Постанова № 32551552, 23.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 923/627/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Подуст Л.В.

за участю представників :

ХМКП „Херсонтеплоенерго" - Попель І.О. (за дорученням),

МКП „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" - Пойда І.Г. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" на рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р. у справі № 923/627/13 за позовом Херсонського міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго" до Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" про стягнення 50081, 83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

23.05.2013 р. Херсонським міським комунальним підприємством „Херсонтеплоенерго" (далі по тексту позивач) у господарському суді Херсонської області було пред'явлено позов до Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" (далі по тексту відповідач) про стягнення 50081, 83 грн. з яких : 46278,14 грн. - пені і 3803,69 грн. - 3% річних. Позивач також просив стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він на виконання укладеного між сторонами цього спору договору № 749 про постачання теплової енергії від 06.11.2006р., з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2011р., поставив відповідачу теплову енергію у визначених договором обсягах, однак останній у порушення умов договору не сплатив грошові кошти за отримані послуги з листопаду 2012р. по березень 2013р. у зв'язку з цим станом на 20.05.2013р. заборгованість відповідача становить 616 365,53 грн.

На цю заборгованість позивач нарахував передбачені умовами договору пеню в розмірі 46278,14 грн. 3% річних в розмірі 3803,69 грн. які і просив суд стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.05.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. (а.с. 1)

Відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав , відзив на позов суду не надав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р. (повний текст якого підписано суддею Александровою Л.І - 14.06.2013 р) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що відповідач дійсно у порушення умов договору № 749 про постачання теплової енергії від 06.11.2006 р. не розрахувався у встановлені строки за отриману від позивача теплову енергію, а відтак вимоги позивача про стягнення з нього нарахованих на вказану заборгованість і передбачені умовами договору пеню та 3% річних обґрунтовані.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

Скарга обґрунтована тим, що судом надано невірну оцінку наявним у справі доказам. Скаржник зазначив, що грошові зобов'язання у відповідача перед позивачем по оплаті послуг теплопостачання, за несвоєчасне виконання яких відповідачу було нарахована пеня та 3% річних за листопад та грудень 2012 р. виникли на іншим договором, а саме за договором №749 від 22.12.2011р., тобто в листопаді та грудні 2012р. теплопостачання за зазначеним позивачем у позові договором № 749 про постачання теплової енергії від 06.11.2006 р. не здійснювалось і рахунки за цим договором йому позивачем не виставлялись, а тому правові підстави для притягнення його до відповідальності за порушення умов договору № 749 про постачання теплової енергії від 06.11.2006р. у листопаді та грудні 2012р. відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.07.2013 р. об 11.00, про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив або залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін або змінити рішення та стягнувши на його користь 29347,57 грн. - пені, 2247,75 грн. -3 річних та судовий збір, а в решті позов залишити без розгляду.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника усних поясненнях наданих суду просив задовольнити апеляційну скаргу частково, а саме скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення пені та 3% річних нарахованих на заборгованість за листопад - грудень 2012р., оскільки ця заборгованість виникла за іншим договором на який позивач не посилався у позову як підставу своїх позовних вимог, та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цієї частині..

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду не заперечував проти зміни рішення суду та відмови в задоволенні його вимог в частині стягнення пені та 3% річних нарахованих на заборгованість за листопад - грудень 2012 р., оскільки ця заборгованість виникла за іншим договором .

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом першої інстанції, що 06.11.2006 р. між позивачем (за договором виробник ) та відповідачем (за договором споживач ) укладено договір № 749 на постачання теплової енергії, з протоколом узгодження розбіжностей енергії (далі - договір №749 від 06.11.2006р.) (а.с. 8- 11).

Матеріали справи також свідчать, що 1.10.2011р. сторони також уклали додаткову угоду до цього договору (а.с. 12).

Згідно умов договору №749 від 06.11.2006 р. (з урахуванням протоколу розбіжностей та додаткової угоди) виробник (позивач) зобов'язувався поставляти на об'єкти споживача (відповідача) теплову енергію (на опалення - протягом опалювального періоду і на підігрів води - протягом року) у визначених договором обсягах та визначеним ним тарифом, а споживач здійснити оплату за отриману енергію не пізніше 25 числа місяця що наступає за розрахунковим. При цьому сторони передбачили, що оплата цих послуг здійснюється на підставі рахунків виробника , які споживач повинен отримувати у виробника щомісячно не пізніше 20 числа за місцезнаходженням останнього.

Умовами договору сторони також передбачили відповідальність споживача за несвоєчасну оплату отриманих послуг, а саме пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення але не більше 100% боргу а також 3% річних від простроченої суми боргу.

Позивач в підтвердження виконання ним умов договору № 749 від 06.11.2006 р. у зазначений у позові період часу та наявності у відповідача заборгованості по оплаті надав суду першої інстанції наступні докази:

- акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 2353 від 30.11.2012 р. на суму 27335,86 грн. за листопад 2012 р. та рахунок на оплату № 2767 від 10.12.2012 р. на вказану суму;

- акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 2599 від 31.12.2012 р. на суму 129908,95 грн. за грудень 2012 р. та рахунок на оплату № 4 від 08.01.2013 р. на вказану суму;

- акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 818 від 31.01.2013 р. на суму 207 245,46 грн. за січень 2013 р. та рахунок на оплату № 462 від 05.02.2013 р. на вказану суму;

- акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 1263 від 28.02.2013 р. на суму 117 486,04 грн. за лютий 2013 р. та рахунок на оплату № 851 від 28.02.2013 р. на вказану суму;

- акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 1710 від 31.03.2013 р. на суму 134 389,20 грн. за березень 2013 р. та рахунок на оплату №1214 від 31.03.2013 р. на вказану суму;

- виписку за банківського рахунку позивача, щодо здіснення відповідачем оплат за отримані послуги , з якої вбачається наявність заборгованості в сумі 616 365, 53 грн.

Як правильно зазначає скаржник в акті здачі - приймання робіт (наданих послуг) №2353 від 30.11.2012 р. на суму 27335,86 грн. за листопад 2012 р. та рахунку на оплату №2767 від 10.12.2012 р. на вказану суму, а також акті здачі - приймання робіт (наданих послуг) №2599 від 31.12.2012 р. на суму 129908,95 грн. за грудень 2012 р. та рахунку на оплату № 4 від 08.01.2013 р. на вказану суму, дійсно робіться посилання на те, що послуги які зафіксовані в цих актах і за які виставляються зазначені рахунки отримані за договором №749 від 22.12.2011 р., тобто не за тим договором який позивач зазначив у позові в якості підстави своїх вимог про стягнення пені та 3 % річних.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники обох сторін визнали факт, що поряд з укладеним сторонами договору № 749 від 06.11.2006 р., стягнення за яким є предметом цього спору, між сторонами існують договірні стосунки на підставі договору договором №749 від 22.12.2011 р. і що обидві ці договори є чинними.

З викладеного вбачається, що вказані позивачем у позові акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 2353 від 30.11.2012 р. на суму 27335,86 грн. за листопад 2012 р. та рахунок на оплату № 2767 від 10.12.2012 р. на вказану суму, а також акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 2599 від 31.12.2012 р. на суму 129908,95 грн. за грудень 2012 р. та рахунок на оплату № 4 від 08.01.2013 р. на вказану суму, стосуються виконання ним зобов'язань за договором №749 від 22.12.2011 р., а не договором № 749 від 06.11.2006 р., на підставі якого заявлені позовні вимоги.

За таких обставин нарахування та стягнення пені та 3 % річних за вказаними позивачем та наявними у справі актами здачі приймання за листопад і грудень 2012 р. на підставі договору № 749 від 06.11.2006 р. не можливо, оскільки ці акти складені на виконання договору № 749 від 22.12.2011 р., якій не зазначено позивачем в якості підстави стягнення.

З огляду на викладене позовні вимоги позивач в частині стягнення пені та 3 % річних нарахованих за порушення зобов'язань в період листопад і грудень 2012 р. за договором 06.11.2006 р. безпідставні і не підлягають задоволенню, що не позбавляє позивача права у разі порушення відповідачем умов договору №749 від 22.12.2011 р. звернутись до суду з позовом про стягнення пені та 3% річних за вказаний період.

Місцевий суд не врахував вказаних обставин, дійшовши помилкового висновку, що пеню та 3% річних за період листопад і грудень 2012 р. можливо стягувати на підставі договору №749 від 22.12.2011 р.

Водночас позовні вимоги позивача в решті частині обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 525 і ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, зазначені норми матеріального права та наявні у справі докази які підтверджують, що відповідач дійсно порушив договору № 749 про постачання теплової енергії від 06.11.2006 р., а саме не розрахувався з позивачем за отримані послуги у встановлені строки (за актом здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 818 від 31.01.2013 р. на суму 207 245,46 грн. за січень 2013 р. та рахунком на оплату № 462 від 05.02.2013р. на цю суму; актом здачі - приймання робіт (наданих послуг) № 1263 від 28.02.2013 р. на суму 117 486,04 грн. за лютий 2013р. та рахунком на оплату № 851 від 28.02.2013 р. на цю суму; актом здачі - приймання робіт (наданих послуг) №1710 від 31.03.2013р. на суму 134 389,20 грн. за березень 2013р. та рахунком на оплату №1214 від 31.03.2013р. на цю суму), колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача передбаченої його умовами пені та 3% річних.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню в частині стягнення пені та 3% річних за прострочення платежу за послуги за листопад і грудень 2012 р., з викладенням його резолютивної частини в новій редакції про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р. у справі № 923/627/13 часткового скасувати , виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Херсонського міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго" до Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" про стягнення 50081, 83 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона на користь Херсонського міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго"

2247 (дві тисячі двісті сорок сім ) грн. 75 коп. - 3 % річних;

27347,57(двадцять сім тисяч триста сорок сім ) грн. 57 коп. - пені;

1015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 09 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд позову.

В решті частині позову відмовити."

3) Стягнути з Херсонського міського комунального підприємства „Херсонтеплоенерго" на користь Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Херсона" 352 ( триста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. - часткове відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4) Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена, у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.