Ухвала суду № 32555400, 08.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. справа № 2а-4249/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

представника позивача - Хотинець Юни Миколаївни,

прокурора Вовчар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" до відповідачів: 1). Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, 2). Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення суми процентів, нарахованих на суму бюджетного відшкодування -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" звернувся 20.12.2006 року до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення коштів.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року даний позов задоволено частково (а.с. 59 т. 2). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" суми процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, за податковий період жовтень 2003 року в сумі 296705,84грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням податковий орган (один із відповідачів у справі) подав 20.08.2007 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року (а.с. 71 т. 2). Просив скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року апеляційна скарга - задоволена, Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року - скасована; в задоволенні позовних вимог ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" - відмовлено (а.с. 101 т. 2).

На рішення суду апеляційної інстанції представником позивача у справі подано касаційну скаргу.

Ухвалою ВАСУ від 16.03.2010 року, касаційна скарга задоволена частково. Оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 06.05.2008 року та Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2007 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 143 т. 2).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року (а.с. 256 т. 2) у задоволенні адміністративного позову ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" до відповідачів: 1). Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, 2). Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення суми процентів, нарахованих на суму бюджетного відшкодування відмовлено повністю. Свою позицію окружний суд (суд першої інстанції) обґрунтував тим, що станом на дату подання позову не передбачено законодавством (законом № 168 «Про податок на додану вартість») право позивача на звернення до суду з вимогами про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та відсотків, нарахованих на таку заборгованість. Також посилається на ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно якої підставою відмови у задоволені адміністративного позову є пропуск строку звернення до адміністративного суду, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Роз'яснив, що за позовами платників податків до податкових органів застосовуються норми ст. 99 КАС України, а не норми Закону № 2181.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного та неповного дослідження доказів та встановлення обставин по справі. Посилається на те, що позивач має право на перенарахування йому процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2003 року. Позов було подано вчасно та з урахування вимог КАС України.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду пояснив, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).

В судовому засіданні прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду пояснив, що вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з урахуванням норм матеріального та процесуального права, досліджені всі обставини справ, тому оскаржуване рішення окружного суду не підлягає скасуванню.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Вислухавши представника позивача, прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, позивач надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську податкові декларації та розрахунки з ПДВ за серпень відповідно 22 вересня 2003 року та 21 жовтня 2003 року за вересень 2003 року. Відповідно до поданих до ДПІ декларацій та розрахунків до них, позивач повинен був отримати від зазначеного відповідача (податкового органу) бюджетне відшкодування від'ємних сум із ПДВ на свій поточний рахунок у визначений законом строк, яке позивач отримав з запізненням.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми ЗУ «Про податок на додану вартість» від 04.12.1990 року №168, «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251, «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, норми КАС України (щодо строків звернення до адміністративного суду).

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 ЗУ від 04.12.1990 року №168 «Про податок на додану вартість» встановлено обов'язок держави відшкодувати платникам податків податок на додану вартість, який за результатами звітного періоду має від'ємне значення, визначено термін і шляхи відшкодування податку.

Порядком відшкодування ПДВ, який затверджено наказом ДПА України та Державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997 року в редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року, зареєстровано в Міністерстві Юстиції 08.06.2001 року за №489/5680 (який діяв на момент виникнення заборгованості), визначено порядок нарахування та перерахування на користь платників податків відсотків (процентів) за бюджетною заборгованістю з ПДВ.

Пунктом 14 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено термін витрат бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Але поняття відсотків з ПДВ неможливо ототожнювати з поняттям основної суми боргу відповідно діючого законодавства, тому зобов'язання перерахувати позивачу дані відсотки суперечить: нормам законодавства України, оскільки жодним нормативно-правовим актом, станом на дату звернення позивача з позовною заявою, не передбачено нарахування та перерахування вказаних відсотків. Позовні вимоги позивача стосуються стягнення коштів з державного бюджету України, тому правовідносини, що виникають у зв'язку з поданням позовної заяви відносяться до сфери бюджетних правовідносин і застосування норм бюджетного кодексу України у цьому випадку є обов'язковим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наступного: ЗУ «Про податок на додану вартість» №168 було встановлено обов'язок держави нараховувати платнику податків відсотки з ПДВ у разі несвоєчасного відшкодування ПДВ. Але термін «нарахування» ніяким чином не ототожнюється з терміном «перерахування», а Закон №168 не встановлює обов'язок перераховувати відсотки на користь платника податків. Тобто, зобов'язання органу податкової служби перерахувати відсотки на користь позивача не може ґрунтуватись на нормах Закону №168.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні позову, також, взявши до уваги норми ст. 99, 100 КАС України, згідно яких підставою відмови у задоволені адміністративного позову є пропуск строку звернення до адміністративного суду, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з роз'ясненням суду першої інстанції, що за позовами платників податків до податкових органів застосовуються норми ст. 99 КАС України, а не норми Закону № 2181 («Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" до відповідачів: 1). Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, 2). Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення суми процентів, нарахованих на суму бюджетного відшкодування - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак