Постанова № 32555872, 16.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р.Справа № 2а-353/12/2170Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Новокаховський автотехцентр» (далі - позивач, або ПП «Новокаховський автотехцентр») звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, або ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС) про визнання протиправним та скасування наказу № 1023 від 21.12.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр», визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0002762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 25 156 грн., визнання протиправними дій щодо проведення та оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр», яка оформлена актом перевірки від 27.12.2011 року № 1471/230-35733095.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу № 1023 від 21.12.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр», визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0002762301 відмовлено. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення та оформлення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр», яка оформлена актом перевірки від 27.12.2011 року № 1471/230-35733095, провадження закрито.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, в частині відмови у задоволенні позивних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС від 12.01.2012 року № 0002762301. В апеляційній скарзі апелянт, зокрема, посилається на відсутність будь-яких порушень з боку ПП «Новокаховський автотехцентр» положень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із платником податків ПП «Фіто Сервіс-Плюс», які стали підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0002762301, оскільки господарські операції з контрагентом - ПП «Фіто Сервіс-Плюс», за результатами яких податковим органом донараховано податок на додану вартість, проведені з дотриманням вимог податкового законодавства, та належним чином оформленням первинних документів. Також, на думку апелянта, у податкового органу взагалі відсутні повноваження визнавати угоди нікчемними без відповідного рішення суду.

В судове засідання представник позивача - Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.224), причини неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача - ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС у судове засідання, також, не прибув, попередньо звернувшись з запереченнями на подану позивачем апеляційну скаргу, в яких, зокрема, просив провести апеляційний розгляд справи за його відсутності (а.с.213-214).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 21.12.2011 року по 27.12.2011 року ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Новокаховський автотехцентр» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ПП «Фіто Сервіс-Плюс» за грудень 2010 року - квітень 2011 року, результати якої оформлені актом від 27.12.2011 року № 1471/230-357330 (а.с.9-20).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС прийняла податкове повідомлення - рішення № 0002762301 від 12.01.2012 року, яким ПП «Новокаховський автотехцентр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 156 грн., з яких за основним платежем - 23 647 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 509 грн. (а.с.22)

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції з ПП «Фіто Сервіс-Плюс». Так, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що посадовими особами ПП «Новокаховський автотехцентр» не надано до перевірки первинних документів, які б свідчили про транспортування товарно-матеріальних цінностей отриманих від ПП «Фіто Сервіс-Плюс». Крім того, роблячи такий висновок перевіряючи виходили зі змісту акту від 23.03.2011 року № 8/23-5/36671297 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Фіто Сервіс-Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет-Юг» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року» (а.с.39-47), довідки від 22.06.2011 року № 166/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Дівітек», ТОВ «Євромета» за квітень 2011 року» (а.с.48-49), довідки від 21.07.2011 року № 213/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг», ПП «Альгіріс», ПП «Телетон» відомостей за лютий 2011 року (а.с.50-51), довідки від 21.07.2011 року № 214/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Інферно» та ПМБРТП «Гарант» відомостей за березень 2011 року (а.с.52-53), які на думку останніх, свідчать про неможливість продажу та/або надання товарів, послуг ПП «Фіто Сервіс-Плюс» та його контрагентами іншим підприємствам, в тому числі, позивачу.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що ПП «Новокаховський автотехцентр» порушено: ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах здійснених за грудень 2010 року - квітень 2011 року з постачальником ПП «Фіто Сервіс-Плюс»; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 6032 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 17615 грн., в т.ч.: за січень 2011 року - 2784 грн., лютий 2011 року на 3683 грн., березень 2011 року на 7251 грн., за квітень 2011 року на суму 3897 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції повністю погодився із висновками податкового органу, зазначивши, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту за відсутності товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару отриманого позивачем від його контрагента.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між ПП «Новокаховський автотехцентр» та ПП «Фіто Сервіс-Плюс», їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що для здійснення своєї господарської діяльності, між ПП «Новокаховський автотехцентр» (Покупець) та ПП «Фіто Сервіс-Плюс» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів (а.с.78), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунках, накладних, податкових накладних, інших фінансових документах, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 2.4 вказаного Договору передача Товару у власність Покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається за домовленістю з покупцем додатково. Факт передачі Товару у власність Покупцеві оформляється Сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання Товару. Моментом переходу права власності на Товар від Продавця до покупця вважається дата підписання видаткової накладної. Товар доставляється (перевозиться) силами та засобами продавця за адресою, яка визначається Покупцем.

