Постанова № 32541547, 17.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 06/5026/1679/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ФОП Яловенко Л.В. на рішення господарського суду Черкаської області від 03.01.2013 року № 06/5026/1679/2012 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом Прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі

Департаменту економіки та розвитку

Черкаської міської ради

до фізичної особи підприємця Яловенко Людмили Василіївни

про розірвання договору оренди та стягнення 11 671, 94 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області № 06/5026/1679/2012 від 03.01.2013р. задоволений позов Прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до ФОП Яловенко Л.В., розірвано договір оренди нежитлового приміщення; стягнуто на користь позивача 11 113,80грн. основного боргу, 113,72 грн.-річних, 444,42 грн. -пені, 2 682,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

25.02.2013р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі зупинено до проведення судово-бухгалтерської експертизи.

07.06.2013р. матеріали справи повернути Черкаським відділенням Київського НДІ СЕ без виконання в зв'язку з ненаданням відповідачем документів, необхідних для проведення експертизи.

В судове засідання представник прокуратури не з'явився, враховуючи приписи ст.102 ГПК України колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

В судовому засіданні, представник позивача надав пояснення, з яких вбачається, що в зв'язку з урегулюванням спору, претензій до відповідача не має та надав заяву про відмову від позову.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2004 між Управлінням власністю міста (11.08.2011 рішенням Черкаської міської ради №3-4 припинено управління власністю міста шляхом приєднання до Департаменту економічної політики та розвитку виконавчого комітету Черкаської міської ради) та фізичною особою - підприємцем Яловенко Л.В. укладено договір оренди №900 нежитлового приміщення (споруд теплиць), що є міською комунальною власністю, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове, платне користування нежитлові приміщення (споруди, теплиці), що розташовані за адресою: м.Черкаси, вул.Смілянська, б.164, загальна площа яких становить - 3058,80 кв.м, вартістю 84 700грн., строком з 01.04.2004 року по 31.03.2014 року.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення суми, мотивуючи вимоги тим, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, передавши об'єкт оренди відповідачу, відповідно до акту приймання-передачі споруд від 01.04.2004р., але відповідач порушив умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості у сумі 11 671,94 грн., з них 11 113,80грн. боргу, 113,72 грн. - річні, 444,42 грн. пені. Претензія про сплату боргу залишена без задоволення, що дає підстави для дострокового розірвання договору оренди.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що судом не врахована переплата з орендних платежів та проігнорувано розрахунок наданий відповідачем. Суд в рішенні послався на акт взаєморозрахунків, який відповідачем не підписаний, не наведено причин для розірвання договору оренди.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у визначеному в договорі розмірі з урахуванням індексації цін, а також платежі за комунальні послуги, відповідно до діючих цін та тарифів.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою позову про розірвання договору оренди прокурор зазначив невиконання орендарем своїх зобов'язань по внесенню орендної плати та наявність заборгованості відповідача по орендній платі станом на момент пред'явлення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 3 договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у визначеному в договорі розмірі з урахуванням індексації цін, а також платежі за комунальні послуги, відповідно до діючих цін та тарифів.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України також передбачено, що договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що невиконання умов договору, щодо внесення орендних платежів, може бути підставою розірвання його в судовому порядку, оскільки посилання прокурора на ст. 651 ЦК України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору оренди, у зв'язку з несплатою орендних платежів, є необґрунтованим тому, що частина 3 цієї статті, так само як і ст. 782 ЦК України, встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору оренди.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 22.02.2005 року у справі N 34/400 та Вищий господарський суд України у постанові 4/151-10 від 19.04.2011р..

Відповідно до частин 1 - 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається що мали місце як переплата з орендних платежів так і заборгованість.

Матеріалами справи не підтверджено та прокурором і позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) та одержання останнім, як того вимагає норма ст. 782 ЦК України, повідомлення наймодавця про відмову від договору оренди у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку, що до розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати.

Між тим, в інший частині рішення не підлягає скасуванню, оскільки відповідачем сума заборгованості не спростована, доказів оплати в повному обсязі не надано.

Щодо заяви позивача про відмову від позову, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Ці процесуальні права можливо реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції. У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП Яловенко Л.В. задовольнити частково, рішення господарського суду Черкаської області № 06/5026/1679/2012 від 03.01.2013р. скасувати в частини розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 900 від 01.04.2004р. укладеного між Управлінням власністю міста (Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради) та ФОП Яловенко Людмилою Василівною.

В іншій частини рішення господарського суду Черкаської області № 06/5026/1679/2012 від 03.01.2013р. залишити без змін.

Стягнути з Департамента економіки та розвитку Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 33457208) на користь ФОП Яловенко Людмили Василівни ( ідент.номер 2663014842) судовий збір в розмірі 573,50грн.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.