Постанова № 32539757, 17.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 р. Справа № 805/6194/13-а

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17

о 11 годині 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

суддів Зінченка О.В., Чучка В.М.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю:

представників позивача Бєлозьорової М.М., Павенко Г.С.,

представника відповідача Заікіна О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними дій Міністерства доходів і зборів України з не реєстрації податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" №10 від 28.02.2013, №11 від 28.02.2013, №33 від 31.03.2013, №34 від 31.03.2013, №63 від 22.04.2013,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень щодо не реєстрації податкових накладних /а.с.3-6/.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання вимог Податкового кодексу України, ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» було направлено на реєстрацію наступні податкові накладні: №10 від 28.02.2013,№11 від 28.02.2013, №33 від 31.03.2013, №34 від 31.03.2013, сума ПДВ в яких перевищувала 10 тис. грн. Однак, дані податкові накладні не були зареєстровані у зв'язку з тим, що дані місцезнаходження Продавця не відповідали інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (згідно квитанцій).

Позивач з червня 2008 року своє місцезнаходження не змінював. Крім того, ч. 11 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. На виконання вимог зазначеною норми Закону, позивачем у квітні 2013 року звертався з необхідним пакетом документів до державного реєстратора та підтвердив відомості про юридичну особу.

Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік неприйняття (не реєстрації) податкових накладних, однак, такої підстави як невідповідність даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у Податковому кодексі України відсутні. Вважає, що податкова служба діяла поза межами Закону.

Просить суд визнати незаконними дії Міністерства доходів і зборів України з не реєстрації податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» №10 від 28.02.2013, №11 від 28.02.2013, №33 від 31.03.2013, №34 від 31.03.2013 /а.с.3-6/.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позові, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової» (далі - Порядок заповнення). Відповідно до затвердженої форми податкової накладної обов'язковим реквізитом податкової накладної є місцезнаходження (податкова адреса) продавця, яке, відповідно до пункту 4 Порядку, вказується з урахуванням статті 45 Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

Механізм реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлений п. 201.10 ст. 201 ПКУ. При цьому, податкові накладні, сформовані з порушенням п.201.1 ст. 201 ПКУ, вважаються неприйнятими до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Таким чином, при заповненні графи «місцезнаходження (податкова адреса) платника» слід зазначити податкову адресу, яка є достовірною та відповідає ЄДР та фактичному місцезнаходженню.

Так, відповідач отримав податкові накладні ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» від 28.02.2013 № 10 та № 11, від 31.03.2013 № 33 та № 34 направлені платником до Інформаційного порталу ДПС України, та за результатами автоматизованої обробки вказаних податкових накладних виявлені помилки місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документах. Квитанціями підприємство повідомлено про відмову у реєстрації вищевказаних податкових накладних із зазначенням, що місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг у документах не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, причиною відмови у прийнятті податкових накладних до реєстрації є наявність помилок, встановлених з урахуванням положень статті 201 ПКУ /а.с.115-116/.

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 25.02.1999 за адресою: вул. Сучасна, буд.33, м. Слов'янськ, Донецької області, 84101, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №780402 /а.с.51/. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №455288, ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» включено до ЄДРПОУ за № 30098637 /а.с.52/.

Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту в новій редакції, затвердженого Загальними зборами учасників товариства, протокол від 10.02.2012 № 1 /а.с.55-57/.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС як платник податків /а.с.54/.

ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100149056 від 14.11.2008 серії НБ №293578 /а.с.53/.

ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» на адресу ТОВ «Руссоль-Україна» виписано податкові наступні податкові накладні:

- №10 від 28.02.2013 на суму ПДВ 24566,69грн./а.с.7/;

- №11 від 28.02.2013 на суму ПДВ 159145,71грн. /а.с.16/;

- №33 від 31.03.2013 на суму ПДВ 170361,93грн./а.с.27/;

- №34 від 31.03.2013 на суму ПДВ 27399,57грн. /а.с.29/.

Пунктом 201.10 ст.201 ПКУ встановлено, щ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

На виконання вищезазначених вимог, позивачем було направлено на реєстрацію вищезазначені податкові накладні. Однак, дані податкові накладні не були зареєстровані у зв'язку з тим, що дані місцезнаходження Продавця не відповідали інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (згідно квитанцій), що підтверджується відповідними квитанціями /а.с.8-15,17-26,28,30,32,34,75-85,87-97,99/.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що підприємством після отримання квитанцій про неприйняття податкових накладних, було розбито суми ПДВ по даним податковим накладним, таким чином, щоб вони не підлягали обов'язковій реєстрації в єдиному державному реєстрі податкових накладних, та видані покупцю для подальшого формування ним податкового кредиту.

Дана обставина також підтверджується відповідними податковими накладними та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних наявних в матеріалах справи /а.с.140-190/.

Позивач у своєму позові не просить суд зобов'язати зареєструвати зазначені в позові податкові накладні. Крім того, станом на момент звернення до суду із даним позовом було передано ТОВ «Руссоль-Україна» податкові накладні розбиті на менші суми ПДВ відповідні сумам ПДВ в податкових накладних, які не були зареєстровані в реєстрі податкових накладних.

За таких обставин відсутній об'єкт судового захисту.

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, з адміністративного позову ТОВ «Слов'янська солевидобувна компанія» та матеріалів справи, зокрема квитанцій вбачається, що оскаржувані дії вчинені Державною податковою службою України, а позовні вимоги звернені до Міністерства доходів та зборів України. Станом на момент розгляду справи у суду не має підстав для виходу за межі позовних вимог, та визнання дій з боку Міндоходів неправомірними, з огляду на відсутність об'єкту судового захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними дій Міністерства доходів і зборів України з не реєстрації податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" №10 від 28.02.2013, №11 від 28.02.2013, №33 від 31.03.2013, №34 від 31.03.2013, №63 від 22.04.2013 задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Альфагаз» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними дій Міністерства доходів і зборів України з не реєстрації податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" №10 від 28.02.2013, №11 від 28.02.2013, №33 від 31.03.2013, №34 від 31.03.2013, №63 від 22.04.2013 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 17 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 19 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Зеленов А. С.

Судді Чучко В.М. Зінченко О.В.