Оплата ціни (вартості) Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України безготівково або готівкою шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або видача грошових коштів з каси Продавця (п. 3.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що передача Товару від ПП «Фіто Сервіс-Плюс» до ПП «Новокаховський автотехцентр» за вказаним Договором купівлі-продажу підтверджується наступними видатковими накладними: № РН - 241203 від 24.12.2010 року, № РН - 170102 від 17.01.2011 року, № РН - 080207 від 08.02.2011 року, № РН - 020309 від 02.03.2011 року, № РН - 040406 від 04.04.2011 року, в яких, зокрема, визначено найменування поставленого Товару, найменування одиниці виміру, його кількість та вартість (а.с.79, 86, 92, 125, 158).

При цьому, колегія суддів наголошує, що на підтвердження належності виконання контрагентом позивача - ПП «Фіто Сервіс-Плюс» укладеного Договору купівлі-продажу товару, за якими позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, ПП «Новокаховський автотехцентр» було надано до суду: свідоцтва № 617185 про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Фіто Сервіс-Плюс» (а.с.75), свідоцтво № 100313882 про реєстрацію ПП «Фіто Сервіс-Плюс» платником податку на додану вартість (а.с.76) та довідку Серії АА № 100690 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якої видами діяльності ПП «Фіто Сервіс-Плюс» за КВЕД є: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.88.0 - оптова торгівля сількогосподарською технікою, 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (а.с.77).

Також, судом встановлено, що ПП «Новокаховський автотехцентр» здійснило оплату отриманого від ПП «Фіто Сервіс-Плюс» товару, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.81-84, 88-89, 94, 127, 160).

Матеріали справи, також, містять податкові накладні: № 0026 від 24.12.2010 року, № 130 від 17.01.2011 року, № 65 від 08.02.2011 року, № 47 від 02.03.2011 року, № 26 від 04.04.2011 року (а.с.80, 87, 93, 126, 159), отримані від постачальника товару - ПП «Фіто Сервіс-Плюс», які, в тому числі, підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару за Договором купівлі-продажу, та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім, колегія суддів зазначає, що отриманий позивачем від ПП «Фіто Сервіс-Плюс» товар ПП «Новокаховський автотехцентр» було реалізовано своїм контрагентам-покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними (а.с.85, 90-91, 95-124, 128-157, 161-186).

Тобто, апеляційним судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за укладеним Договором купівлі-продажу, а саме: отримано товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, виписані на підставі і у відповідності до укладеного договору та які, в свою чергу, підтверджують здійснення господарської операції між ПП «Новокаховський автотехцентр» та ПП «Фіто Сервіс-Плюс», а також подальше використання отриманого за вказаними договором товару у власній господарській діяльності. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, як вбачається зі змісту акту перевірки від 27.12.2011 року № 1471/230-357330, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Зазначені обставини представником відповідача та судом першої інстанції під час судового розгляду справи спростовані не були.

Таким чином, оскільки наявні в матеріалах справи та досліджені в ході розгляду первинні документи, видані ПП «Фіто Сервіс-Плюс», підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Новокаховський автотехцентр» та ПП «Фіто Сервіс-Плюс», доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані, колегія суддів приходить до висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товару від ПП «Фіто Сервіс-Плюс».

Посилання податкового органу на акти та довідки, складені за результатами перевірки ПП «Фіто Сервіс-Плюс» та його контрагентів, що, на думку останнього, є достатньою підставою для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача. На думку колегія суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів наголошує, що судом першої приймаючи оскаржуване рішення не було взято до уваги, що зі змісту акту від 23.03.2011 року № 8/23-5/36671297 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Фіто Сервіс-Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет-Юг» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року» (а.с.39-47), довідки від 22.06.2011 року № 166/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Дівітек», ТОВ «Євромета» за квітень 2011 року» (а.с.48-49), довідки від 21.07.2011 року № 213/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг», ПП «Альгіріс», ПП «Телетон» відомостей за лютий 2011 року (а.с.50-51), довідки від 21.07.2011 року № 214/15-2/36671297 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Інферно» та ПМБРТП «Гарант» відомостей за березень 2011 року (а.с.52-53) вбачається, що правовідносини, що виникли між позивачем та ПП «Фіто Сервіс-Плюс» на підставі укладеного Договору купівлі-продажу, окремо не досліджувались перевіряючими, тоді як висновки про нікчемність угод зазначеного суб'єкта господарювання, зокрема, з ПП «Новокаховський автотехцентр», ґрунтуються лише на встановлені, на думку контролюючого органу, неможливості продажу та/або надання товарів, послуг контрагентами зазначеного підприємства.

Водночас, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, на думку колегія суддів, суд першої інстанції не звернув увагу ну ту обставину, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті перевірки від 27.12.2011 року № 1471/230-357330. Зазначені обставини, також, не спростовані судом першої інстанції.

Стосовно посилань відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ПП «Фіто Сервіс-Плюс» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, апеляційний суд встановив, що спірний договір поставки укладений в письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, а тому колегія суддів робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку спірний договір поставки, як вже зазначалось вище, відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також цей договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.

Також, слід наголосити, що відповідач в Акті перевірки зазначав про нікчемність спірного договору поставки, посилаючись на те, що контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням. Водночас, з інформації наявної в Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, що, також, не заперечується відповідачем, вбачається, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фіто Сервіс-Плюс», вказаний контрагент був зареєстровані в ЄДР як юридична особа та відносно цього контрагента позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності його за її місцезнаходженням.

Колегія суддів вважає, що факт реєстрації контрагента позивача на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника ПДВ та знаходження його в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення спірного договору та його виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які потенційні порушення законодавства з боку контрагента.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не вірно взято до уваги доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо відсутності у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку відповідача, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, оскільки позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виготовлялась, транспортувалась поставлена продукція, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством взагалі чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.

Представник відповідача, а також суд першої інстанції не зазначили яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом та не врахували, що в залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Враховуючи викладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ПП «Фіто Сервіс-Плюс» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Щодо посилань податкового органу та суду першої інстанції на те, що позивач до перевірки не надав документів, які б підтвердили факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортні накладні, апеляційний суд наголошує, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

Тобто, дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.

Однак, виходячи з умов спірного договору така необхідність була відсутня, оскільки умовами договору передбачено, що продавець надає покупцеві видаткову та податкову накладну. Зокрема, на підтвердження факту отримання ПП «Новокаховський автотехцентр» від контрагента - постачальника - ПП «Фіто Сервіс-Плюс» товару, згідно укладеного Договору, позивачем до суду надані: видаткові накладні № РН - 241203 від 24.12.2010 року, № РН - 170102 від 17.01.2011 року, № РН - 080207 від 08.02.2011 року, № РН - 020309 від 02.03.2011 року, № РН - 040406 від 04.04.2011 року, в яких, зокрема, визначено найменування поставленого Товару, найменування одиниці виміру, його кількість та вартість (а.с.79, 86, 92, 125, 158); податкові накладні: № 0026 від 24.12.2010 року, № 130 від 17.01.2011 року, № 65 від 08.02.2011 року, № 47 від 02.03.2011 року, № 26 від 04.04.2011 року (а.с.80, 87, 93, 126, 159).

Враховуючи вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може свідчити про те, що угода між позивачем та його контрагентом не відбувалась, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Однак, як вже зазначалось колегією суддів, угода укладена між позивачем та його контрагентом в судовому порядку недійсною не визнавались.

Окрім викладеного, колегія суддів зазначає, що на вимогу позивача, з метою доведення реальності здійснення спірної угоди, його контрагентом були надані товарно-транспортні накладні (а.с.198-207), в яких зазначено, що замовником та вантажовідправником є ПП «Фіто Сервіс-Плюс», вантажоодержувачем - ПП «Новокаховський автотехцентр», а також в них зазначено найменування та кількість поставляємого Товару, особа позивача, яка приймала Товар, прізвища водія, що здійснював перевезення та дані транспортного засобу.

Отже, враховуючи викладене, а також з урахуванням наданих позивачем первинних документів, колегія суддів приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ПП «Фіто Сервіс-Плюс», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки ПП «Фіто Сервіс-Плюс» товарів і посилання на нікчемність укладених позивачем із вказаним контрагентом угод, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та з якими погодився суд першої інстанції, на думку колегії суддів не приймає до уваги, оскільки вважає, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, колегія суддів вважає, що припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом - ПП «Фіто Сервіс-Плюс».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0002762301 від 12.01.2012 року, яким ПП «Новокаховський автотехцентр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 156 грн., з яких за основним платежем - 23 647 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 509 грн., а тому позовні вимоги ПП «Новокаховський автотехцентр» в частині скасування вказаного рішення підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки позивачем оскаржується постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП «Новокаховський автотехцентр» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0002762301, колегія суддів вважає, що зазначене судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України у вказаній частині підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 12.01.2012 року № 0002762301- скасувати.

Прийняти у вказаній частині нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Новокаховський автотехцентр» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 12.01.2012 року № 0002762301 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби № 0002762301 від 12.01.2012 року, яким Приватному підприємству «Новокаховський автотехцентр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 156 грн., з яких за основним платежем - 23 647 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 509 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/