Ухвала суду № 32542923, 18.07.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/23129/12

Номер провадження № 4-с/522/34/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Шияновській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу по скарзі ОСОБА_1 на дії державних виконавців Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та скасування постанов, винесених Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_3, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та скасування постанов, винесених Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_3, посилаючись на те, що 22.09.2011 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про примусове виконання рішення до Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції.

24.06.2011 року Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції своєю постановою відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-519/11, виданого 20.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 033 950, 02 гривень. Однак в порушення Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження не було надіслано боржникові.

05 липня 2011 року Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції виніс постанову «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» №В-8/738 у виконавчому провадженні ВП27286982 без перевірки наявності в дійсності будь-якого майна у боржника. Також в порушення ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», п.5.6.2 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» копії постанов про арешт коштів чи майна боржника не надсилались.

У процесі виконавчого провадження, а саме 01.11.2011 року, 10.11.2011 року повідомив державному виконавцеві про зміну місця проживання, оскільки фактично постійно проживав АДРЕСА_1. Однак в порушення ст.. 12, ст.. 31 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу АДРЕСА_1 та інші адреси (АДРЕСА_9; АДРЕСА_3) Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції не надсилав винесених актів, постанов, супровідних листів.

18.11.2011 року без належного повідомлення та виклику ОСОБА_1 в порушення ч. 1 ст.12, ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», п.5.6.6, п.5.6.9 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції провів опис і арешт майна, де відповідно склав акти про опис та арешт майна, а саме 278/1000 частини кв. АДРЕСА_3 та 123/700 частини домоволодіння АДРЕСА_9. Чим було порушено права боржника, зокрема право брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування тощо. Також скаржник стверджує, що відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна, у таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику. Однак, ОСОБА_1 не отримував акти опису й арешти майна від 18.11.2011 року.

Скаржник посилається на порушення порядку визначення ціни арештованого майна боржника для її реалізації. Зокрема, постановою державного виконавця «Про призначення спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні» від 22.11.2011 року був призначений експерт, котрий не віднесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, у свою чергу, боржник у триденний строк з дня винесення не отримував та не був ознайомлений з вищезазначеною постановою. Зазначає, що ТОВ «Росла» - безпосередній спеціаліст ОСОБА_4», здійснила визначення ринкової вартості права приватної власності 123/700 частини як квартири АДРЕСА_9, а не як домоволодіння, та 278/1000 частини квартири АДРЕСА_3 лише за зовнішнім оглядом, однак не проводила внутрішній огляд об'єктів оцінки.

У порушення ч.1, ч.5 ст. 58, ч.3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» оцінювання майна боржника проводилось 22.11.2011 року, а реалізація майна відбулась 14.06.2012 року. Першим Приморським відділом ДВС ОМУ юстиції було складено «Акт державного виконавця про передачу майна», відповідно до якого ОСОБА_2 було передано 123/700 частини домоволодіння АДРЕСА_9 та 278/1000 частин квартири АДРЕСА_3 за ціною, нижчою за початкову вартість майна, оскільки звіт про оцінку майна вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності, тобто з 22.11.2012 року по 22.05.2012 року.

Крім того, Першим Приморським відділом ДВС ОМУ юстиції не враховано, що було здійснено стягнення на єдине житло боржника, оскільки у квартирі АДРЕСА_3 проживає мати ОСОБА_1, людина похилого віку, яка іншого житла не має, а у домоволодінні АДРЕСА_9 проживає дружина боржника з його дитиною, котрі також не мають іншого житла.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 вважає дії державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції неправомірними та звернувся до суду із відповідною скаргою.

У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, просив скаргу задовольнити, визнати дії державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції неправомірними та скасувати постанови, винесені Першим Приморським відділом ДВС ОМУ юстиції, оскільки вважає, що дії державних виконавців є неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання з'явився, надав заперечення, відповідно до якого у задоволенні скарги ОСОБА_1 просив суд відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки судом не встановлено будь-яких фактів порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також прав скаржника.

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача та нормою ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що 22.09.2011 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про примусове виконання до Першого Приморського відділу ДВС ОМУ, відповідно до вхідного номеру заява зареєстрована 22.06.2011 року канцелярією відділу.

24.06.2011 року Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції своєю постановою відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-519/11, виданого 20.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 033 950, 02 гривень. За зазначеним судовим рішенням було видано виконавчий лист, який знаходився на примусовому виконанні в першому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Твердження скаржника, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні жодні дані про наявність майна у боржника на 05.07.2011 року - момент винесення постанови про арешт майна боржника, не відповідають дійсності. Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника, що відповідно до заперечення, наданого Першим Приморським відділом ДВС ОМУ Юстиції, і було зроблено стягувачем, а саме повідомлено державного виконавця про майно яке належить стягувачу на праві власності, в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження. Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Усі документи виконавчого провадження були надіслані на адреса сторін виконавчого провадження відповідно до положень статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" а саме, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Що в свою чергу було і зроблено державним виконавцем та підтверджується копією супровідного листа від року, наявному у матеріалах виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що твердження боржник стосовно не проживання за адресою: АДРЕСА_9, не відповідає дійсності оскільки у своїй заяві, надісланій на адресу Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції та в скарзі, що розглядається судом, зазначена вищевказана адреса.

Відповідно до заяви боржника від 10.11.2011 року зазначено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_1, у свою чергу про реєстрацію за ним будь-якого майна за зазначеною адресою він не повідомляє. Проте Він додатково повідомляє про відсутність майна, на яке можливо накласти стягнення. Також факт не проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 підтверджується довідкою ДЕЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до пункту 3.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть учиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 3.2.2 вищезазначеної Інструкції, якщо в процесі виконавчого провадження державному виконавцеві стало відомо, що змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що на території, на яку поширюються функції органу державної виконавчої служби, майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, однак належне боржнику майно перебуває на території іншого органу державної виконавчої служби, то державний виконавець негайно складає про це відповідний акт.

Якщо в процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно у передбаченому законом порядку за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій.

Акти опису й арешту майна боржника від 18.11.2011 року та повідомлення про визначення вартості та оцінки майна боржника були надіслані на адресу стягувача, рекомендованою кореспонденцією, що в свою чергу підтверджується квитанціями «Укрпошта», які містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Також твердження скаржника в частині не надсилання документів виконавчого провадження (тобто тих які повинні бути доведені до відома сторін виконавчого провадження) не відповідають дійсності оскільки факти надсилання документів виконавчого провадження підтверджується квитанціями пошти, конвертами які повернувся за закінченням терміну зберігання, зворотними повідомленнями та книгами реєстрації вихідної кореспонденції, які долучені до матеріалів справи.

18.11.2011 року Перший Приморський відділ ДВС ОМУ юстиції провів опис і арешт майна, де відповідно склав акти про опис та арешт майна, а саме 278/1000 частини кв. АДРЕСА_3 та 123/700 частини домоволодіння АДРЕСА_9.

Зазначені виконавчі дії були проведенні за відсутністю скаржника ОСОБА_1, у свою чергу, відповідно до п.5.6.6 та п. 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику.

Вищезазначений пункт інструкції не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме відповідно до положень статті 10 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій:

1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

2. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Перелік учасників виконавчого провадження визначений Законом України "Про виконавче провадження" є вичерпним та не передбачає залучення представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування. Оскільки інструкція є підзаконним нормативним актом, а закон має вищу юридичну силу, тому керуватися в даному випадку інструкцією не представляється можливим.

З матеріалів справи вбачається, що при складані актів були залученні поняті.

22 листопада 2011 року постановою Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції ВП №27289682 призначено ТОВ «Росла» - безпосереднього спеціаліста ОСОБА_4, як суб'єкта оціночної діяльності та зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань провести дослідження та встановити ринкову вартість при умовах вимушеного продажу шляхом проведення прилюдного аукціону 123/700 частини квартири АДРЕСА_9 та 278/1000 частин квартири АДРЕСА_3.

Факти викладені в заяві скаржника стосовно неправомірності на його думку дій державного виконавця в частині призначення суб'єкта оціночної діяльності, а саме, що експерт повинен бути віднесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, не відповідають дійсності оскільки відповідно до п. 2.2.1 Інструкції про проведення виконавчих дій для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста та суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а при потребі - кількох спеціалістів або експертів. Державним виконавцем відповідно до постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні залучався суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, а ні експерт. Таким чином необхідність перевіряти його віднесення до реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян - не передбачена.

Також згідно ст.. 16 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

З тих самих підстав відводи таким особам можуть бути заявлені стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Однак, з пояснень, наданих у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 не звертався до Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції з відповідною заявою по цей час.

Скаржник посилався, що при оцінці вказаного майна ОСОБА_6 провела лише зовнішній огляд об'єктів оцінки, не надала оцінку і земельній ділянки, на якій знаходиться 123/700 частини домоволодіння АДРЕСА_9, також фізичний стан нерухомого майна експерт не оцінювала. У свою чергу, з пояснень представника відділу, стає зрозуміло, що оцінка вартості землі по АДРЕСА_9, не може проводитися, оскільки вона не перебуває у праві власності боржника. Крім того, на арк. З та 5 звітів про оцінку майна боржника зазначено, що «Осмотр домостроения, квартири не бьіл произведен в связи с отсутствием доступа и оценка проводилась согласно технической документации».

Також суд вказує, що виконавець не несе відповідальності за правильність висновків суб'єкта оціночної діяльності.

Твердження скаржника про пропущення 6-місячного строку чинності звіту про оцінку майна спростовується наступним. Відповідно до положень статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Звіт підписаний 30.11.2011 року, а заявка на реалізацію майна подана 29.12.2011 року, тобто з моменту підписання звіту до моменту передачі на реалізацію арештованого майна пройшов майже один місяць, а ніяк не шість. Тобто термін чинності звіту шість місяців не був порушений державним виконавцем, оскільки строк шість місяців рахується з моменту підписання звіту до моменту передачі майна на реалізацію.

Листом Державної виконавчої служби України №15952-033-11 від 10.10.2011 року роз'яснено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку значеними статтю 58 Закону України "Про виконавче провадження", звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні повинен бути чинним на момент передачі майна на реалізацію. Таким чином, згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що строк дії експертизи у зазначеному виконавчому провадженні не сплив.

Відповідно до положень п. 4.5.10. Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо майно не було продано у зв'язку з відсутністю попиту, воно підлягає уцінці державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, яка проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення строку реалізації майна на комісійних умовах. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт, у якому зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, вартість майна, за якою воно передавалося на реалізацію, вартість майна після уцінки. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.

Тобто, відповідно до положень вищезазначеної статті та пункту інструкції у державного виконавця відсутній обов'язок надсилання документів пов'язаних з переоцінкою майна, боржнику.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена процедура була дотримана державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції. Зазначене підтверджується Договором про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів і реалізації арештованого нерухомого майна від 17.02.2012 року, укладеного між Першим Приморським відділом ДВС ОМУ юстиції та ТОВ «Укрспецторг групп», листами ОФ ТОВ «ТД Єліт Сервіс», відповідно до яких торги з реалізації нерухомого майна боржника, що призначенні на 19.03.2012 року, 23.04.2012 року, 10.05.2012 року та 05.06.2012 року не відбулись у зв'язку із відсутністю купівельного попиту.

11 червня 2012 року на адресу стягувача ОСОБА_2 було направлено лист про вирішення питання щодо залишення за собою непроданого майна боржника. 24 червня 2012 року державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС ОМУ юстиції були складені відповідні акти про передачу майна ОСОБА_2

Стосовно передачі майна на реалізацію у рахунок погашення боргу на момент передачі були відсутні будь-які арешти, які б перешкоджали реалізації майна саме боржника, що в свою чергу підтверджується витягом № 34486207 від 29.12.2001 року. Виконавцем проводилися з цього приводу перевірки саме по параметрам «Прізвище, ім'я, ім'я по-батькові боржника». Наявність арештів, накладених у порядку виконавчого провадження, не є перешкодою для проведення реалізації майна боржника.

Суд встановлює, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлений певний спеціальний порядок реалізації арештованого майна, який в свою чергу не було порушено державним виконавцем.

Твердження скаржника про те, що на звернення на єдине житло не здійснюється (а відповідно, до його пояснень у квартирі АДРЕСА_3 проживає мати ОСОБА_1, людина похилого віку, яка іншого житла не має, а у домоволодінні АДРЕСА_9 проживає дружина боржника з його дитиною, котрі також не мають іншого житла) спростовується п. 7 ст.. 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. А як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, то сума стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 1 033 950, 02 гривень.

Таким чином, доводи викладені в скарзі ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, а тому суд вважає вимоги скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дії державного виконавця, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа № 2-519/11, виданого 20.05.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 033 950, 02 гривень, а також інші встановлені дії були вчинені з додержанням вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця, при яких права чи свободи скаржника не були порушені, наявність неправомірних дій з боку виконавця скаржником не доведена.

У відповідності до ч. 1 ст. 385 ЦПК скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця може бути подана до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Суд також встановлює, що скарга на дії (бездіяльність) виконавця у 2011 році, виходячи з обставин зазначених у скарзі та з пояснень ОСОБА_1 - подана з порушенням процесуального строку.

Керуючись ЗУ " Про виконавче провадження ", ст. 209, 377-1 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та скасування постанов, винесених Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, за участю стягувача ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Науменко

18.07.2013