодо грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, позивач звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник, зокрема, щодо реальності господарських операцій між ТзОВ «Галицька основа» та контрагентами ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ПП «Львів Металбуд» та ТзОВ «Компанія «Добробут».

До набрання чинності Податкового кодексу України порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР). Відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У підсумку, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, до набрання чинності Податкового кодексу України, регламентований також спеціальним законом - Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), яким передбачено наступне. Об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, відповідно до підп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 Закону № 168/97-ВР). Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «Галицька основа» та ТзОВ «Екопласт Львів» необхідно зазначити наступне. ТзОВ «Екопласт Львів» зареєстроване як юридична особа 04.10.2004 року з присвоєнням ідентифікаційного номера: 33196220 /т.1, а.с.76-77/.

На підтвердження господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Екопласт Львів», позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів:

- взаєморозрахунок за 01.01.2010 року по 31.03.2011 року;

- копія накладної № 001 від 02.08.2010 року;

- податкова накладна від 28.07.2010 року № 1309;

- копія виписки по особовому банківському рахунку ТзОВ «Галицька основа» за 02.07.2010, за 28.07.2010 року /т.1, а.с.86-89/.

Контролюючому органу, як встановлено із акту перевірки від 30.06.2011 року, надавалися для дослідження наступні документи: накладна на придбання від 02.08.2010 року № 001 на суму 135780,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22630,00 грн.), платіжні доручення від 01.07.2010 року на суму 20000,00 грн., від 02.07.2010 року на суму 73000,00 грн., від 28.07.2010 року на суму 42780,00 грн., податкова накладна № 1309 від 28.07.2010 року, реєстр виданих/отриманих накладних № 288 за липень 2010 року.

Також, контролюючий орган брав до уваги акт № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року за результатами проведення позапланової перевірки ТзОВ «Екопласт Львів» ДПІ у Залізничному районі м. Львова; витяг з інформаційної системи Державної прикордонної служби України про перетин кордону «Аркан» у період з 01.01.2010 року по 13.10.2010 року; дані 1 ДФ; матеріали кримінальної справи № 179-0467, протоколи допиту ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що проведені працівниками УПМ ДПА України у Львівській області.

Перевіркою контрагента встановлено, а в акті перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року ТзОВ «Екопласт Львів» задекларовано податок на прибуток в сумі 0,00 грн. Декларацією за 1 кв. 2010 року визначено скориговані валові доходи 0,00 грн., скориговані валові витрати 0,00 грн., амортизаційні витрати 0,00 грн., об'єкт оподаткування 0,00 грн. /т.3.а.с.2/. також контрагентом не подавалася декларація з податку на прибуток за 2 півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року /т.3, а.с.2/. Актом перевірки встановлено відсутність офісних та складських приміщень, транспортних засобів, землі та споруд (основних засобів для здійснення господарської діяльності) /т.3 а.с.2,5/.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що керівником ТзОВ «Екопласт-Львів» значиться ОСОБА_1 (зареєстрований: Пшеворск, Польща) /т.1, а.с.76/. З даних витягу з інформаційної системи Державної прикордонної служби України про перетин кордону «Аркан» у період з 01.01.2010 року по 13.10.2010 року, як значиться і в акті перевірки ТзОВ «Екопласт Львів», вищезазначена особа не перетинала митний кордон України. Перевіркою також встановлено, що у платника відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, працівники. Актом перевірки зафіксовано укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами з метою штучного формування валових витрат та податкового зобов'язання /т.3, а.с.1-13/.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «Галицька основа» та ПП «Львів Металбуд», а також ТзОВ «Галицька основа» та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» судом встановлено наступне.

ПП «Львів Металбуд», як зазначено у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване 22.07.2002 року з присвоєнням ідентифікаційного коду: 32053687 /т.1, а.с.72-73/.

На підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП «Львів Металбуд» позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи:

- взаєморозрахунки за 01.01.2010 року по 31.03.2011 року ;

- договір № 032-12/09-Л від 01.12.2009 року;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за 30.01.2010 - 31.01.2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2010 року;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за 01.02.2010 - 28.02.2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за 01.03.2010 - 30.03.2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року /а.с.100/;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за 01.04.2010 - 30.04.2010 року.

