Рішення № 32544140, 03.04.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/20354/12

03.04.2013

Московський районний суд м.Харкова

в складі:

головуючого судді Марченка О.М.

при секретарі Насирової М.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ :

26.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача відповідно до якого просив суд визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю як набутою ним за особисті кошти отримані ним від продажу іншої квартир, яка належала йому на праві особистої приватної власності відповідно до договору дарування.

09.11.11 року позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.08.2007 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 недійсним в частині зазначення в ньому покупцем ОСОБА_2 та визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 03.03.2006 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб.

На час реєстрації шлюбу він був власником 2-кімнатної ізольованої кв. АДРЕСА_4 згідно до договору дарування, посвідченого 3-ю ХДНК від 15.10.2002 року.

У зв'язку з тим, що йому були потрібні гроші для розвитку підприємницької діяльності,він вирішив продати належну йому на праві особистої приватної власності квартиру і замість неї купити інше житло подешевше. Для продажу квартири він звернувся в Агентство нерухомості «Аверс», а для придбання іншої квартири ним був укладено договір на надання послуг з Агентством нерухомості «Квартал».

20.08.2007року він уклав договір купівлі-продажу належної йому на праві особистої приватної власності кв. АДРЕСА_4, згідно якому продав квартиру ОСОБА_5 за 353 500 гривень. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 в 13 год. 35 хв. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дії під № 22.

Не залишаючи офіс нотаріуса, він, за отримані від ОСОБА_6 гроші за продаж належної йому квартири, уклав договір купівлі -продажу спірної квартири АДРЕСА_1. Покупцем у вказаному договорі куплі-продажу спірної квартири була вказана відповідач ОСОБА_2 ,яка на той час була його дружиною. Цей договір було посвідчено тим же приватним нотаріусом ОСОБА_7,у той же день 20.08.2007 року в 14 год. 45 хв. ,зареєстровано в реєстрі за № 27 . Вказана спірна двокімнатна квартира була придбана за 222 200 грн. тобто за належні особисто йому грошові кошти, які він отримав від продажу квартири АДРЕСА_4.

Тому вважає, що на підставі п.3 ч.1 ст.57 СК України, придбана за час шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2, але за його особисті кошти спірна квартира АДРЕСА_1, є його особистою приватною власністю.

У вказаному договорі купівлі-продажу спірної квартири в якості покупця вказана відповідач ОСОБА_2, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки вказана квартира була придбана виключно за його особисті кошти, тому в частині зазначення в договорі купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 в якості покупця відповідачки ОСОБА_2 цей договір повинен бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного просив вимоги задовольнити.

17.01.2012 р. позивач остаточно уточнив свої вимоги, та посилаючись на тіж самі обставини, просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20.08.2007 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 недійсним в частині зазначення в ньому покупцем ОСОБА_2 ; зобов'язати КП ХМБТІ скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 20.08.2007 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4; визнати квартиру АДРЕСА_1 його, ОСОБА_1, особистою приватною власністю та зобов'язати КП ХМБТІ зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 на його ім'я .

Рішенням Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 року позов ОСОБА_1 був задоволений.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 31.05.2012 року Рішення Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 року було залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2012 року рішення Московського райсуду м. Харкова від 16.03.2012 р. та Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31.05.2012 року скасовано.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позові, та просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник вимоги позивача не визнали, з підстав які містяться в письмових запереченнях відповідачки ОСОБА_2 та письмових запереченнях і письмових поясненнях представника відповідачки ( а.с.42,68,87).

Відповідач - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Свідоцтвом про шлюб, виданим відділом РАЦС Московського РУЮ м. Харкова 03.03.2006 року, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.03.2006 року, про що був зроблений відповідний актовий запис за № 209. (а.с. 6).

04.08.2010 року за рішенням Московського райсуду м. Харкова по цивільній справі № 2-14354/10 шлюб між сторонами розірваний. (а.с.99).

В період вищезазначеного шлюбу, 20.08.2007 року, відповідачка ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 27, купила квартиру АДРЕСА_1. (а.с.10)

Купівля квартири була здійснена за суму 222 200 гривень, які продавець отримала від відповідачки повністю, ще до підписання договору (п.3 договору).

В той же день, позивач ОСОБА_1 продав за Договором купівлі-продажу квартири від 20.08.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 22, свою квартиру АДРЕСА_4, яка належала йому на підставі Договору дарування від 15.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом 3-ї Харківської держнотконтори Лученко Л.А., зареєстрованим у реєстрі за № 3-1437. (а.с. 7, 8) .

Згідно п. 3 зазначеного договору, продаж квартири вчинено за суму 353 500 гривень, які позивач отримав від покупця повністю, ще до підписання договору.

Таким чином, судом було встановлено, що вищезазначені договори купівлі-продажу були вчинені в один день та посвідчені одним і тим самим нотаріусом. При цьому договір купівлі-продажу спірної квартири відповідачка уклала після продажу позивачем його власної квартири, що підтверджується порядком реєстраційних номерів, за якими були зареєстровані договори.

Зазначена хронологія подій могла б свідчити на користь позивача, однак представник відповідачки надав суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_10 від 21.02.2012 року, в якій остання стверджує, що її племінниця ОСОБА_2 дійсно позичала в неї кошти в сумі 220 000 гривень з метою придбання квартири АДРЕСА_1.(а.с.101).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивач не надав жодних доказів, які б спростували доводи відповідачки, тому у суду не має можливості встановити, чиї саме гроші були використані на покупку спірної квартири.

Що стосується позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині зазначення в ньому покупцем ОСОБА_2

Позивач при заявлені цих вимог посилався на ст.217 ЦК України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.. 655 ЦК України).

Таким чином, виключення сторони з договору купівлі - продажу є неможливим, оскільки цей договір по своїй правовій природі є двостороннім, відплатним договором та наявність другої сторони є обов'язковою умовою такого договору. Тому суд відмовляє і в цій частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11, 57,60, 212-215 ЦПК України, , ст.217,626, 655 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.М.Марченко