Ухвала суду № 32544033, 19.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2540/13 19.07.2013 19.07.2013 19.07.2013

Провадження №22-ц/784/2180/13

Головуючий у першій інстанції Тішко Д.А.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання Суслик Є.В.,

за участю: представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника відділу державної виконавчої служби - Ульянова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2013 року, постановлену за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Заявник зазначав, що 02 грудня 2010 року Центральним відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний відділ ДВС) відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого документа, виданого 11 листопада 2010 року Центральним районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором за №11123436000 від 01 березня 2007 року у розмірі 243 838 (двісті сорок три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп., а також по 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 коп. судових витрат з кожного.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі і за кредитним договором №11123436000 від 01 березня 2007 року, у зв'язку з чим заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2013 року заяву ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Постановлено провести заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №ц-12-8990/2009, виданого 11 листопада 2010 року Центральним районним судом міста Миколаєва, шляхом заміни ПАТ «УкрСиббанк», як стягувача, на ПАТ «Дельта Банк».

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального права, зокрема ст.378 ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що є передбачені ст.378 ЦПК України підстави для заміни ПАТ «УкрСиббанк» як стягувача у виконавчому провадженні на іншого стягувача ПАТ «Дельта Банк».

Проте цілком погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки місцевий суд дійшов до нього з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.14 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями), виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і становить собою сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ч.1 ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями), сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

На підставі ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями), у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з ч.2 ст.378 ЦПК, суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов'язково повідомляє державного виконавця.

Суд, розглянувши заяву (подання) державного виконавця, на підставі ст.ст.209,210,293,378 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», виносить ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження. При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст.18 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме - в ухвалі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні.

Зважаючи на викладене - звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження - це не лише обов'язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа.

Один із видів заміни сторони у зобов'язанні, зокрема заміни кредитора, за чинним ЦК України є відступлення права вимоги (інститут цесії).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Обмеження щодо таких дій встановлені ч.3 названої статті ЦК України, згідно з якою кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Змістовний аналіз указаних норм процесуального права вказує на те, що особа, яка замінила кредитора у зобов'язанні, має право звернутись до суду на стадії виконання судового рішення, яка є заключною (останньою) стадією цивільного процесу, із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», з відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором №11123436000 від 01 березня 2007 року у розмірі 243 838 (двісті сорок три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп., а також по 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 коп. судових витрат з кожного.

11 листопада 2010 року Центральним районним судом міста Миколаєва видано виконавчий лист за №ц-12-8990/2009 на примусове виконання зазначеного судового рішення.

02 грудня 2010 року Центральним відділом ДВС відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 11 листопада 2010 року Центральним районним судом міста Миколаєва, відповідно до якого з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №11123436000 від 01 березня 2007 року у розмірі 243 838 (двісті сорок три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 70 коп., а також по 910 (дев'ятсот десять) грн. 00 коп. судових витрат з кожного.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі, і за договором про надання споживчого кредиту за №11123436000 від 01 березня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження за №23270630 убачається, що 13 червня 2012 року заступником начальника Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції винесена постанова, згідно якої вищевказаний виконавчий лист №ц-12-8990/2009 був повернутий стягувачеві, оскільки торги з реалізації заставленого майна боржника не відбулись за відсутності зареєстрованих покупців, а стягувач не виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення заборгованості. Інше майно, належне боржнику, на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки виконавчі дії у виконавчому провадженні за №23270630 вже не проводились, а тому і підстав у суду для заміни сторони у виконавчому провадженні не було.

Задовольняючи заяву ПАТ «Дельта Банк» суд не звернув увагу на вказані обставини, а також на зміст ст.378 ЦПК України, ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», а тому прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для заміни ПАТ «УкрСиббанк», як стягувача у виконавчому провадженні, іншим стягувачем.

Отже, на думку колегії суддів, заміна сторони у виконавчому провадженні була здійснена судом передчасно, без належного з'ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального права, положень Закону України «Про виконавче провадження», то відповідно до п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України є підстави для її скасування і постановлення нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. ст.303,307, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2013 року скасувати і постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: