Рішення № 32544346, 09.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2013р. Справа № 905/4729/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Поповій С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ», м.Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «М’ясна весна», м.Донецьк

про визнання за приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» права власності на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю – магазин.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «М’ясна весна», м.Донецьк про визнання за приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» права власності на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю – магазин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він не може реалізувати свої права як власника новоутвореного майна, оскільки зміни об'єкту нерухомості було здійснено без оформлення належної дозвільної документації.

Ухвалою від 03.07.2013р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/4729/13, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач відзив на позов не надав, ухвалу суду не виконав. Про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради від 22.10.2010р. № 49/270 ЗАТ «АПК -ІНВЕСТ» надано дозвіл на розміщення комплексу торгівельних павільйонів строком на 10 років відповідно до паспорту на об’єкт обслуговування населення за умови укладення відповідного договору.

На виконання п.п. 1, 2.2, 2.5 вищезазначеного рішення між Донецькою міською радою та ЗАТ «АПК- ІНВЕСТ» укладено договір розташування тимчасових споруд, відповідно до умов якого рада дозволила розміщення комплексу торгових павільйонів на земельній ділянці площею 60 кв.м.

За умовами вказаного договору Рада надала позивачеві дозвіл на розміщення по вулиці Петровського (перехрестя з вулицею Ляшенка) у Кіровському районі м. Донецька торгівельних павільйонів з реалізації товарів народного споживання строком до 22.10.2020 р.

Відповідно до рішення акціонерів № 2 від 02.04.2011р. замінено найменування позивача, а саме: закрите акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» змінено на приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ».

10.12.2012р. між ПАТ «АПК -ІНВЕСТ» та ТОВ «ТБ «М’ясна весна» укладено попередній договір купівлі – продажу нерухомого майна – капітальної будівлі, що розташована по вул.. Петровського (перехрестя із вулицею Ляшенко) у Кіровському районі м.Донецька.

Листом від 13.03.2013р. № 180/03.3-22 відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського РУЮ в м.Донецьку відмовлено в реєстрації права власності у зв’язку із ненаданням необхідних документів.

Згідно приписам статей 317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

За власних суб’єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з торгівельних павільйонів у капітальну будівлю магазину без отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт. Всі вказані роботи було проведено позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об’єкт, обумовило звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на самовільно реконструйовані торгівельні павільйони у капітальну будівлю – магазин, який розташовано по вулиці по вул. Петровського (перехрестя із вулицею Ляшенко) у Кіровському районі м.Донецька.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, враховуючи висновки звіту від 23.05.2013р. про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, господарський суд вважає позов ПАТ «АПК - Інвест», м. Донецьк таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Таким чином, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об’єкта відповідно до встановленого Порядку.

Частинами 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відсутність порушень будівельних норм і правил при здійсненні будівельних робіт з переобладнання торгівельних павільйонів у капітальну будівлю магазину випливає зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій від 23.05.2013р., за змістом якого технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій торгівельного павільйону загальною площею забудови 24,0 кв.м., який розташований по вул. Петровського (перехрестя із вулицею Ляшенко) у Кіровському районі м.Донецька знаходяться в задовільному технічному стані.

Будівля торгівельного павільйону відповідає діючим будівельним нормативним правилам та придатна для подальшої експлуатації за призначенням. Будівля торгівельного павільйону не порушує меж проходів та під’їздів до житлових будинків та впродовж проспекту, також забезпечує доступ до підземних інженерних комунікацій вздовж вул. Петровського.

Відповідно до п.4.14 НПАОП 45.2-1.01-98 технічний стан торгівельного павільйону в цілому визначено як нормальний (І категорія технічного стану).

Для забезпечення безпечної експлуатації будівельних конструкцій торгівельного павільйону та запобігання їх від передчасного зносу необхідно виконувати поточні періодичні огляди конструкцій торгівельного павільйону не рідше одного разу на півроку із записом у технічний журнал з експлуатації приміщення про результати огляду.

За звітом торгівельний павільйон є капітальною будівлею, технічний стан будівельних конструкцій якого забезпечує їх надійну, безпечну експлуатацію та може надалі використовуватись за своїм призначенням.

Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим будівлі торгівельного павільйону, оскільки за матеріалами справи цей майновий об’єкт розташований на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.

Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України, право власності на самочинно реконструйовану будівлю може бути визнано судом за умови надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на припинення будівельних робіт з будівництва спірного об’єкту нерухомого майна, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача до матеріалів справи надано не було.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. За таких обставин, якщо суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

За висновками суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів особи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

З урахуванням приписів ст. ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , ст.. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ», м.Донецьк про визнання права власності на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю – магазин – задовольнити.

Визнати право власності приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ», м. Донецьк (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча,89, ЄДРПОУ 34626750) на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю – магазин, який розташовано по вул. Петровського (перетин із вулицею Ляшенко) у Кіровському районі м.Донецька.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Гриник