Постанова № 32539701, 19.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 р. Справа №805/7911/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09год.55хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

при секретарі Афанасьєві Д.Б.,

за участю :

представника позивача Чванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24315,41грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецький міський центр зайнятості, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24315,41грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.05.2012 ОСОБА_2 звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, 28.05.2012 йому був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю згідно ст.ст.22,23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

13.02.2013 відповідач був знятий з обліку у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг центра зайнятості.

Як зазначає позивач, в заяві про надання статусу безробітного від 21.05.2012 ОСОБА_2 зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в Порядку затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13.02.2009 року № 60/62 та складено акт "Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення" відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 51д від 30.01.2013. Згідно проведеної перевірки встановлено, що відповідач на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, був працевлаштований на Підприємстві іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» з 01.05.2012 по 31.10.2012.

Згідно п.4 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення", в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Таким чином, в період отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2 належав до категорії зайнятого населення.

В період знаходження на обліку в центрі зайнятості, а саме з 28.05.2012 по 29.01.2013 ОСОБА_2 було нараховано 24 315,41грн. та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 24315,341 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 24315,41 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання не зявився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідно до заяви від 21.05.2012 відповідач звернувся до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про його працевлаштування, в якій зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. 28.05.2012 йому був наданий статус безробітного та призначена допомога по безробіттю згідно ст.ст.22,23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" /а.с.8/.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 30.01.2013 №51д встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування обліку, як безробітний, працював у Підприємстві з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», про що не повідомив службу зайнятості, чим порушив вимоги п.2 ст.36 ЗЩакону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»/а.с.10/.

Дана обставина також підтверджується копією трудової угоди від 26.04.2012 укладеної між ОСОБА_2 та ПІІ «Лукойл-Україна» /а.с.12-13/.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Згідно з п."а" ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Пунктом 1 ст. 7, п. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-II передбачено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно з абз.3 п.11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 № 219 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п.12 вказаного Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Підпунктом 1.2. п.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.2000 року за № 915/5136, передбачено, що допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Підпунктом 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року № 357 передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.4 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення", в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Отже, відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був працевлаштований в ПІІ «Лукойл-Україна», тобто належав до зайнятого населення, про що не повідомив відповідача. Вказана обставина виключала можливість виплати йому допомоги по безробіттю.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 28.05.2012 по 29.01.2013 склала 24315,14грн./а.с.11/.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації від 13.02.2009 № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, підтверджуються доданими до позову документами та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 24315,41грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 24315,41грн. на користь Донецького міського центру зайнятості (р/р 37176002002327, в ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 липня 2013 року в присутності представника позивача.

Виготовлення та підписання постанови у повному обсязі відкладено до 21 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.