- акт приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року;

- податкова накладна від 22.01.2010 року № 0000000039;

- виписка по особовому банківському рахунку ТзОВ «Галицька основа» за 18.01.2010 року, за 20.01.2010 року, за 21.01.2010 року, за 22.01.2010 року /т.1, а.с.91-107/.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, приватне підприємство «Львів Проектбуд Реставрація», зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду: 33533131 /т.1, а.с.74-75/.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ПП «Львів Проектбуд Реставрація» позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів:

- взаєморозрахунки за 01.01.2010 - 31.03.2011;

- договір на виконання робіт № 029-07/10-Л від 01.07.2010 року;

- договір на виконання робіт № 030-08/10-Л від 01.08.2010 року;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за 01.07.2010 - 31.07.2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 02/07-Л за липень 2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 01/07-Л за липень 2010 року;

- довідка про вартість виконання будівельних робіт /та витрати/ за серпень 2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 1/08-СР за серпень 2010 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за вересень 2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 2/09-СР за вересень 2010 року;

- податкова накладна від 31.07.2010 року № 0448;

- податкова накладна від 31.08.2010 року № 0596;

- податкова накладна від 30.09.2010 року № 0694;

- виписка по особовому банківському рахунку ТзОВ «Галицька основа» за 14.07.2010 року, за 22.07.2010 року, за 27.07.2010 року, за 02.08.2010 року, за 10.08.2010 року, за 18.08.2010 року, за 20.08.2010 року, за 26.08.2010 року, за 09.09.2010 року, за 16.09.2010 року, за 23.09.2010 року /т.1, а.с.124-150/.

Між ТзОВ Галицька основа» та ПП «Львів Металбуд», а також між ТзОВ «Галицька основа» та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» укладено договори субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

Між позивачем (Замовник) та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» (Виконавець) укладено договір № 029-07/10-Л від 01.07.2010 року про виконання робіт /т.1, а.с.125-126). Згідно з п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується виконати на об'єкті «Виробничий цех для виготовлення кормів для непродуктивних тварин», що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Прилбичі наступні роботи:

- влаштування фундаментів - 1018,0 грн./1мі;

- влаштування цегляної кладки - 350,0 грн./1мі.

Згідно п. 3.1. Договору вартість робіт визначається відповідно до локального кошторису та розрахунку договірної ціни та є його невід'ємною частиною, однак позивачем таких, розрахунку та кошторису, до матеріалів справи не долучено.

Згідно з п. 3.8 Договору за результатами виконаних робіт Виконавець складає акти виконаних робіт, котрі надсилаються Замовнику. У випадку незгоди останнього із обсягом і вартістю робіт, вказаних у такому акті, Замовник письмово повідомляє про це Виконавця продовж п'яти днів з моменту складання такого акта. У випадку не підписання надісланого замовнику акту виконаних робіт за відсутності згаданого вище повідомлення вважається, що фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість є тотожні тим, що заявлялися Виконавцем в акті.

Строк даного договору відповідно до п. 5.4. починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє у частині виконання робіт до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків, до моменту повного їх здійснення.

На підставі вищезазначеного, позивачем від контрагента отримано акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, на підставі яких встановлено, що передбачені умовами договорів будівельно-монтажні роботи виконувалися за межами м. Львова, зокрема у с. Прилбичі Яворівського району Львівської області /т.1, а.с.130-132/. Однак у виданих позивачу податкових накладних у графі 2 «товаро-транспортні витрати» таких не значиться. Позивач не надав жодних пояснень з приводу вищезазначеного /т.1, а.с.137-139/.

Відповідно до Договору № 030/08/10-Л від 01.08.2010 року /т.1, а.с.127-129/, позивач (Замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконані ПП «Львів Проетбуд Реставрація» (Виконавець) роботи на об'єкті «Реконструкція площі Театральної з влаштуванням підземних переходів з торговим центром в м. Рівне»:

- влаштування гранітних сходів - 325,0 грн./1 мІ;

- влаштування граніту на підлогу - 220,0 грн./1 мІ;

- влаштування граніту на стіни - 280,0 грн./1 мІ;

- влаштування гранітних парапетних плит - 195,0 грн./1 м.п.;

- влаштування підлоги з керамічної плитки - 60,0 грн./1 мІ;

- влаштування стяжки на підлогу - 59,0 грн./1 мІ;

- влаштування бруківки - 53,0 грн./1 мІ (п.1.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору вартість робіт визначається відповідно до локального кошторису та розрахунку договірної ціни та є його невід'ємною частиною, однак позивачем таких, розрахунку та кошторису, до матеріалів справи не долучено /т.1, а.с.127-129/.

Згідно з п. 3.8 Договору за результатами виконаних робіт Виконавець складає акти виконаних робіт, котрі надсилаються Замовнику. У випадку незгоди останнього із обсягом і вартістю робіт, вказаних у такому акті, Замовник письмово повідомляє про це Виконавця упродовж п'яти днів з моменту складання такого акта. У випадку не підписання надісланого замовнику акту виконаних робіт за відсутності згаданого вище повідомлення вважається, що фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість є тотожні тим, що заявлялися Виконавцем в акті.

Строк даного договору відповідно до п. 5.4 починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє у частині виконання робіт до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків, до моменту повного їх здійснення.

На підставі вищезазначеного, позивачем від контрагента отримано акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, на підставі яких встановлено, що передбачені умовами договорів будівельно-монтажні роботи виконувалися за межами м. Львова, зокрема у м. Рівне /т.1, а.с.133-136/. Проте, у виданих позивачу податкових накладних у графі 2 «товаро-транспортні витрати» таких не значиться. Позивач не надав жодних пояснень з приводу вищезазначеного /т.1, а.с.137-139/.

Між ТзОВ «Галицька основа» та ПП «Львів Металбуд» укладено договір № 032-12/09-Л від 01.12.2009 року /т.1, а.с.92-94/, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець (ПП «Львів Металбуд») зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника (ТзОВ «Галицька основа»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи з власних матеріалів на об'єкті «Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Панча, 18 Б, в м. Львові»:

- влаштування стяжок - 53,0 грн./мІ;

- штукатурка стін - 33,0 грн./ мІ;

- опорядження стін загального коридору - 18,0 грн./ мІ;

- опорядження стель загального коридору - 23,0 грн./ мІ;

- влаштування плитки - 40,0 грн./ мІ.

Відповідно п. 3.1 договору вартість робіт визначається на підставі локального кошторису та розрахунку договірної ціни, що є невід'ємними частинами договору, однак такі не були подані для дослідження їх судом.

Згідно з п. 3.8 Договору за результатами виконаних робіт Виконавець складає акти виконаних робіт, котрі надсилаються Замовнику. У випадку незгоди останнього із обсягом і вартістю робіт, вказаних у такому акті, Замовник письмово повідомляє про це Виконавця продовж п'яти днів з моменту складання такого акта. У випадку не підписання надісланого замовнику акту виконаних робіт за відсутності згаданого вище повідомлення вважається, що фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість є тотожні тим, що заявлялися Виконавцем в акті.

Строк даного договору відповідно до п. 5.4 починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє у частині виконання робіт до 04.10.2010 року, а в частині проведення розрахунків, до моменту повного їх здійснення.

На підставі укладених договорів, позивачем від контрагента отримано акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Однак , відсутні документи про вартість матеріалів, наданих Виконавцем для виконання вищезазначених робіт.

Для підтвердження проведених розрахунків між контрагентами до перевірки представлено картки «взаєморозрахунки», оскільки уся інша первинна документація вилучена в межах кримінальної справи № 141-3897, що підтверджується долученим до матеріалів справи протоколом виїмки від 12.01.2011 року /т.2, а.с.1/.

Як встановлено постановою про порушення кримінальної справи, така порушена стосовно ОСОБА_9, яка є засновником і директором двох контрагентів позивача ПП «Львів Металбул» та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» /т.3 а.с.14-19/.

На запитання суду чому саме з юридичними особами засновником та директором яких була ОСОБА_9 позивач співпрацював по спірних угодах, представник позивача пояснив, що укладенню цих угод передувала співпраця з відповідними контрагентами у попередні періоди, однак доказів попередньої співпраці суду не представив.

З пояснень відповідача встановлено, що основним контрагентом ПП «Львів Металбуд» та ПП «Львів Проектбуд Реставрація» було ПП «Гравітон інвест», яке подало останню звітність з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, а з податку на додану вартість - за серпень 2010 року. Відповідач пояснив, що для здійснення господарської діяльності з позитивними економічними показниками необхідними є працівники, які володіють відповідною кваліфікацією та виробничими потужностями, яких у них немає.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Добробут» (далі - ТзОВ «Компанія «Добробут») зареєстроване як юридична особа 16.10.2003 року з присвоєнням ідентифікаційного коду: 32664752 /т.1, а.с.78-79/.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів:

- взаєморозрахунки за 01.04.2011 року - 31.05.2011 року;

