Постанова № 32547823, 18.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа№ 911/541/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Потильчак Ю.Ю. - довіреність б/н від 22.02.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року

у справі № 911/541/13-г (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво- Святошинського району Київської області

до Фізичної особи-підприємця Чумічкіна Володимира Івановича

про стягнення 2 455,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 2 455,26 грн. заборгованості за Договором про надання послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів № 124 від 01.04.2008 року, з яких 2 117,14 грн. основного боргу, 140,44 грн. пені, 22,97 грн. інфляційних втрат, 174,71 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2013 року (повний текст рішення підписано 14.05.2013 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 249,92 грн. боргу, 107,87 грн. 3% річних, 9,51 інфляційних втрат. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 117,14 грн. основного боргу, 107,87 грн. - 3% річних, 9,51 грн. - інфляційних втрат, 140,44 грн. - пені, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ФОП Чумічкін В.І. у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу КП „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року для розгляду справи № 911/541/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2013 року.

В судовому засіданні 04.07.2013 року було оголошено перерву до 11.07.2013 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2013 року було оголошено перерву до 18.07.2013 року.

До початку слухання справи через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові документи (розрахунок заборгованості), який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу КП „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області слід задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року - скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2008 року між позивачем (виконавець, підприємство) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 124 про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір), згідно із п. 1.1. якого підприємство надає послуги із збирання та вивезення твердих побутових відходів, які накопичені у відповідача в процесі господарської діяльності в об'ємі 1,9 м. куб. на місяць, за адресою: м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 17.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг визначається згідно калькуляції та становить 25,26 грн. за 1 куб.м. без ПДВ. ПДВ-5,05 грн. Всього вартість з ПДВ становить 30,31 грн. Загальна сума в місяць з ПДВ - 57,59 грн.

З 01.09.2009 року було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради № 63/2 від 31.07.2009 року, в якому норма утримання твердих побутових відходів була збільшена та становила: 42,79 грн. за 1 куб. м. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ, а відтак вартість послуг за місяць склала 81,30 грн.

З 01.05.2011 року було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради № 13/2 від 23.03.2011 року, в якому норма утримання твердих побутових відходів залишилися без змін та становила: 42,79 грн. за 1 куб. м. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ, а відтак вартість послуг за місяць залишилась в розмірі 81,30 грн.

З 01.04.2012 року було введено в дію Рішення виконавчого комітету Вишневої міської ради № 20/1 від 07.03.2012 року, в якому норма утримання твердих побутових відходів була збільшена та становила: 281,46 грн. за 1 тн. твердих побутових відходів в місяць з урахуванням ПДВ, вартість послуг за місяць склала 99,92 грн.

Згідно із п. 2.2., 2.3, 2.5 Договору плата за послуги вноситься не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим на підставі наданих актів виконаних робіт. Споживач вносить плату за послуги на поточний рахунок виконавця. Оплата проводиться за тарифами, які склалися на день розрахунку.

У п. 6.1. Договору встановлено, що термін дії договору: з 01.04.2008 року до 31.12.2008 року. Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той же строк і на тих же підставах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд.

01.10.2012 року комісією в складі начальника спецвідділу по контролю за благоустроєм та незаконним будівництвом Трохименка П.Т. та інспектора по благоустрою - Кузьменка С. Ю., було виявлено, що торгівельна точка за адресою: м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 17, яка належить відповідачу демонтована, про що було складено акт від 01.10.2012 року.

На підставі зазначеного акту, як зазначив позивач, дію Договору було припинено з 01.10.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов Договору надавав відповідачу послуги з вивозу твердих побутових відходів за період з 01.04.2008 року по 30.09.2012 року на суму 4 098,85 грн.

В свою чергу споживач, в порушення взятих на себе зобов'язань за надані виконавцем послуги розрахувався частково в сумі 1 981,71 грн. (11.06.2008 року - 57,99 грн., 22.08.2008 року - 115,18 грн., 02.02.2009 року - 345,14 грн., 28.03.2011 року - 520,00 грн., 03.06.2011 року - 81,30 грн., 18.07.2011 року - 162,60 грн., 19.10.2011 року - 699,50 грн.) що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими квитанціями та виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 2 117,14 грн.

У відзиві на позов, відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки заборгованість за послуги, які були йому надані станом на квітень 2010 року погашена в повному обсязі, що підтверджується квитанцією № П847649 від 14.04.2010 року.

Однак, як вбачається з банківських виписок позивача, кошти за 2010 рік на розрахунковий рахунок до Підприємства не надходили, у зв'язку з чим дані кошти не були зараховані як оплата за надані послуги згідно Договору.

Зокрема, згідно квитанції № П847649 від 14.04.2010 року на суму 1 029,82 грн., відповідач розраховувався з позивачем через Київську філію ПАТ „ЗЕМБАНК", код 319081, однак у зв'язку з тим, що в той період ПАТ „ЗЕМБАНК" було визнано банкрутом та ліквідовано, кошти по даній квитанції на розрахунковий рахунок підприємства переведено не було.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що сплачена відповідачем згідно квитанції № П847649 від 14.04.2010 року сума 1 029,82 грн. не може вважатися сплатою заборгованості споживачем за надані згідно Договору послуги.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що зібраними у справі доказами підтверджується, що споживач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за отримані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 117,14 грн.

Судом першої інстанції в задоволені позову в частині стягнення основного боргу в сумі 867,22 грн., нарахованих за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року та січень 2010 року було відмовлено, посилаючись на те, що позивач для звернення до суду з позовом в цій частині пропустив строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, і на застосуванні якого наполягав відповідач у заяві про застосування строків позовної давності від 23.04.2013 року (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, оскільки судом застосовано строк позовної давності стосовно вимоги про стягнення боргу за період з квітня 2008 року по грудень 2009 року та січень 2010 року, місцевим господарським судом в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені було відмовлено, позовні вимоги в частині стягнення 174,71 грн. 3 % річних та 22.97 грн. інфляційних втрат задоволено частково в розмірі 107,87 грн. та 9,51 грн. відповідно.

Однак, з таким рішенням місцевого господарського суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість за надані згідно Договору послуги останнім нарахована з квітня 2008 року по вересень 2012 року.

Отже, з огляду на п. 2.2. Договору, згідно якого плата за послуги вноситься не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим, перебіг строку позовної давності почався з 11.05.2008 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначалося вище, відповідач частково розраховувався за надані позивачем згідно Договору послуги, а саме: 11.06.2008 року в сумі 57,99 грн., 22.08.2008 року в сумі 115,18 грн., 02.02.2009 року в сумі 345,14 грн., 28.03.2011 року в сумі 520,00 грн., 03.06.2011 року в сумі 81,30 грн., 18.07.2011 року в сумі 162,60 грн., 19.10.2011 року в сумі 699,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими квитанціями та виписками з рахунку позивача.

Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України переривався в момент часткових сплат відповідачем заборгованості за Договором та розпочинався заново з 11-го числа наступного місяця за розрахунковим відповідно до п. 2.2. Договору:

- 11.06.2008 року перервався та мав би закінчитися 11.07.2011 року;

- 22.08.2008 року перервався та мав би закінчитися 11.09.2011 року;

- 02.02.2009 року перервався та мав би закінчитися 11.03.2012 року;

- 28.03.2011 року перервався та мав би закінчитися 11.04.2014 року;

- 03.06.2011 року перервався та мав би закінчитися 11.07.2014 року;

- 18.07.2011 року перервався та мав би закінчитися 11.08.2014 року;

- 19.10.2011 року перервався та мав би закінчитися 11.11.2014 року;

З позовом до Господарського суду Київської області у даній справі позивач звернувся 15.02.2013 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної оплати наданих позивачем послуг не надав, то позовні вимоги в частині стягнення 2 117,14 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача 140,44 грн. пені за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 5.1.1. Договору сторони передбачили, що відповідач, крім заборгованості, сплачує на користь позивача пеню з розрахунку 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є законними арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 140,44 грн. згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані послуги за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 174,71 грн. 3 % річних та 22,97 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2010 року по 01.10.2012 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, беручи до уваги умови Договору, здійснивши власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 2 117,14 грн. за період з 01.01.2010 року по 01.10.2012 року, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій „ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.", колегія суддів приходить до висновку, що 3 % річних за вказаний період становить 174,88 грн., інфляційні втрати - 290,05 грн., однак підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позивачем вимог: 174,71 грн. 3 % річних та 22,97 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що частково відмовляючи в задоволені позовних вимог з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а саме, ЦК України, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, судовий збір за її подання в розмірі 860,25 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління міським господарством» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року у справі № 911/541/13-г задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.04.2013 року у справі № 911/541/13-г скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чумічкіна Володимира Івановича (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 6, код 2011813713) на користь Комунального підприємства „Управління міським господарством" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код 34778905) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 2 117,14 грн. основного боргу, 140,44 грн. пені, 174,71 грн. 3 % річних, 22,97 грн. інфляційних втрат, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 911/541/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.