Постанова № 32553429, 12.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/6238/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача : представника відповідача : Заіменко Д.В. Петрашко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000702250,0000692250,0000772250 від 23 квітня 2013 року; визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), суми збитків минулих років у розмірі 30 518 799,00 грн.; визнати правомірними дії ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), щодо декларування збитків шляхом подачі Уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 30 518 799,00 гривень, з правом включення вказаних збитків у майбутні періоди, згідно чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242). В акті № 363/225/23935242 від 09.04.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000702250,0000692250,0000772250 від 23 квітня 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» відмовити з підстав аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242) зареєстроване 07.06.2007 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби.

На підставі направлень, видних Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області № 000206, №000207, №000208, № 000209, № 000210 від 28.02.2013 року та згідно із п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.77 ст.82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу № 99 від 04.02.2013 року Дніпропетровської МДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Любиміський кар'єр», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено Акт № 363/225/23935242 від 09.04.2013 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Любимівський кар'єр» п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п. 138.1, п.138.2, п.138.8, п.144.1 ст.144, ст.150 Податкового Кодексу України, п.п.4.1, п.п.4.1.6 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток всього у сумі 2 470 529 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року у сумі 2 470 529 грн. Крім того перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток всього в сумі 8 739 823 грн. у тому числі за 2012 рік у сумі - 8 739 823 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.234 ЦК України внаслідок чого ТОВ Любимівський кар'єр» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі - 3 163 445 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 1 562 грн., жовтень 2010 - 618 грн., грудень 2010 - 3 799 грн., березень 2011 - 6 156 грн., квітень 2011 - 7 000 грн., червень 2011 - 8 009 грн., серпень 2011 - 328 грн., вересень 2011 - 1 075 грн., листопад 2011 - 334 764 грн., грудень 2011 - 192 532 грн., березень 2012 - 1 568 грн., квітень 2012 - 113 061грн., травень 2012 - 332 836 грн., червень 2012 - 301 170 грн., липень 2012 - 394 978 грн., серпень 2012 - 393 125 грн., вересень 2012 - 289 341 грн., жовтень 2012 року - 454 733 грн., листопад 2012 - 326 790 грн.; п.49.18 ст.49 розділу 2 Податкового Кодексу України та підпункту 263.11.1 п.263.11 ст.263 розділу 9 Податкового Кодексу України несвоєчасно подано звітність з плати за користування надрами за 3 квартал 2012 року №9087508746, за 4 квартал 2012 року №9087508854, №9087508851.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000702250 від 23.04.2013 року, яким ТОВ «Любимівський кар'єр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 3 163 445 грн. за основним платежем та 785 575 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000692250 від 23.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2 470 529 грн. за основним платежем та 617 632, 25 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0000772250 від 23.04.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 739 823 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Феррід-Д», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ТОВ «Альфа- Сфера», ТОВ «НВП «Металелектромаш», ТОВ «Агоро Строй Комплекс», ТОВ «Олс- Вест», ТОВ «Діксі Буд», ПП «Приматех», ПП «Протор», вчинення цих правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, про що свідчить передусім інформація з актів перевірок зазначених контрагентів позивача.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно абзацу першого підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел , у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податків у звітному періоді, вартості товарів (робіт/послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 а у статті 139 ПК України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01 січня 2011 року, визначався Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначався Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» було укладено договори з ТОВ «ВК «Віконні системи» №119 від 19.10.11 року, №126 від 21.10.11 року, №133 від 25.10.11 року, №136 від 27.10.2011 року, №143 від 05.12.11 року, №2203 від 22.03.12 року, №18/07-12 від 18.04.12 року,№19/06-12 від 19.06.12 року,№126 від 25.06.12 року; ТОВ «Ферріт-Д» №52 від 27.03.2012 року; ТОВ «Старт-Д» №91 від 23.05.2012 року, №87 від 30.10.2012 року; ТОВ «Ривс» №115 від 28.05.2012 року, №83 від 12.04.2012 року; ТОВ НВП «Металелектромаш» №43 від 19.09.2011 року; ТОВ «Агро Строй Комплекс» №19/10/45 від 09.08.10 року; ПП «Протор» №1503 від 15.03.2011 року; ТОВ «Діксі Буд» № 24 від 22.10.12 року, №27 від 29.10.12 року та ін.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

В процесі розгляду справи позивачем були надані первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі векселів, акти прийому-здачі наданих послуг, акти приймання-передачі основних засобів, виписки по особовому рахунку, квитанції, відомості, калькуляції, смети, платіжні доручення, рахунки, векселі, специфікації та довідки.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, припинення їх юридичної особи, враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагенти позивача не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути безумовним доказом нереальності чи то фіктивності вчинених правочинів.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між Позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Феррід-Д», ТОВ «Старт-Д», ТОВ «Ривс», ТОВ «Альфа- Сфера», ТОВ «НВП «Металелектромаш», ТОВ «Агоро Строй Комплекс», ТОВ «Олс- Вест», ТОВ «Діксі Буд», ПП «Приматех», ПП «Протор», є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Любимівський кар'єр» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість, включення до складу валових витрат.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача, щодо відсутності оригіналів первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Пром Альянс ЛТД", ТОВ "Новомакс", ТОВ "Техпромінвесторг" та інші, оскільки позивачем до судового засідання були надані оригінали первинних документів про відсутність яких (наявність лише фотокопій) зазначено в акті перевірки.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про завищення ТОВ «Любимівський кар'єр» валових витрат та завищення податкового кредиту.

Що стосується позовних вимог визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), суми збитків минулих років у розмірі 30 518 799,00 грн. та визнати правомірними дії ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), щодо декларування збитків шляхом подачі Уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 30 518 799,00 гривень, з правом включення вказаних збитків у майбутні періоди, згідно чинного законодавства України, суд встановив та зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.10.10 року ТОВ «Любимівський кар'єр» подало декларацію №60216 з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності 2009 року.

28.12.12 року ТОВ «Любимівський кар'єр» була подана уточнююча декларація за звітний період 2010 р., якою у складі інших витрат включено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у сумі - 30 518 799 грн.

Зазначені збитки позивача складаються з витрат у вигляді курсової різниці за кредитами за 2008 рік у розмірі 18 728 779 грн., та витрат у вигляді курсової різниці за кредитами у сумі 2 138 108 грн., витрати на сплату відсотків за користування об'єкту лізінгу у сумі 779 950,55 грн., відсотки за користування кредитними коштами у сумі 8 294 461, 45 грн., комісія за управління кредитною лінією у сумі 577 500 грн. за 2009 рік.

На думку податкового органу, оскільки у попередньому звітному періоді підприємство не отримувало від діяльності збитків, а навпаки отримувало прибуток, це призвело до неправомірного відображення у складі витрат відємного значення попереднього податкового періоду у сумі - 30 518 799 грн. як у 2010 році, відповідно підприємством завищено суму інших витрат у 2010 році на 30 518 799 грн., за 1 квартал 2011 року - 30 573 096 грн., за 2 квартал 2011 року - 30 610 340 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 30 610 340 грн., за 2-4 квартал 2011 року - 30 610 340 грн. Окрім того, ТОВ «Любимівський кар'єр» пропустило, встановлений законом строк на подання уточнюючої декларації.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Згідно пункту 150.1 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, депозитами), протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Позивачем були надані в судове засідання оригінали первинних документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме генеральна угода №77/07-ГУ від 13.12.2007 року, кредитний договір №77/07В від 13.12.2007 року з додатковим договором №1 та №2, договір №F109 від 23.04.2008 року, договір №F117 від 07.05.2008 року, договір №F367 від 07.11.2008 року, акти, банківські виписки, рахунки-фактури, та ін., що повністю підтверджують понесені підприємством збитки в зазначеному періоді.

Як вбачається із акту перевірки, відповідач не встановив жодного факту порушення з боку позивача вимог щодо наявності належним чином оформлених та достатніх підтверджувальних документів.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем правомірно здійснено декларування збитків шляхом подачі Уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 30 518 799,00 гривень, з правом включення вказаних збитків у майбутні періоди, згідно чинного законодавства України.

В свою чергу , дії відповідача щодо не включення до складу валових витрат суми збітків минулих років у розмірі 30 518 799,00 грн. на думку суду є протиправними.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача, щодо пропущеного строку на подання уточнюючої декларації, оскільки відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000702250,0000692250,0000772250 від 23 квітня 2013 року.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), суми збитків минулих років у розмірі 30 518 799,00 грн.

Визнати правомірними дії ТОВ «Любимівський кар'єр» (код ЄДРПОУ 23935242), щодо декларування збитків шляхом подачі Уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2010 рік у розмірі 30 518 799,00 гривень, з правом включення вказаних збитків у майбутні періоди, згідно чинного законодавства України.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 17 червня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська