Ухвала суду № 32552947, 23.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/420/13-ц Провадження № 22-ц/772/2084/2013Головуючий в суді першої інстанції:Панченко Д.І.Категорія: 23Доповідач: Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Вавшка В.С., Колоса С.С.,при секретаріПишному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі - СВК) «Сокирянський», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - відділ Державного земельного агентства у Теплицькому районі, про визнання недійсним договору оренди землі,

за апеляційною скаргою СВК «Сокирянський» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року зазначений позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12 січня 2011 року між ОСОБА_6 та СВК «Сокирянський» с.Сокиряни Теплицького району Вінницької області, зареєстрований 4 травня 2011 року у відділі Держкомзему в Теплицькому районі за № 052370004000813. Судові витрати на користь позивача стягнуто з відповідача.

У апеляційній скарзі СВК «Сокирянський», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 971163 позивачу ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 3,3319га, яка розташована на території Сокирянської сільської ради Теплицького району, Вінницької області.

12 січня 2011 року між ОСОБА_6 та СВК «Сокирянське» укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки площею 3,3319га, терміном на п'ять років, що був зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 4 травня 2011 року за № 052370004000813.

Встановлено, що у договорі оренди землі укладеного між ОСОБА_6 та СВК «Сокирянське» відсутні істотні умови, які встановлені законом, а саме: в договорах не зазначено існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельних ділянок, а також не передбачено в договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також договір не містить необхідної інформації про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки).

Задовольняючи позов та визнаючи недійсними укладений між ОСОБА_6 та СВК «Сокирянське» 12 січня 2011 року договір оренди, суд першої інстанції правильно виходив із встановлених ним обставин, що у цьому договорі оренди відсутні істотні умови, а саме існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельних ділянок та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, наявність яких у договорі передбачено положеннями абзаців 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі», що відповідно до вимог частини 2 цього Закону є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Правильно суд виходив із того, що відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених, цією статтею цього Закону, є підставою для визнання договору недійсними відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством, як істотні.

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За правилами абзаців 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Виходячи із положень частини 2 цієї статті цього Закону відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов є підставою для визнання договору оренди недійсним.

У відповідності до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 4,5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відсутність у спірному договорі оренди істотних умов встановлених абзацами 9 та 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» є достатньою підставою для визнання вказаних договорів оренди землі недійсними, відповідно до правил частини 2 статті 15 цього Закону.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Доводи про те, що оспорюваний договір оренди землі був укладений за погодженням сторін і умови договору відповідали їх волі, а за таких умов права позивача не порушені, не спростовує висновки суду, оскільки цей договір не відповідає вимогам частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» щодо істотних умов договору, що є беззаперечною підставою для визнання договору недійсним.

Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у договорі оренди такої істотної умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є свідченням того, що договором ця умова визначена і її слід розуміти як таку, що у заставу чи у статутний фонд орендована земельна ділянка передаватись не буде.

Ці доводи суперечать нормам матеріального права, оскільки положення частин 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачають безпосереднє зазначення у договорі оренди землі, у зрозумілій для сприйняття формі, істотної умови, яка визначена законом як обов'язкова. Оскільки в даному випадку йдеться про умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (абзац 12 частини 1 статті 15 Закону), то ці умови мають бути зазначеними у договорі зрозумілим текстом.

Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Сокирянський» с.Сокиряни - відхилити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: В.А. Іващук

В.С. Вавшко

С.С. Колос