Постанова № 32556532, 12.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/5527/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняМаксименко Е.М.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Рудавін Д.В., Солодовников А.В. Вюнченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Калашний ряд плюс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013р. №0000132201, №0000142201,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013р. Приватне підприємство «Калашний ряд плюс» звернулося з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції та просить:

- скасувати повідомлення-рішення стосовно ПП «Калашний ряд плюс» від 22.03.2013р. №0000132201, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53951,25 грн. у тому числі 43161,00 грн. - основний платіж, 10790,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- скасувати повідомлення-рішення стосовно ПП «Калашний ряд плюс» від 22.03.2013р. №0000142201, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13831,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. про що складено відповідний акт від 11.03.2013р. та за результатами перевірки прийняті вищевказані податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013р. про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток на вищезазначені суми. Позивач вказує на те, що висновки в акті про нікчемність правочинів, укладених з вказаними контрагентами, зроблені податковим органом на припущеннях та на підставі висновків, викладених в акті перевірки Бабушкінської ДПІ щодо контрагентів позивача, тоді як позивачем податковому органу при перевірці були надані усі необхідні первинні документи, що підтверджують укладання та виконання договорів, тобто докази проведення господарської операції. Окрім того, позивач посилається і на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. № 804/1441/13-а дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ПНВП «Техніка» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з липня 2012р. по вересень 2012р. визнані протиправними. Також, прийняті і судові рішення від 30.04.2013р. у справі №804/1724/13-а відносно ТОВ «Лігран» та від 21.05.2013р. по справі №804/5505/13-а відносно ТОВ «Дидактика». За викладеного, позивач вважає, що податковому органу не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності згідно до вимог ст.ст. 19-1, 20 Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що Нікопольська ОДПІ вважає винесені на підставі акту перевірки від 11.03.2013р. податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013р. №0000132201, №0000142201 правомірними, а дії податкової інспекції законними з огляду на те, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку по взаємовідносинах з ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка», а тому наявність у покупця (ПП «Калашний ряд плюс») належно оформлених документів необхідних для віднесення певних сум витрат операційної діяльності та до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями накладних (актів виконаних робіт) та податкових накладних не є безумовною підставою для формування витрат операційної діяльності з податку на прибуток та податкового кредиту. За викладеного, представник відповідача вважає, що висновки про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму вартості придбаних ТМЦ (робіт, послуг) отриманих у ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.06.2013р.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Калашний ряд плюс» зареєстровано Солонянською районної радою державної адміністрації Дніпропетровської області 16.06.2006р. як юридична особа за адресою:53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вулиця Палацова, буд.1 кв. 27, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 02.12.2010р, копією довідки та копією витягу з ЄДРПОУ від 31.05.2012р.,, від 18.03.2013р. копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. (а.с. 73, 75-76, 78-79).

У період з 25.02.2013р. по 01.03.2013р. Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» за період з 01.01.2011р. - 31.12.2012р. у періодах їх фактичного відображення за результатами якої складено акт від 11.03.2013р. № 765/221/34245713 та встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- п.134.1 ст.134, п.138.2 т. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 13 831 грн. за ІУ квартал 2011р.;

- п.198.3 п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 43 161 грн. (а.с.9-27).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 22.03.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р» :

- № 0000132201 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 53951,25 грн., в тому числі за основним платежем - 43161,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 10790,25 грн. (а.с.28);

- №0000142201 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 13831,00 грн., в тому числі за основним платежем - 13831,00грн. (а.с.29).

Позивач оспорює зазначені податкові повідомлення-рішення та вважає, що вони прийняті на висновках податкового органу, які ґрунтуються на припущеннях без урахування наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів та поза межами наданих відповідачеві повноважень.

Заслухавши представників сторін, які брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за результатами якої складено акт від 11.03.2013р. №765/221/34245713 яким було встановлено заниження позивачем ПДВ на суму 43161 грн., занижено податок на прибуток за ІУ квартал 2011р. по правовідносинах з ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика» і ПНВП «Техніка» (а.с.9-27).

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході перевірки з'ясовано, що операції з придбання товарів не мали реального товарного характеру. Крім того, операції з вищевказаним контрагентами-постачальниками не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с.21).