- договір № 036-03/11-Л від 09.03.2011 року на виконання робіт;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 1/04-11-СДА за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 2/04-11-СДА за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 3/04-11-СДА за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 4/04-11-СДА за квітень 2011 року;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за травень 2011 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт № 3/05-11-СДФ за травень 2011 року;

- податкова накладна від 13.04.2011 року № 76;

- податкова накладна від 20.04.2011 року № 80;

- податкова накладна від 22.04.2011 року № 84;

- податкова накладна від 29.04.2011 року № 91;

- податкова накладна від 31.05.2011 року № 123;

- виписка по особовому банківському рахунку ТзОВ «Галицька основа» за 13.04.2011 року, за 20.04.2011 року, за 22.04.2011 року, за 06.05.2011 року /т.1, а.с.192-210/.

Згідно з п. 3.1 Договору № 036-03/11-Л від 09.03.2011 року /т.1, а.с.193-194/, Виконавець (ТзОВ «Компанія «Добробут») зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника (ТзОВ «Галицька основа»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на об'єкті «Центр керування повітряним рухом у м. Львові»:

- влаштування монолітної залізобетонної плити перекриття - 1200,0 грн./1 мі.

Вартість робіт за даним договором визначається відповідно до локального кошторису та розрахунку договірної ціни, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною (п. 3.1 Договору). Такі для дослідження у судовому засіданні не надавалися.

Згідно з п. 3.8 Договору за результатами виконаних робіт Виконавець складає акти виконаних робіт, котрі надсилаються Замовнику. У випадку незгоди останнього із обсягом і вартістю робіт, вказаних у такому акті, Замовник письмово повідомляє про це Виконавця продовж п'яти днів з моменту складання такого акта. У випадку не підписання надісланого замовнику акту виконаних робіт за відсутності згаданого вище повідомлення вважається, що фактичний обсяг виконаних робіт та їх вартість є тотожні тим, що заявлялися Виконавцем в акті.

Строк даного договору відповідно до п. 5.4 починає спливати з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє у частині виконання робіт до 30.06.2010 року, а в частині проведення розрахунків, до моменту повного їх здійснення.

Як встановлено з даного договору, юридичною адресою ТзОВ «Компанія «Добробут» на момент укладення договору вказано: м. Київ, вул. Предславинська, 36/4. Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів щодо обставин, що передували вступу у господарські відносини із ТзОВ «Компанія «Добробут», наявності попереднього замовлення послуг тощо.

Стосовно субпідрядних робіт між позивачем та ТзОВ «Компанія «Добробут», то встановлено, що постачальником виписані накладні (акти виконаних робіт) та податкові накладні. З пояснень відповідача, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України вбачається, що основним постачальником ТзОВ «Компанія «Добробут» в квітні 2011 року є АТЗТ «Тодіс», по якому встановлено розбіжність по податку на додану вартість за квітень 2011 року, тобто АТЗТ «Тодіс» не задекларувало податкових зобов'язань по ТзОВ «Компанія «Добробут». З огляду на це податковий орган зазначає про проведення транзитних фінансових потоків ТзОВ «Компанія «Добробут», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. Тобто, ТзОВ «Галицька основа» зайво включено до складу податкового зобов'язання суми податку на додану вартість з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, сформовано податковий кредит з метою одержання податкової вигоди і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що складені ПП «Галицька основа» з ПП «Львів Металбуд», ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ТзОВ «Компанія «Добробут» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

За результатами перевірки контрагентів ТзОВ «Галицька основа» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а відтак, є відсутньою фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з позивачем ТзОВ «Галицька основа». Таким чином, перевіркою є встановлені проведення транзитних операцій, що спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Викладене вище в сукупності свідчить про те, що документи з ПП «Львів Металбуд», ПП «Львів Проектбуд Реставрація», ТзОВ «Компанія «Добробут» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентами є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Окрім того, судом взято до уваги і ту обставину, що позивач впродовж тривалого часу придбавав товар у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які не знаходилися за юридичною адресою, не звітували про свою діяльність або подавали декларації про відсутність такої діяльності. Суд врахував той факт, що позивач і його контрагенти здійснюють свою діяльність в одній сфері, а тому можуть бути обізнані про діяльність одне одного.

З огляду на це, наявність у позивача необхідних документів для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, відповідно до податкового законодавства, саме по собі не є підставою для відображення їх у податковому обліку, оскільки господарські операції фактично не відбулися.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 22.07.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.