Ухвала суду № 32556581, 16.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4492/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва №0029 від 27 березня 2013 року та зобов'язати відповідача зняти його з обліку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що накладення відповідачем на позивача штрафних санкцій, передбачених ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, оскільки норми даного закону втратили чинність на момент прийняття відповідачем рішення №0029 від 27 березня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 березня 2013 року позивач звернувся до УПФУ в Дніпровському районі м. Києва з проханням зняти його з обліку в органах пенсійного фонду у зв'язку з припиненням здійснення підприємницької діяльності.

Актом Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва від 27 березня 2013 року встановлено, що позивачем порушено вимоги п.4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу ІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152, а саме, позивачем несвоєчасно подано звітності за 2004 рік.

На підставі даного акту відповідачем на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №0029 від 27 березня 2013 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач вказує на те, що воно є протиправним, оскільки станом на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення, положення п.5 ч.9 сь.106 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність.

Відповідно до пунктів 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах у період, що перевірявся, врегульовувався Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі по тексту - Інструкція №21-1).

Так, згідно абзацу 3 пункту 11.12 Інструкції №21-1 платники, зазначені в підпункті 2.1.3 (Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності), які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) пункту 2.1 цієї Інструкції, подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня, наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.

Пунктом 11.16 названої Інструкції визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Така відповідальність на час вчинення позивачем порушення у вигляді неподання звіту про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків була встановлена пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень названої правової норми за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує вчинене правопорушення, втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто, не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за №0029 від 27 березня 2013 року.

Посилання відповідача на положення пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в обґрунтування правомірності накладення штрафних санкцій на позивача, є помилковими.

Даним пунктом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законном України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Однак, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділенні повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року.

Застосування ж після 01 січня 2011 року штрафних санкцій передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 листопада 2012 року у справі №21-367а12

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.