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджено і представниками позивача в судовому засіданні, 08.12.2012р. між ПП «Калашний ряд плюс» (замовником) та ТОВ «Дидактика» (виконавцем) було укладено договір про надання послуг 0812/12 за умовами п.1.1, п. 2.1 якого ТОВ «Дидактика» взяло на себе зобов'язання за завданням позивача як замовника надати послуги з оптимізації управління підприємством; послуги з економії планування та бюджетування; послуги з оцінювання фінансового становища підприємства для виявлення можливості отримання кредиту, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано суду копію вказаного договору, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії податкових накладних, відповідні звіти, а також копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.34-43,152-218).

01.07.2012р. між ФОП ОСОБА_6 (орендодавцем) та ПП «Калашний ряд плюс» (орендарем) було укладено договір 18/о суборенди приміщення за умовами якого позивач взяв у тимчасове користування приміщення будівлі механічних майстерень загальною площею 92,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке потребує проведення капітального ремонту та яке передано за актом приймання-передачі від 12.07.2012р. позивачеві у користування (а.с.56-57).

12.12.2012р. між Позивачем (замовником) та ТОВ «Лігран» (виконавцем) був укладений договір про надання послуг № 1212/12 за умовами п.1.1, п.2.1 якого ТОВ «Легран» зобов'язувалося за завданням позивача надати послуги по перевезенню робітників на об'єкти будівництва; послуги по прибиранню об'єктів будівництва після завершення робіт, при цьому, на підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано суду копії актів здачі-приймання робіт, копії податкових накладних, а також копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.44-51).

03.08.2012р. між ПП «Калашний ряд плюс» ( покупець) та ПНВП «Техніка» (постачальник) був укладений договір поставки № 0308-12 за умовами якого ПНВП «Техніка» зобов'язувався передати позивачеві у власність згідно замовлень будівельні матеріали, а позивач зобов'язувався їх прийняти та оплатити, при цьому, на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано суду копію даного договору, копії рахунків-фактур, копії видаткових та податкових накладних, а також копії платіжних доручень про перерахування коштів (а.с.58-60,65-71).

Також, того ж 03.08.2012р. між ПП «Калашний ряд плюс» (замовником) та ПНВП «Техніка» (підрядник) було укладено два договори №0308/1-12 та №0308/2-12 за умовами якого підрядник взяв зобов'язання за завданням замовника виконати роботу, а саме: виконати будівельно-монтажні роботи, при цьому, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами позивачем надані копії договорів, копії рахунків-фактур, копії актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р., копії податкових накладних (а.с.52-55,61-64).

Вивчивши вищенаведені первинні бухгалтерські документи, які оформлені позивачем, суд приходить до висновку, що вони не можуть бути прийняті судом на підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Дидактика» та ТОВ «Лігран» встановлено, що за штатним розкладом у даних підприємств перебувало у штаті підприємства по одній особі, що виключає можливість надання ТОВ «Дидактика» позивачеві послуг, зазначених у договорі від 0812/12 з огляду на відсутність у штаті підприємства працівників відповідного фаху, а також і виключає можливість надання позивачеві послуг ТОВ «Лігран» у вигляді перевезення робітників на об'єкти будівництва та надання послуг з прибирання об'єктів будівництва після завершення робіт за договором №1212/12.

При цьому, будь-яких доказів перевезення робітників на об'єкти будівництва ТОВ «Лігран» суду не надано, не надано і доказів, які б свідчили про те, на які саме об'єкти будівництва здійснювалося перевезення робітників та з якого пункту перевозилися ці робітники і до якого місця призначення, відповідні товарно-транспортні накладні суду не надані.

До того ж судом враховується також і віддаленість контрагентів один від одного, що виключає можливість здійснення вказаних вище господарських операцій у вищевказаних об'ємах виконаних робіт з урахуванням наявності у кожного з контрагентів позивача по одному працівнику у штаті.

Позивачем будь-якими належними доказами не доведено того, що саме працівниками ТОВ «Дидактика» та ТОВ «Лігран» надавалися відповідні послуги.

Не підтверджені також належними доказами і твердження позивача щодо виконання підрядних робіт ПНВП «Техніка» для позивача на об'єкті м. Марганець, Пушкіна, 15Б у серпні 2012р. за замовленням позивача, оскільки будь-яких доказів щодо реальності здійснення вказаних робіт за цим договорами не надано, зокрема, не надано доказів, які б свідчили про транспортування працівників підрядника з м. Дніпропетровська до м.Марганець для виконання цих робіт, не надано будь-яких доказів, які б свідчили про перебування вказаних працівників на території об'єкту, на якому ні би то виконувалися будівельні роботи та інших документів, які б підтверджували реальність виконання вказаних робіт, тоді як згідно доказів, які містяться в матеріалах справи встановлено, що у штаті ПНВП «Техніка» перебуває одна особа, що не спростовано позивачем належними доказами.

З урахуванням наведеного, враховуючи віддаленість позивача від ПНВП «Техніка», яке знаходиться у м. Дніпропетровську, об'єми виконаних за актами приймання виконаних робіт, наявність у штаті даного контрагента однієї особи, суд приходить до висновку про неможливість проведення таких підрядних робіт однієї особою у відповідності до вимог укладених договорів у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про не підтвердження позивачем реальності здійснення вказаної господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що судом не можуть бути прийняті як належні докази надані фотокартки на підтвердження реальності виконання підрядних робіт, оскільки вони не містять ні адреси відображеного на вказаних знімках приміщення та не можуть свідчити про виконання підрядних робіт саме контрагентом позивача - ПНВП «Техніка».

Також, суд критично ставиться до наданих суду в якості доказів на перевезення працівників на об'єкти будівництва під час проведення будівельних робіт письмові пояснювальні записки гр.ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки зазначені документи не містять дати, не завірені у встановленому законодавством порядку у зв'язку з чим визивають сумніви у суду щодо достовірності їх складання. При цьому, слід зазначити, що вказані пояснювальні записки складені особами, які перебувають у договірних стосунках з позивача (ОСОБА_6 є орендодавцем приміщення), а інші особи перебувають чи перебували у трудових стосунках з позивачем, що виключає об'єктивність вказаних доказів.

Окрім того, слід зазначити, що вказані вище пояснювальні записки містять посилання на події, які відбувалися в 2011 році, тоді як виконання підрядних робіт згідно наданих документів було проведено у серпні 2012р. про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, які підписані 31.08.2012р.(а.с.55,64).

Водночас, суд не вбачає доцільності в укладенні вказаних договорів підряду з метою отримання прибутку згідно до вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України з огляду на те, що одним із видів діяльності позивача є будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, при цьому позивач, має відповідну ліцензію ДАБІ з терміном дії до 11.07.2017р., має відповідних штат працівників, які є фахівцями в галузі будівництва(а.с.77,94-96, 139,145-147), а отже, суд приходить до висновку, що позивач фактично мав можливість виконати вказані роботи по ремонту покрівлі будівлі власними силами.

Судом також враховується і те, що позивачем не було у ході судового розгляду справи доведено належними та допустимими доказами і отримання прибутку у спірний період від здійснення вказаних вище господарських операцій.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операціях по правовідносинах з вищевказаними контрагентами, а сам факт укладення вищевказаних договорів надання послуг,поставки товару та виконання підрядних робіт, складання між сторонами податкових та видаткових накладних не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами з урахуванням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які наведені вище.

В той же час, не можуть бути покладені в основу даного рішення і посилання позивача на рішення судів від 26.03.2013р. у справі №804/1441/13-а відносно ПНВП «Техніка», від 30.04.2013р. у справі №804/1724/13-а відносно ТОВ «Лігран», від 21.05.2013р. у справі №804/5505/13-а відносно ТОВ «Дидактика» за якими визнані дії податкового органу протиправними, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України, а також норм Податкового кодексу України юридична відповідальність має індивідуальний характер та кожний платник податку несе індивідуальну відповідальність щодо ведення господарської діяльності, а також порядку ведення та зберігання первинних бухгалтерських документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

При цьому, судом враховується те, що відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Виходячи з наведеного та те, що вказані судові рішення стосуються прав та обов'язків контрагентів позивача - ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка» з приводу дотримання останніми норм податкового законодавства та не стосуються право та обов'язків позивача, тому зазначені рішення суду не можуть бути підставами для звільнення від доказування щодо дотримання податкового законодавства саме позивачем у відповідності до вимог ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги ї заперечення.

Представниками позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентами позивача - - ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидактика», ПНВП «Техніка».

При цьому, слід зазначити, що є неспроможними посилання позивача на те, що податковим органом у ході перевірки встановлено нікчемність укладених правочинів з вищевказаними контрагентами з огляду на те, що акт перевірки не містить відповідних висновків про нікчемність правочинів, а висновки в акті про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем грунтуються виключно на нормах Податкового кодексу України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначені рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Калашний ряд плюс» до нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2013р. №0000132201, №0000142201- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.06.2013р.

Суддя С.О. Конєва