Ухвала суду № 32544202, 11.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2187/13 11.07.2013 11.07.2013 11.07.2013

Провадження №22-ц/784/1913/13

Справа № 22-ц/784/1913/13 Головуючий першої інстанції: Шикеря І.А.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.,

суддів Мурлигіної О.Я., Коломієць В.В.,

при секретарі Руднік Є.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 16 квітня 2013 року, ухваленого за позовом

ОСОБА_3

до

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

(далі ПАТ КБ «ПриватБанк»)

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач зазначав, що 23 травня 2006 року уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № NKP0AU0022035 DSL 23/05/2006 року, за яким одержав кредитні кошти в сумі 64 800 грн. на строк до 22 травня 2013 року зі сплатою 15% річних. З лютого 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку збільшив розмір процентів за договором до 26,4% річних. Як вказав ОСОБА_3, 23 січня 2009р. він повідомив відповідача про відмову сплачувати проценти в збільшеному розмірі 15 % річних, проте, банк, розрахунок залишку заборгованості за кредитним договором йому не надав, а починаючи з лютого 2009р. нараховував проценти за підвищеною ставкою. Посилаючись на викладене, просив визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування грошових зобов'язань за кредитним договором по поточній ставці 26.4% та зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» вчинити перерахунок грошових зобов'язань за первинними умовами вказаного договору.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 23 травня 2006 року сторони уклали кредитний договір № NKP0AU0022035 DSL 23/05/2006 року, за яким ОСОБА_3 одержав кредитні кошти в сумі 64 800 грн. на строк до 22 травня 2013 року зі сплатою 15% річних.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено право КБ «ПриватБанк» збільшувати розмір відсоткової ставки: при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 відсотків порівняно з таким курсом, встановленим НБУ на момент укладання договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків в Україні (за статистикою НБУ). При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки за 20 днів до набрання сили зміненої процентної ставки.

Збільшення відсоткової ставки можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилися облікова ставка НБУ, розмір відрахувань до страхового фонду, середньозважена ставка по кредитам або пропорційно збільшенню курсу долара США, зі згоди Позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною". Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України було доповнено ст.1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» було прийняте рішення про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за укладеними кредитними договорами, розпорядженням від 31 грудня 2008р. про вказане рішення були поінформовані структурні підрозділи банку (а.с. 123-124).

Таким чином, рішення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором було прийнято ПАТ КБ «ПриватБанк» до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись, а момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Відповідно до реєстру поштових відправлень ПАТ КБ «ПриватБанк» 8 січня 2009р. направив на адресу позивача лист про зміну відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року (а.с.29, 125-126). Отже, передбачений умовами кредитного договору механізм підвищення відсоткової ставки відповідачем був дотриманий.

Листом від 23 січня 2009р. позивач висловив Банку свою незгоду з таким підвищенням процентної ставки (а.с. 30).

Курс долара США до гривні станом на 31 грудня 2008р. порівняно з курсом, встановленим НБУ на момент укладання договору - 23 травня 2006р., збільшився на 52,5 %, облікова ставка НБУ збільшилася на 2,5 %, а середньозважена ставка за кредитами банків підвищилася на 5,7 пунктів.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку про те, що підвищення процентної ставки не суперечить умовам укладеного між сторонами кредитного договору та не потребує укладання сторонами додаткової угоди.

Отже, суд вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню за даними правовідносинами, дав належну правову оцінку доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволенню позову не має.

Доводи апелянта про те, що умови кредитного договору передбачають право Банку на підвищення процентної ставки тільки за згодою Позичальника, є необґрунтованими, оскільки пов'язані помилковим тлумаченням п.3.1. кредитного договору та спростовуються змістом цього пункту про право Банку у разі настання певних умов та з додержанням встановленої процедури повідомлення Позичальника в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за договором.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що з вини Банку, який не надав йому інформації про розмір залишку його заборгованості за кредитом, він не мав можливості в запропонований Банком строк її погасити, є безпідставними, оскільки порядок та розмір платежів передбачений умовами укладеного сторонами договору, докази відмови відповідача у прийнятті від ОСОБА_3 коштів на погашення кредиту у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді