Постанова № 32554740, 05.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

05 липня 2013 року 11:46 год. №826/5827/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Оксентюк О.С.,

представників: позивача - Пилипець А.Ю., Собкович О.В., відповідача - Дирда І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "С'ЮТ МАЙСТЕР" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 №0003402220, №0003412220,

в с т а н о в и в:

ПП "С'ют Майстер" просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013 №0003402220, №0003412220 з підстав помилковості висновків перевірки, невід-повідності результатів перевірки та здійсненого грошового нарахування вимогам податково-го законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та наданим до перевірки документам, а також вимогам цивільного законодавства щодо дійсності правочинів з ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко".

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнала позов, надала письмові заперечення, в яких про-сить відмовити в позові з підстав неправомірності формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ з огляду на наявність ознак фіктивності контрагентів позивача: ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.03.2013 №826, направлення від 21.03.2013 №914/22-20 та згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено доку-ментальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Ріал Групп", ТОВ "Ком-панія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко" за період з 01.01.2010 по 28.02.2013, за результатами якої складено акт від 29.03.2013 №178/1-22-20-33629572 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003402220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 30512 грн. (у т.ч.: основний платіж - 21555 грн., штраф - 8957 грн.);

- №0003412220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 33610,50 грн. (у т.ч.: основний платіж - 26105 грн., штраф - 7505,5 грн.).

Судом встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за пору-шення позивачем п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК, внаслідок чого, як зазначено в акті, позивачем занижено податок на прибуток на 26105 грн. та ПДВ на 21555 грн.

Згідно з актом зміст порушень полягає в тому, що позивачем завищено валові витрати на 107775 грн. і податковий кредит з ПДВ на 21555 грн. по фінансово-господарським відно-синам з ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", з огляду на наявність "ознак фіктивності" вказаних контрагентів та нікчемність правочинів. Даний вис-новок зроблено на підставі транзитних актів інших органів ДПС про неможливість прове-дення зустрічної звірки та про нікчемність правочинів.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Під валовими витратами відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподат-кування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення плат-ником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ве-дення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Під податковим кредитом згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК розуміється сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим розділом V ПК.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату това-рів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податко-вою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходя-чи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням това-рів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати по-купцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні до-кументи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9), а також визна-чено їх обов'язкові реквізити (ч.2 ст.9).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вірно встановлено перевіркою і підтверджується матеріалами справи, позивачем відображено у податковому обліку з податку на прибуток і ПДВ результати фінансово-госпо-дарських відносин з ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", а саме:

- по операціям з ТОВ "Вайпергруп" позивачем включено до складу валових витрат за 4 кв. 2011р. - 29515 грн. і до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. - 5903 грн.;

- по операціям з ТОВ "Компанія Вайліс" позивачем включено до складу валових витрат за 2010р. - 60035 грн., за 1 кв. 2011р. - 5800 грн. і до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010р. - 6417 грн., за грудень 2010р. - 5590 грн., за березень 2011р. - 1160 грн.;

- по операціям з ТОВ "Маркон Груп Ко" позивачем включено до складу валових витрат за 2 кв. 2011р. - 12425грн. і до податкового кредиту з ПДВ за червень 2011р. - 2485грн.

Судом встановлено, що вказані суми включені позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з придбанням у ТОВ "Вайпергруп" робіт з виготовлення металевої конструкції, у ТОВ "Компанія Вайліс" - робіт з монтажу виставкового стенду та виготовлення світлодіодної лінійки, у ТОВ "Маркон Груп Ко" - товару, а саме - тканини арт. 1204-1 та 12-2, що підтверджується наданими позивачем до суду засвідченими копіями первинних бухгалтерських і податкових документів:

- по операціям з ТОВ "Вайпергруп": рахунком-фактурою №СФ-000112 від 13.12.2011 на суму 35420,40 грн. (з них ПДВ - 5903,40 грн.), актом здачі-прийняття робіт №13/12 від 13.12.2011 на суму 35420,40 грн. (з них ПДВ - 5903,40 грн.), податковою накладною №69 від 13.12.2011 на суму 35420,40 грн. (з них ПДВ - 5903,40 грн.);

- по операціям з ТОВ "Компанія Вайліс": 1) рахунком-фактурою №СФ-14.10/01 від 14.10.2010 на суму 10000 грн. (з них ПДВ - 1666,67 грн.), актом здачі-прийняття робіт б/н від 14.10.2010 на суму 10000 грн. (з них ПДВ - 1666,67 грн.), податковою накладною №141001 від 14.10.2010 на суму 10000 грн. (з них ПДВ - 1666,67 грн.); 2) рахунком-фактурою №СФ-26.10/02 від 26.10.2010 на суму 28500 грн. (з них ПДВ - 4750 грн.), актом здачі-прийняття робіт №311001 від 31.10.2010 на суму 28500 грн. (з них ПДВ - 4750 грн.), податковою накладною №261002 від 26.10.2010 на суму 28500 грн. (з них ПДВ - 4750 грн.); 3) рахунком-фактурою №20/12-2 від 20.12.2010 на суму 33540 грн. (з них ПДВ - 5590 грн.), актом здачі-прийняття робіт б/н від 30.12.2010 на суму 33540 грн. (з них ПДВ - 5590 грн.), податковою накладною №301206 від 30.12.2010 на суму 33540 грн. (з них ПДВ - 5590 грн.); 4) рахунком-фактурою №СФ-29.03/01 від 29.03.2011 на суму 6960 грн. (з них ПДВ - 1160 грн.), актом здачі-прийняття робіт б/н від 29.03.2011 на суму 6960 грн. (з них ПДВ - 1160 грн.), податковою накладною №123 від 29.03.2011 на суму 6960 грн. (з них ПДВ - 1160 грн.);

- по операціям з ТОВ "Маркон Груп Ко": рахунком-фактурою №010650 від 01.06.2011 на суму 14911,20 грн. ( з них ПДВ - 2485,20 грн.), видатковою накладною №0207 від 22.06.2011 на суму 14911,20 грн. (з них ПДВ - 2485,20 грн.), податковою накладною №203 від 22.06.2011 на суму 14911,20 грн. (з них ПДВ - 2485,20 грн.).

Надані позивачем банківські виписки за 27.10.2010, 30.12.2010, 29.03.2011, 22.06.2011 та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 підтверджують здійснення оплати за придбані товари (роботи) та їх оприбуткування.

Вказані первинні облікові документи, засвідчені копії яких наявні у справі, докумен-тально підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт визначеного найменування, кількості, ціни, у ТОВ "Вайпергруп" на загальну суму 35420 грн. (у т.ч. ПДВ - 5903,4 грн.), у ТОВ "Компанія Вайліс" - на загальну суму 78990 грн. (у т.ч. ПДВ - 13166,67 грн.), та товарів у ТОВ "Маркон Груп Ко" на суму14911,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2485,2 грн.) і нарахування ПДВ у розмірі 20% вартості товарів (робіт).

Судом встановлено, що господарські зобов'язання, які виникли на підставі прийнятих до виконання рахунків-фактур, недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися і не суперечать вимогам національного законодавства. Рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткова накладна і податкові накладні належно оформлені, не містять розбіжностей і не суперечать іншим матеріалам справи та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і п. 201.1 ст. 201 ПК. Дійсність документів підтверджується також тим, що на час здійснення госпо-дарських операцій ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко" за-реєстровані платниками ПДВ, тому вправі нараховувати ПДВ і складати податкові накладні.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань та документів первинного бухгалтерського і податко-вого обліку, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

1) Посилання на відсутність контрагентів за своїм місцезнаходженням не береться судом до уваги, оскільки не впливає на порядок відображення позивачем в податковому облі-ку господарських операцій і не спростовують правове значення виданих за такими операція-ми первинних документів.

2) Твердження про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ є помилковим і суперечать п. 185.1 ст. 185 ПК та наданим до перевірки і до суду первинним документам, які є підставою податкового обліку і документально підтверджують здійснення операцій з поставки товарів.

3) Суд не бере до уваги посилання в акті перевірки на висновок спеціаліста сектору фотографічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналіс-тичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України від 12.07.2012 №344, оскільки вказаний висновок спеціаліста до суду не надано, а його зміст в акті не відображено і при цьому відповідачу не відомо, які саме документи надавалися та чи досліджувалися документи ТОВ "Вайпергруп", складені по взаємовідноси-нам з позивачем. Окрім цього, висновки спеціаліста на відміну від експертних висновків п. 83.1 ст. 83 ПК не визначає як підставу для висновків перевірки.

4) Судження про відсутність реального здійснення операцій з названими контрагента-ми, відсутність мети реального настання правових наслідків є необґрунтованими і не бе-руться судом до уваги, оскільки в даному випадку вони не підтвердженні належними дока-зами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, і суперечать наявним у справі первинним документам. При цьому транзитні акти перевірок або службові записки підрозділів податко-вої міліції, які містять суб'єктивні висновки непідтверджені відповідними доказами, не є належними доказами цим фактам.

5) Твердження про недійсність і про нікчемності правочинів ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко" з контрагентами зроблені відповідачем у порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтвер-джували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність або нікчемність правочину, а також не відповідають вимогам ст.ст. 204, 215, 216, 228, 234 ЦК і ст.ст. 207, 208 ГК, тому відхиляються судом. Надходження до ДПІ транзитних актів ДПІ Вишгородському районі Київської області ДПС від 13.02.2012 № 281/23-1/36445186 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Компанія "Вайліс", Яготинської міжрайонної ДПІ Київської області ДПС від 08.12.2011 №1318/2300/37135774 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валют-ного законодавства ТОВ "Маркон Груп Ко" не є підставою визнання правочинів недійсними або нікчемними, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.

6) Неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вайпергруп", про що ДПІ у Печерсько му районі м.Києва складено акт від 19.07.2012 №2623/22-9/37243401, не є належ-ним доказом відсутності фінансово-господарських відносин між ним і позивачем у грудні 2011р. і не спростовує правове значення складених за такими операціями первинних доку-ментів, а тому не є підставою для визнання недійсними і неврахування відповідачем тих документів, які позивачем подані до перевірки.

7) Надана відповідачем копія відповіді Київського обласного центру зайнятості від 01.03.2012 №420/07/12-12 на запит начальника ГУПМ Коваля В.Ф. від 22.02.2012 №3223/6/07-6115, в якій повідомляється про надання дозволів на використання праці інозем-ців наступним роботодавцям: ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Промелектро 75", ТОВ "Остін Трейд", не береться судом до уваги, оскільки не спростовує ані здійснення господарських операцій, ані дійсність наданих до перевірки і до суду первинних документів.

Інших аргументованих доводів і доказів на підтвердження своїх заперечень та спрос-тування доводів позивача відповідач та його представник в судовому засіданні не зазначив та не надав, повідомивши суд про відсутність таких.

Таким чином, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно до ст. 44, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт), понесенням позивачем у зв'язку з цим витрат у сумі 107775 грн., а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у розмірі 21555 грн. та підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач в порушення вимог п.п. 5, 6 розділу І, п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, не відобразив в акті перевірки та не надав належної оцінки поданим до перевір-ки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, внаслідок чого висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток і ПДВ є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування позивачем спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ЦК, ПК і в достатній мірі підтверджені надани-ми до суду доказами. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказування правомірності прийнятих рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідом-лень-рішень, що є підставою для їх скасування та задоволення позову.

Враховуючи наявні у справі матеріали, встановлені судом факти і викладені мотиви та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Приватного підприємства "С'ЮТ МАЙС-ТЕР".

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.04.2013 №0003402220, №0003412220.

3. Присудити на користь Приватного підприємства "С'ЮТ МАЙСТЕР" судовий збір у сумі 641,24 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дер-жавної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко