Постанова № 32547791, 18.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа№ 910/3191/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Стеценко А.О. - довіреність № 232 D/2013 від 17.04.2013р.,

від відповідача-1: Іщенко В.І. - довіреність № 52/214 від 17.09.2012р.,

від відповідача-2: Іванченко А.І. - довіреність № 205 від 23.10.2012р.,

розглянувши апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року

у справі № 910/3191/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Універсальна",

до 1. Оболонського районного управління ГУМВС України в

м. Києві,

2. Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві,

про стягнення 28 853,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ПАТ „СК „Універсальна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві збитків в порядку регресу в розмірі 28 853,24 грн., заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 року залучено до участі у справі у якості відповідача-2 - Автогосподарство при ГУМВС України у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року в позові до відповідача-1 відмовлено повністю. Позов до відповідача-2 задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 28 853,24 грн. збитків.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року та прийняти нове, яким в позові до Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оболонське районне управління ГУМВС України в м. Києві у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року для розгляду справи № 910/3191/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2013 року.

В судовому засіданні 20.06.2013 року було оголошено перерву до 11.07.2013 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2013 року було оголошено перерву до 18.07.2013 року.

До початку слухання справи через відділ документального забезпечення суду від відповідача-1 надійшли додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві задовольнити з підстав викладених вище.

Представники відповідача-1 та позивача проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі заперечували, просили суд апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року - скасувати та прийняти нове, яким позов до відповідача-1 задовольнити повністю, а в позові до відповідача-2 відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.11.2008 року між ВАТ „СК „Універсальна", правонаступником якого є ПАТ „СК „Універсальна" (страховик) та Лозинським Т.Б. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/00/0633 (Договір страхування), за яким позивачем застраховано майнові інтереси останнього, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу автомобіля „KIA", д.н. ВС 6462 ВТ (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії Договору страхування: 28.11.2008 року по 27.11.2009 року.

09.02.2009 року о 20 год. 20 хв. в м. Києві на пл. Дружби Народів відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля, під керуванням власника Лозинського Т.Б. та автомобіля „УАЗ" д.н. 2552, власником якого є Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві, під керуванням водія Дрофи С.А., що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 8336988 ВДАІ Оболонського району м. Києва.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Лозинському Т.Б.

10.02.2009 року страхувальник звернувся до страховика з заявою, в якій повідомив останнього про зазначене ДТП та просив страхову компанію виплатити йому страхове відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції від 16.02.2009 року, складеної за допомогою комп'ютерної програми „Audatex", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу „KIA", д.н. ВС 6462 ВТ, складає 28 853,24 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі вищевказаних документів та страхового акту № 31/09/01/3684, суму страхового відшкодування в розмірі 28 853,24 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 240 від 11.03.2009 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 28 853,24 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, до позивача, як особи яка виплатила страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право регресної вимоги до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2009 року у справі № 3-1807/09, водія автомобіля „УАЗ" д.н. 2552 - Дрофу С.А. визнано винним у вчиненні ДТП 09.02.2009 року внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2009 року, наказу Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві від 11.11.2008 № 370 „Про закріплення службового автотранспорту за співробітниками управління" та не заперечується відповідачем-1, Дрофа С.А., на момент ДТП працював інспектором патрульної служби в Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві та перебував при виконанні службових обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Необхідно враховувати дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку. У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В абзаці 3 пункту 4 вищевказаної Постанови встановлено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з наказом Головного управління МВС України в м. Києві № 145 від 22.10.2008 року, начальникові УДАІ ГУ та начальникові автогосподарства наказано зареєструвати та закріпити, зокрема, транспортний засіб „УАЗ" д.н. 2552 за Оболонським районним управлінням ГУМВС України в м. Києві та використовувати його в штатній групі - оперативно-службовій підгрупі АП (Автопатруль).

На виконання вказаного наказу автомобіль „УАЗ" д.н. 2552 28.10.2008 року зареєстровано за відповідачем-2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з.

Також, на підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві № 145 від 22.10.2008 року, відповідно до акту введення в експлуатацію т/з від 04.11.2008 року, автомобіль „УАЗ" д.н. 2552 передано в оперативне управління Оболонському районному управлінню ГУМВС України в м. Києві.

Наказом ГУ МВС України від 09.03.2005 року № 103 затверджено інструкцію по експлуатації службового автотранспорту (далі - інструкція), відповідно до п. 7.2 якої визначено, що матеріальна відповідальність за шкоду в ДТП покладено на орган або підрозділ, водій якого її скоїв.

Наказом Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві від 11.11.2008 № 370 „Про закріплення службового автотранспорту за співробітниками управління" з метою раціонального використання службового автотранспорту райуправління в охороні громадського порядку в районі, закріплено автомобіль „УАЗ" д.н. 2552 за старшим сержантом міліції Дрофою С.А.

У відповідності до інструкції було складено Акт закріплення т/з, згідно якого автомобіль „УАЗ" д.н. 2552 13.11.2008 року було прийнято працівником відповідача-1 Дрофою С.А.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Оболонське РУ ГУМВС України в місті Києві на законних підставах володіє службовим автомобілем „УАЗ" д.н. 2552 та відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України має відшкодовувати шкоду, завдану водієм Дрофою С.А., що на момент вчинення ДТП перебував при виконанні службових обов'язків.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача-1, як особи, відповідальної за завдані збитки, в розмірі 28 853,24 грн.

З огляду на викладене, а також те, що відповідач-1 будь-яких доказів щодо сплати позивачу суми матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП не надав, то колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків в порядку регресу в розмірі 28 853,24 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні позову до Автогосподарство при ГУМВС України у м. Києві слід відмовити.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що відмовляючи в задоволені позову до відповідача-1 та задовольняючи позов до відповідача-2, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а саме, ЦК України, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов до відповідача-1 задовольнити повністю, а в задоволені позовних вимог до відповідача-2 відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням позову з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача-2, судовий збір за її подання в розмірі 860,25 грн. покладається на відповідача-1.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі № 910/3191/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року у справі № 910/3191/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов до Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві задовольнити повністю.

4. Стягнути з Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 2а, код ЄДРПОУ 08672963) на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48а; код ЄДРПОУ 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 28 853,24 грн., 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. В задоволені позову до Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві відмовити.

6. Стягнути з Оболонського районного управління ГУМВС України в м. Києві (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 2а, код ЄДРПОУ 08672963) на користь Автогосподарства при ГУВМВС України в м. Києві (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9, код ЄДРПОУ 08805513) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

9. Справу № 910/3191/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.