Постанова № 32541603, 16.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р. Справа № 804/1378/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Григорівої О.Ю., Голик М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 року Публічне акціонерне товариство «Дизельний завод» (далі - ПАТ «Дизельний завод») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби від 10.01.2013 року №0000030720 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Дизельний завод» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 9528692,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 7826851,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1701841,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ «Дизельний завод» з питань правомірності формування даних податкового обліку в частині відображення нарахованих процентів по позиках, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парангон» (далі - ТОВ «КУА «Парангон»), відображені в акті перевірки від 21.12.2012 року №103/235/00190957, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте на підставі таких висновків, - є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.05.2013 року допущено заміну відповідача спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби по адміністративній справі №804/1378/13-а її правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську).

Відповідач через канцелярію суду 23.05.2013 року надав письмові заперечення проти адміністративного позову за вх.№ 32837/13. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції просить суд відмовити ПАТ «Дизельний завод» у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оспорюване податкове повідомлення-рішення, є правомірним та підлягає, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року №332, №333, згідно із ст. 20, 78, 75, 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Дизельний завод») з питання правомірності формування даних податкового обліку в частині відображення нарахованих процентів по позиках, отриманих від ТОВ «КУА «Парангон» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією складено акт від 21.12.2012 року №103/235/00190957 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення пп. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.206 п. 14,1 ст. 14, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 на загальну суму 7 826 851 грн., у тому числі:

-2 квартал 2011р.- 1 125312 грн.,

-3 квартал 2011р.- 1 412505 грн.,

-4 квартал 2011р.- 1 885354 грн.,

-1 квартал 2012р.- 787321 грн.,

-2 квартал 2012р.- 2616359 грн.

Не погодившись з зазначеним актом перевірки ПАТ «Дизельний завод» подало на нього заперечення, які контролюючим органом розглянуто та відхилено в повному обсязі, про що позивача повідомлено листом від 08.01.2013 року №41/0/26-13/10/08-235.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000030720 відносно ПАТ «Дизельний завод» про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 9528692,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 7826851,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1701841,00 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки та не оспорюється сторонами, ПАТ «Дизельний завод» протягом перевіряємого періоду уклало з ТОВ «КУА «Парангон» ряд однотипних договорів про надання фінансової позики для поповнення обігових коштів на загальну суму 186381975,29 грн. під 35% річних, а саме:

- договір №224-з про надання фінансової позики від 01.03.2011;

- договір №227-з про надання фінансової позики від 18.03.2011;

- договір №233-з про надання фінансової позики від 27.04.2011;

- договір №234-з про надання фінансової позики від 16.05.2011;

- договір №235-з про надання фінансової позики від 16.05.2011;

- договір №241-з про надання фінансової позики від 14.06.2011;

- договір №242-з про надання фінансової позики від 14.06.2011;

- договір №243-з про надання фінансової позики від 21.06.2011;

- договір №246-з про надання фінансової позики від 06.07.2011;

- договір №247-з про надання фінансової позики від 04.08.2011;

- договір №250-з про надання фінансової позики від 17.08.2011;

- договір №251-з про надання фінансової позики від 29.08.2011;

- договір №252-з про надання фінансової позики від 02.09.2011;

- договір №258-з про надання фінансової позики від 28.09.2011;

- договір №274-з про надання фінансової позики від 24.01.2012;

- договір №278-з про надання фінансової позики від 29.02.2012;

- договір №296-з про надання фінансової позики від 14.06.2012.

Відповідно до умов зазначених договорів позикодавець ТОВ «КУА «Парангон» діє в інтересах та за рахунок Пайового недеверсіфікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Парангон» (ПНВІФЗТ «Парангон»).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рахунки про сплату нарахованих відсотків виставлялись ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах ПНВІФЗТ «Парангон», а нараховані відсотки переводились ПАТ «Дизельний завод» виключно на рахунок ПНВІФЗТ «Парангон» №26501304082894, відкритий ТОВ «КУА «Парангон» в інтересах ПНВІФЗТ «Парангон» у банківській установі БАНК АКБ «Форум».

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень сторін ПАТ «Дизельний завод» відображено суми нарахованих процентів у податковому обліку та відповідно у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства (наростаючим підсумком з початку року) згідно пп.138.10.5. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ.

Натомість відповідач в акті перевірки робить висновки про те, що включення нарахованих процентів до складу фінансових витрат є неправомірним, що, в свою чергу, і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з визначенням та формуванням платником податку витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- VІ.

Можливість включення до складу витрат нараховані проценти передбачена пп.138.10.5. п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ, відповідно до якого до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з пп.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за користування залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Відповідно до пп.14.1.95 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Як встановлено судом відповідно до умов договорів про надання фінансової позики позикодавець ТОВ «КУА «Парангон» діє в інтересах та за рахунок ПНВІФЗТ «Парангон», тобто фактично надає посередницьку фінансову послугу, не створюючи для себе прав та обов'язків, а відтак фактичним позикодавцем є ПНВІФЗТ «Парангон».

Натомість згідно зі ст.22 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 15.03.2001 року №2299-ІІІ пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, що не заперечується й позивачем.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, про те, що оскільки ПНВІФЗТ «Парангон» відповідно до законодавства України не є юридичною особою та не може підпадати під визначення терміну «кредитор», то платежі, сплачені не на користь кредитора не відповідають терміну «проценти» в розумінні пп.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VІ, а відтак, ПАТ «Дизельний завод» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму нарахованих процентів за фінансовими позиками по договорах позики, фактичним позикодавцем по яких є ПНВІФЗТ «Парангон», на загальну суму 7826851,00 грн.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на постанову старшого слідчого з ОВС ВРОВС СУ ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС про закриття кримінального провадження від 26 березня 2013 року щодо службових осіб ПАТ «Дизельний завод», з огляду на те, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість, у відповідності до статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснив безпосереднє, всебічне, повне та об'єктивне дослідження такого доказу, та, з'ясувавши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, встановив достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства і є таким, що прийнято уповноваженим органом у порядку та в спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірного рішення довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративний позову Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 липня 2013 року.

Суддя О.Б. Ляшко