Рішення № 32542414, 15.07.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9728/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", треті особи: ОСОБА_4, Національний банк України, про визнання бездіяльності неправомірною та визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із наступними вимогами до відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: визнати дії відповідача протиправними щодо надання кредиту позивачу як резиденту України в іноземній валюті заздалегідь для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України; визнати бездіяльність відповідача щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів, в даному випадку - за тим, щоб позичальник використав отриману в нього валюту саме на розрахунки з іншими резидентами України; визнати кредитний договір № 014/0035-23/60056 від 04.04.2008 р., укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, недійсним.

У подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме виключив із позовних вимог таку позовну вимогу як визнати дії відповідача протиправними щодо надання кредиту позивачу як резиденту України в іноземній валюті заздалегідь для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України.

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що з ним банк не провів переддоговірну роботу та не надав інформацію про умови кредитування відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", умови кредитного договору суперечать Цивільному кодексу України, нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України та Національного банку України.

Позивач зазначає, що оскільки Генеральна ліцензія, як основний дозвільний документ, на підставі якого банк мав право проводити операції з іноземною валютою, не давала йому права на проведення визначеної в договорі операції, відтак в такому випадку для проведення такої операції необхідно було отримати індивідуальну ліцензію НБУ, як вказано в ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р., проте ні банк, ні позичальник, такої індивідуальної ліцензії не отримували.

Також позивач зазначає, що поточний рахунок позичальнику не відкривався, заява на видачу готівки, видана на його ім'я, є фальшивим доказом отримання валюти готівкою.

Також позивач ставить під сумнів факт підписання договору особами банку, повноваження яких не підтверджено.

Позивач стверджує, що відповідачем не виконані норми даних вимог законодавства щодо перевірки цільового використання кредитних коштів позичальників, що кваліфікується як протиправна бездіяльність банку в цьому питанні. Позивач вбачає порушення кредитором ст. 1056 ЦК України та п. 2 ст. 13 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993 р.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у ньому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Допитаний позивач у якості свідка свідчив, що з умовами кредитного договору ознайомився в момент підписання, йому потрібно був кредит в гривнях, однак отримав у валюті долар США, рахунок на його ім'я не відкривався, погашав кредит у валюті гривня.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з'явився, юридична особа про час, місце судового засідання була належним чином повідомлена, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. У своїх письмових запереченнях банк просив відмовити у задоволенні позову та подавав клопотання про застосування до вимог позивача ОСОБА_1 строку позовної давності.

Представник третьої особи Національного банку України у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі третьої особи.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, будь-яких пояснень або заперечень до суду не надала.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 014/035-23/60056 від 04.04.2008 р., сума кредиту становила 30 600,00 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору: дата остаточного погашення кредиту - 04.04.2015 р., строк користування кредитом - 84 місяців, процентна ставка - 14 % річних, цільове використання кредиту - на споживчі цілі.

Також 04.04.2008 р. було укладено між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 договір поруки № 175.

Із заяви ОСОБА_1 від 01.04.2008 р. вбачається, що він просить надати йому споживчий кредит, зазначає, що з умовами надання та погашення кредиту ознайомлений.

Крім того, позивачем була заповнена заява-анкета на отримання кредиту під заставу 01.04.2008 р.

З боку відповідача була надана завірена копія заяви на видачу готівки № 0S70436 від 04.04.2008 р.

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений кредитний договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір № 014/0035-23/60056 від 04.04.2008 р. був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із заяви ОСОБА_1 від 01.04.2008 р. вбачається, що він просить надати йому споживчий кредит, зазначає, що з умовами надання та погашення кредиту ознайомлений.

Тому слід вважати, що з позичальником проводилась переддоговірна робота, що передбачено Законом України "Про захист прав споживачів".

Також у відповідності до заяви про отримання кредиту та анкети позичальника, що власноруч підписана позичальником ОСОБА_1, він має намір отримати позику саме в іноземній валюті.

Також при отриманні кредиту 04.04.2008 р. ОСОБА_1 було підписано додаток № 2 до кредитного договору - розрахунок сукупної вартості кредиту, в якій сума кредиту виражена у доларах США.

Також невід'ємною частиною кредитного договору є графік погашення кредиту, в якому погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом також виражені у доларах США.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Умови відкриття, ведення та закриття поточного рахунку, тарифи та всі суми коштів, які позичальник має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням визначаються договором про відкриття та ведення банківського рахунку, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником.

Згідно п. 6.3. кредитного договору, після зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника та сплати позичальником всіх комісій кредитору, останній має право самостійно розпоряджатися коштами кредиту відповідно до його цільового призначення, у тому числі дати доручення кредитору на видачу готівки або на безготівковий переказ коштів кредиту.

Згідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст. 36 «Про Національний банк України», Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Позивач зазначає, що банк не отримував у НБУ індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції по кредитному договору.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу жодною зі сторін кредитного договору.

Крім того, інформація щодо коливання валюти та щоденного встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют є загальновідомою і позивач, укладаючи договір з відповідачем щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті, передбачав і брав на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в цій же валюті. При цьому відповідач, укладаючи договір, розраховував на повернення кредитних коштів так само у визначеній договором валюті.

Із боку відповідача була надана копія банківської ліцензії № 10, видана ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», зареєстрованому НБУ 27.03.1992 р. за № 94, на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; копія дозводу НБУ № 10-4 від 11.10.2006 р., копію додатку до дозволу № 10-4 від 11.10.2006 р. (перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Також на підтвердження повноважень працівників банку на укладення кредитного договору № 014/0035-23/60056 від 04.04.2008 р., відповідачем надані копії довіреностей Лопатюка Д.І. та Наконечної Л.В.

З огляду на умови кредитного договору та положення цивільного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним. Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів, в даному випадку - за тим, щоб позичальник використав отриману в нього валюту саме на розрахунки з іншими резидентами України, неправомірною, оскільки кредит був наданий на споживчі цілі.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909), треті особи: ОСОБА_4, Національний банк України, про визнання бездіяльності неправомірною та визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк