Постанова № 32555186, 18.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 липня 2013 року Справа № 814/2353/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Жєлєзного І.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянуву відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод"Лиман", доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області про за участю представників: від позивача: Філевський Р.М., Овчиннікова Г.М. від відповідача 1: Сугацький О.М. від відповідача 2:Гузенко А.М. від відповідача 3:не з'явивсявизнання протиправною бездіяльність, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250391,06 грн.,ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» (надалі по тексту - позивач, підприємство) відповідно до уточнених позовних вимог звернулося до відповідачів з позовом, в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що полягає у невиконанні приписів п. 7.7.4., 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неподання органу державного казначейства висновку на відшкодування на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» сум податку на додану вартість в розмірі 1250391,06 грн. у строки та в порядку, передбаченому Законом.

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області, що полягає у невиконанні приписів п. 7.7.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.12. ст. 200 ПК України щодо невиплати 1250391,06 грн. суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку - ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» в обслуговуючому банку.

стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1250391,06грн..

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 по справі №6/543/08, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00008236/0 від 23.07.2008, №00007936/0 від 23.07.2008 та №00008136/0 від 23.07.2008. Вказаним судовими актами підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ з Державного бюджету України в сумі 1250391,06грн.. Проте, в зв'язку з бездіяльністю відповідачів зазначене право суб'єкта господарювання не реалізовано.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, надалі по тексту - СДПІ) та Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів (надалі по тексту - ДПІ) позов не визнали, зазначивши про відповідність дій приписам чинного законодавства при розгляді питання про відшкодування з Державного бюджету України на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області (надалі по тексту - ГУДК) позов не визнало, вказавши, що підставою для відшкодування податку на додану вартість з бюджету є висновок ДПС, якого відповідачу ГУДК не було надано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження врегульовані ЗУ "Про податок на додану вартість" та ПК України.

Так, відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової виїзної (документальної) перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 ЗУ "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 "Положення про Державне казначейство України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232, "Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за №454/12328, територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.8 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Статтею ст.200 (пункти 200.6., 200.7., 200.12., 200.13., 200.17.) ПК України визначено, що:

платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6.);.

платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації…(п.200.7.);

орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12.);

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби…(п.200.13.);

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п.200.17).

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

При розгляді справи встановлено, що з 30.05.2008 по 26.06.2008 СДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період, як зазначено в самому акті перевірки, з 01.01.07 р. по 31.03.08 р., результати якої оформлені актом від 11.07.2008 №554/36/01373890.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п.1.4 ст.1 , п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 866994грн..

За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення, в тому числі податкове повідомлення-рішення №00008236/0, яким суб'єкту господарювання зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 866994грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 383397,06грн..

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 по справі №6/543/08/5016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00008236/0 від 23.07.2008, №00007936/0 від 23.07.2008 та №00008136/0 від 23.07.2008.

Проте, в зв'язку з бездіяльністю СДПІ та ДПІ, якими не подано висновок до ГУДК, право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ не реалізовано.

Відповідачами не спростовано доводи позивача про правомірність вимог про відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Доводи СДПІ та ДПІ про те, що оскільки триває процедура судового оскарження (подано касаційну скаргу до ВАС України), у ДПІ відсутні підстави для подання до ГУДК висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, є невмотивованими, оскільки з моменту набрання рішенням (Постанови Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 по справі №6/543/08/5016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013) законної сили воно належить до виконання, а оскарження судового рішення в касаційному порядку не зупиняє його виконання (за винятком рішення ВАС України).

При цьому, позовні вимоги в частині протиправності дій ГУДК не підлягають задоволенню, оскільки рішення про відшкодування ПДВ з бюджету можливе тільки після надходження до ГУДК висновку ДПС, якого до ГУДК не було надано.

Відповідно до правової позиції ВАС України, викладеної в тому числі в Листі ВАС Україні «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, способом захисту порушеного права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування бюджетної заборгованості). Відповідачами у справах такої категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. Попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми податку на додану вартість, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контексті наведених правових норм вказує на обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій СДПІ та ДПІ і стягення на користь суб'єкта господарювання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, що полягає у невиконанні приписів п. 7.7.4., 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неподання органу державного казначейства висновку на відшкодування на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» податку на додану вартість в сумі 1250391,06 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» 1250391 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч триста дев'яносто одну) гривню 06 копійок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Лиман" (код ЄДРПОУ 01373890).

6.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний