Постанова № 32556423, 17.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 925/430/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача - Томкін О.Ю., від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Рамбурс»

на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року

у справі №925/430/13 (суддя Грачов В.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Рамбурс», м. Київ,

до іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна»,

Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків,

про стягнення 99174,96 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ПАТ «Рамбурс» (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області позов до ІП «Агро-Вільд Україна» (далі - відповідач) про стягнення на підставі договору поставки сільськогосподарської продукції №12-12с від 12.12.2012 року 207100,80 грн. передоплати внаслідок повернення товару неналежної якості та 35251,20 грн. збитків, що разом складає 242352 грн.

09.04.2013 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 96-102, 105-106), згідно з якою відмовився від вимог в частині стягнення 207100,80 грн. передоплати і просив стягнути з відповідача 35251,20 грн. збитків, 63923,76 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, що разом складає 99174,96 грн. та відшкодувати судові витрати. Вказана заява судом прийнята.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем було завдано йому збитків внаслідок поставки неякісного товару. Також, у зв'язку з наведеним, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь штраф з гідно ч. 2 ст. 231, ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 року у справі №925/430/13 в задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем приймання товару, поставленого відповідачем, по якості здійснено з порушенням порядку, визначеного договором і законодавством, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо відшкодування йому збитків. Щодо вимог про стягнення штрафу суд першої інстанції зазначив, що сторонами спору не дотримано обов'язкової письмової форми правочину про застосування штрафних санкцій.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Рамбурс» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2013 у справі 925/430/13 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ІП «Агро-Вільд Україна» на користь ПАТ «Рамбурс» загальну суму боргу, яка становить 99174,96 грн.

17.06.2013 року від ПАТ «Рамбурс» через канцелярію господарського суду Черкаської області надійшли доповнення до апеляційної скарги, які долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з урахуванням доповнень до неї позивач посилається на те, що 75,56 т поставленого відповідачем товару були неналежної якості, а тому вважає свої вимоги щодо стягнення збитків та штрафу обґрунтованими. При цьому, на переконання позивача, факт прийняття відповідачем від нього товару та повернення попередньої оплати свідчить про факт неякісності такого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року у справі №925/430/13 апеляційну скаргу ПАТ «Рамбурс» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2012 року у справі №925/430/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.07.2013 року.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року склад колегії суддів у справі №925/430/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Жук Г.А.

В судовому засіданні 17.07.2013 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники відповідача в судове засідання не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2012 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №12-12с (далі - договір), згідно п. 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивачу сою урожаю 2012 року (далі по тексту - товар) в кількості 3000 т, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар за згодою сторін на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до п.п. 1.3., 1.4. договору терміни та умови поставки поданому договору застосовуються згідно «Правил Інкотермс» в редакції 2000 року, поставка товару, вказаного в п. 1.1. договору, здійснюється партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також в видаткових накладних та інших супровідних документах.

У розділі 2 договору сторони погодили умови щодо якості та кількості товару. Так, пунктами 2.1. і 2.2. сторони погодили якісні показники товару і кількість товару, що поставляється.

Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що у разі якщо якісні показники товару не відповідають вимогам п. 2.1. договору, постачальник зобов'язується за власний рахунок здійснити заміну неякісного товару на товар, що відповідає вимогам п. 2.1. договору протягом 2-х робочих днів, при цьому власне якість товару визначається незалежною акредитованою лабораторією в присутності представників сторін за письмовим повідомленням сторін даного договору, при цьому повідомлення робить та сторона, що ініціювала проведення досліджень товару, що є предметом даного договору.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання продукції по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами якості та договірних зобов'язань. Моментом переходу права власності від продавця до покупця на товар є надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця, при цьому продавець несе відповідальність за наявність, кількість та якість оплаченого товару до моменту його отримання покупцем.

Загальна сума даного договору складала 12690000 грн. з ПДВ, форма оплати - попередня згідно виставленого постачальником рахунку-фактури (розділ 5 договору).

Матеріали справи містять специфікації до договору поставки сільськогосподарської продукції №12-12с від 12.12.2012 року №№1-5 від 12.12.2012 року, 18.12.2012 року, 20.12.2012 року, 14.01.2013 року, 16.01.2013 року на поставку 2371,8 метричних тон загальною вартістю з ПДВ 10032714 грн. (а.с. 16-20).

Пунктами 3 зазначених специфікацій сторони договору визначили умови поставки товару: EXW (франко-склад продавця) - ІП «Агро-Вільд Україна» с. Острожани, Жашківський район, Черкаська область, шляхом самовивозу товару покупцем (його уповноваженим представником) або уповноваженим перевізником. Терміни та умови поставки по даному договору застосовуються згідно «Правил Інкотермс» в редакції 2000 року.

Матеріалами справи та сторонами спору підтверджується, що в період з 14.12.2012 року по 29.01.2013 року в якості оплати товару, що поставляється, позивачем платіжними дорученнями перераховано відповідачу 10039905,00 грн. (а.с. 21-34).

Також, за видатковими накладними в період з 15.12.2012 року по 29.01.2013 року відповідачем поставлено позивачу 2400,1 т товару на загальну суму 10152423,00 грн. Згідно з останньою видатковою накладною №69 від 29.01.2013 року було відвантажено 74,220 т сої. (а.с. 35-47).

З акту лабораторії ДП «Херсонський морський торгівельний порт» від 30.01.2013 року вбачається, що 30-31.01.2013 року від постачальників ТОВ «Озерна Агро» і ІП «Агро-Вільд Україна» на адресу ПАТ «Рамбурс» на ДП «Херсонський морський торгівельний порт» надійшли автомобілі в кількості 5 одиниць з вантажем сої нестандартної по олійним домішкам з показниками якості, перевищуючими контрактні по кількості пошкоджених теплом зерен. При вивантаженні автомашин в склад було виявлено, що соя в цих автомобілях неоднорідна по якості, нижній шар має невластивий здоровому зерну запах і колір, велику кількість зіпсованих і пошкоджених зерен. У зв'язку з викладеним та невідповідністю сої п. 5.4. ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» було прийнято рішення про повернення цих автомобілів постачальнику.

До акту додані картки аналізу зерна №139/139 і №140/140 від 30.01.2013 року, відповідно до яких вага перевіряємої сої, що надійшла від ІП «Агро-Вільд Україна», склала відповідно 24500 і 24680 кг, а разом 48180 кг (а.с. 111-113).

За видатковими накладними і довіреностями позивачем здійснено повернення відповідачу товару: №3 від 18.12.2012 року в кількості 3,48 т на суму 14720,40 грн., №1 від 09.01.2013 року в кількості 23,12 т на суму 97797,60 грн., №3 від 02.02.2013 року в кількості 48,96 т на суму 207100,80 грн. (а.с. 48-50, 114-116).

За повернутий товар в кількості (3,48+23,12) 26,6 т відповідач повернув позивачу кошти в сумі 97807,32 грн., що не заперечується сторонами спору.

Підписанням акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2012 року по 25.02.2013 року сторони підтвердили, що станом на 25.02.2013 року заборгованість відповідача на користь позивача становить 207100,80 грн. (а.с. 55).

04.02.2013 року позивачем направлено відповідачу письмову вимогу про повернення перерахованих коштів за повернуту на склад сою (товар) у сумі 207100,80 грн. (а.с. 51).

11.02.2013 року позивачем направлено відповідачу письмову вимогу про заміну неякісного товару (а.с. 52).

18.02.2013 року позивач письмову вимогу в якій, у зв'язку з неповерненням коштів, просив здійснити заміну товару (а.с. 53).

11.03.2013 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про негайне відвантаження товару - 48,96 т сої врожаю 2012 року на суму 207100,80 грн. (а.с. 54).

Також, з акту від 13.03.2013 року, складеного в м. Жашків, вбачається, що позивач комісійно в складі своїх представників та представника відповідача Гончарука О.М. провів обстеження зерносховищ відповідача на предмет наявності придбаної позивачем сої врожаю 2012 року в кількості 48,96 т. По факту перевірки товар не виявили, підпис представника відповідача в акті відсутній (а.с. 56).

27.03.2013 року платіжним дорученням №2886 відповідачем перераховано позивачу 207100,80 грн., призначенням платежу є повернення коштів за неотриману продукцію (сою) згідно акта звірки від 02.02.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що фактичною підставою його звернення до суду з позовом була поставка відповідачем товару, що не відповідає договірним умовам щодо якості товару і невиконання вимоги про заміну товару, чим було завдано йому збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною та матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

За загальним застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, на підтвердження своїх вимог, позивачем надано суду акт лабораторії ДП «Херсонський морський торгівельний порт» від 30.01.2013 року, згідно якого 30-31.01.2013 року від постачальників ТОВ «Озерна Агро» і ІП «Агро-Вільд Україна» на адресу ПАТ «Рамбурс» на ДП «Херсонський морський торгівельний порт» надійшли автомобілі в кількості 5 одиниць з вантажем сої нестандартної по олійним домішкам з показниками якості, перевищуючими контрактні по кількості пошкоджених теплом зерен. При вивантаженні автомашин в склад було виявлено, що соя в цих автомобілях неоднорідна по якості, нижній шар має невластивий здоровому зерну запах і колір, велику кількість зіпсованих і пошкоджених зерен. У зв'язку з викладеним та невідповідністю сої п. 5.4. ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» було прийнято рішення про повернення цих автомобілів постачальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно з ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Отже, до правовідносин сторін мають застосовуватись, зокрема, Положення Про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, Інструкція «Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затверджена постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (далі - Інструкція №П-7).

У відповідності з пунктами 14, 16-20, 24, 25, 29-31, 33, 37 Інструкції №П-7 приймання товару по якості здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість поставляємого товару.

При виявленні невідповідності якості поставляємого товару вимогам договору і супровідним документам, отримувач товару зупиняє подальше приймання товару і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутого товару, характер виявлених при прийманні недоліків.

Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в прийманні товару і складенні двухстороннього акта представника постачальника з дотриманням встановленого цією Інструкцією порядку виклику.

Перевірка товару по якості повинна здійснюватись повноважними і компетентними представниками, з дотриманням процедури приймання, за результатами приймання товару по якості складається акт про фактичну якість отриманого товару, який підписується усіма особами, що приймали участь в перевірці якості товару. Акт затверджується керівником підприємства-отримувача і зберігається у нього.

Також, п. 2.3. договору сторони визначили, що якість товару визначається незалежною акредитованою лабораторією в присутності представників сторін за письмовим повідомленням сторін даного договору, при цьому повідомлення робить та сторона, що ініціювала проведення досліджень товару, що є предметом даного договору.

На переконання колегії суддів, акт про фактичну якість отриманого товару, складеного з дотриманням вимог Інструкції №П-7 і умов п. 2.3. договору, позивачем суду не надано. При цьому, акт лабораторії ДП «Херсонський морський торгівельний порт» від 30.01.2013 року, з урахуванням вимог Інструкції №П-7 і умов договору (п. 2.3.), не може вважатись належним доказом поставки відповідачем позивачеві неякісного товару.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт поставки позивачеві товару неналежної якості, зокрема, прийняттям повернутого позивачем товару (видаткові накладні №3 від 18.12.2012 року в кількості 3,48 т на суму 14720,40 грн., №1 від 09.01.2013 року в кількості 23,12 т на суму 97797,60 грн. та №3 від 02.02.2013 року в кількості 48,96 т на суму 207100,80 грн., а.с. 48-50, 114-116) та поверненням сплачених позивачем коштів (97807,32 грн. - підтверджено сторонами спору, а також 27.03.2013 року платіжним дорученням №2886 відповідачем перераховано позивачу 207100,80 грн., призначенням платежу є повернення коштів за неотриману продукцію (сою) згідно акта звірки від 02.02.2013 року (а.с. 146).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивачем належним чином в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доведено факт передання йому відповідачем товару неналежної якості, а отже, і факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №12-12с від 12.12.2012 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок поставки відповідачем товару неналежної якості, 05.03.2013 року ПАТ «Рамбурс» (покупець) було укладено з ТОВ «Ферко» (постачальник) договір поставки сільськогосподарської продукції №71/-(7)-13, за умовами якого позивач зобов'язався купити 200 метричних тон сої за ціною 4560 грн. за 1 метричну тону на загальну суму 912000 грн. з терміном поставки до 10.03.2013 року. На виконання умов даного договору позивачем здійснено оплату товару на суму 379118,40 грн. (а.с. 117-122).

Різниця у вартості товару за двома договорами поставки складає 16156,80 грн., витрати на транспортування - 19094,40 грн., а разом - 35251,20 грн.

Згідно контракту №310/RGA/13SB від 21.12.2012 року ПАТ «Рамбурс» мав зобов'язання перед покупцем - Рамбурс ИНК. щодо поставки 3500,000 метричних тон сої українського виробництва врожаю 2012 року в період з 21.12.2012 року по 31.03.2013 року.

Згідно довідки позивача №1-02/203 від 08.04.2013 року витрати позивача на транспортні послуги по перевезенню 48,960 т сої по маршруту с. Острожани - Херсон і в зворотному напрямку склали разом 19094,40 грн. Зазначені витрати позивачем підтверджуються також договором транспортного перевезення №3/5-12ТР від 19.12.2012 року, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №22 від 30.01.2013 року, №27 від 02.02.2013 року, платіжними дорученнями про оплату послуг перевезення сої (а.с. 109-110, 134-143).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 35251,20 грн. збитків, заподіяних поставкою товару неналежної якості, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції №12-12с від 12.12.2012 року, колегія суддів дійшла до висновку наявність підстав для стягнення з відповідача 63923,76 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором (ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України).

Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює розмір штрафу за поставку товарів неналежної якості, а саме: у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості відповідають нормам чинного законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про те, що сторонами спору не дотримано обов'язкової письмової форми правочину про застосування штрафних санкцій, що передбачено ст. 547 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У даному випадку виконання зобов'язання щодо поставки товару належної якості забезпеченого згідно з положеннями ст. 269 Господарського кодексу України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. 103, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2012 року у справі №925/430/13 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог під час розгляду справи судом першої інстанції та внесенням судового збору за подання апеляційної скарги у більшому розмірі, ніж встановлено, судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги підлягає частковому поверненню позивачеві з державного бюджету України.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Рамбурс» на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2012 року у справі №925/430/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2012 року у справі №925/430/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (ідентифікаційний код 33353730, 19200, м. Жашків Черкаської області, вулиця Давиденко, 48) на користь приватного акціонерного товариства «Рамбурс» (ідентифікаційний код 22936378, 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 20, кв. 34) 35251,20 грн. збитків, 63923,76 грн. штрафу, 1983,50 грн. судового збору за подання позову та 991,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Повернути приватному акціонерному товариству «Рамбурс» (ідентифікаційний код 22936378, 03055, м. Київ, проспект Перемоги, 20, кв. 34) з державного бюджету України 2866,50 грн. судового збору за подання позову та 0,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги як надмірно сплаченого.

6. Господарському суду Черкаської області видати накази.

7. Справу №925/430/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Жук Г.А.