Ухвала суду № 32543714, 18.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0312/982/2012 Головуючий у 1 інстанції:Галушка О.Г. Провадження № 22-ц/773/974/13 Категорія:19 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнкa А. А.

суддів - Антонюк К.І., Стрільчука В.А.,

при секретарі Масляній С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» про стягнення коштів за нікчемним правочином та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» (далі - ТОВ «ЯТЕСС») на користь ОСОБА_1 7500 грн. сплачених за нікчемним правочином коштів. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою цього ж суду від 17 липня 2012 року залишено без задоволення заяву відповідача ТОВ «ЯТЕСС» про перегляд даного заочного рішення суду.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча обидві сторони згідно з вимогами ч.5 ст.74 ЦПК України належним чином (відповідач - за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і своєчасно були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. І оскільки про причини своєї неявки зазначені особи суд не повідомили, про відкладення розгляду справи не клопотали, то у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за їхньої відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами у справі 14 березня 2012 року договір № 010039 про надання безвідсоткової позики ґрунтується на принципах «пірамідальної схеми», а тому в силу вимог ч.5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним правочином. Відтак, згідно з вимогами ст.216 ЦК України, сплачені позивачем за вищевказаним нікчемним договором кошти підлягають поверненню останньому. У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди судом відмолено з огляду на їхню безпідставність, оскільки згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачу відшкодовується моральна шкода, виключно спричинена небезпечною для життя та здоров'я продукцією.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах матеріального права, а тому з ними повністю погоджується й колегія суддів.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯТЕСС» було укладено договір № 010039 про надання безвідсоткової позики (а.с.7-9).

Згідно з п.1.1 даного договору, ТОВ «ЯТЕСС» за згодою учасника ОСОБА_1 зобов'язувалось вчинити від імені та за рахунок останнього дії, спрямовані на надання учаснику безвідсоткової позики на умовах діяльності програми «Ренесанс», у тому числі: а) забезпечити обслуговування учасника за умовами договору; б) повідомити учасника про реєстрацію договору; в) організовувати та проводити розподіл Фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики за рахунок Фонду Учасників; г) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені даним договором.

Згідно з п.1.3 договору, учасник доручив товариству використовувати суми платежів для формування Фонду Учасників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь на користь Учасників Програми «Ренесанс».

На виконання умов п.2.1 вищевказаного договору ОСОБА_1 14 березня 2012 року сплатив ТОВ «ЯТЕСС» вступний платіж в сумі 7500 грн., що об'єктивно підтверджується відповідною квитанцією № 1897.379.1 від 14.03.12 (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 цієї ж статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон прямо установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Саме таку за змістом правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах № 6-161цс12 від 16 січня 2013 року та № 6-22цс13 від 27 березня 2013 року, які в силу вимог ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів.

І оскільки на виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_1 сплатив внесок в розмірі 7500 грн. лише за можливість подальшого отримання послуги із надання йому безвідсоткової позики за рахунок фонду коштів, сформованого в майбутньому відповідачем ТОВ «ЯТЕСС» виключно з внесків таких же як і позивач учасників умовної групи, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що в даному випадку мала місце нечесна підприємницька практика зі сторони відповідача, яка полягала у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

А тому, констатувавши з вищенаведених підстав факт нікчемності укладеного між сторонами у справі правочину, суд правомірно стягнув із відповідача на користь позивача 7500 грн., сплачених ОСОБА_1 за нікчемним договором.

Водночас, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки такі його вимоги не ґрунтується на положеннях п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким споживач має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров'я продукцією.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до довільної інтерпретації відповідачем фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, не спростовують правильності вищевикладених висновків суду першої інстанції і не містять жодних підстав для скасування чи зміни рішення суду в даній справі, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТЕСС» відхилити.

Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді