Рішення № 32539376, 15.07.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/21017/12

пр. № 2/759/1795/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Руденко Ю.Ф.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Стручека І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "МІКОМ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, зміну формулювання причин та дати звільнння,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та після уточнення позовних вимог просить визнати незаконним наказ ПП «Міком» № 11/5/1-12-mk-0000148 про припинення трудового договору від 08.10.2012 року, яким він був звільнений на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України, зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення зі: «звільнений на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України» на «звільнений на підставі ст.39 КЗпП України» та дату звільнення «з 08.10.2012 року» на «з 22.10.2012 року» шляхом видачі нового наказу про припинення трудового договору № 7/4/2-12 від 04.07.2012 року та внесення в трудову книжку позивача серія НОМЕР_1 правильного запису про звільнення: звільнений на підставі ст. 39 КЗпП України. Крім того просить стягнути з ПП «МІКОМ» заборгованість по заробітній платі в сумі 8686,17 грн., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 7200,27 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 640,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20115,04 грн.,середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16457,76 грн. та допустити негайне виконання рішення суду про стягнення виплати заробітної плати не більше ніж за один місяць в розмірі 2400,00 грн. від загальної суми заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує порушенням його права на звільнення за власним бажанням відповідно до поданої заяви про звільнення від 19.10.2012 року, фальсифікацією актів про його відсутність на робочому місці та вину ПП «Міком» у наявності заборгованості по виплатам, які здійснювалися в процесі роботи на підприємстві та після звільнення працівника.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що застосування ПП «Міком» при звільненні п.8 ст. 36 КЗпП України (підстави передбачені контрактом) є незаконним з огляду на відсутність факту укладення самого трудового контракту між сторонами. Акти невиходу на роботу складені без його відома, сфабриковані «заднім» числом вже після звільнення з роботи. Також зазначив, що дисциплінарне стягнення застосовується за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Розтрата коштів ПП «Міком» відбулася 08.08.2012 року, тому наказ про притягнення його до відповідальності власник мав винести не пізніше 08.09.2012 року, а не відсторонити від роботи 19.10.2012 року. Доказів застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення за відповідний проступок відповідач суду не надав з огляду на їх відсутність. Також зазначив, що на час звернення до суду він не отримав наказ про звільнення та розрахунок по заробітній платі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Зазначив, що відповідно до п. 9.1.8. трудового договору укладеного з позивачем, дія цього договору припиняється у випадку прогулу без поважних причин. Актами від 12.09.2012 року, 13.09.2012 року, 24.09.2012 року, 25.09.2012 року, 28.09.2012 року, 09.10.2012 року, 10.10.2012 року, 11.10.2012 року, 15.10.2012 року, 16.10.2012 року, 17.10.2012 року та 18.10.2012 року було встановлено відсутність позивача на робочому місці ПП «МІКОМ». Позивач відмовився надати усні та письмові пояснення з приводу своєї відсутності на роботі. Звільнення позивача було здійснено з урахуванням фактичних обставин в межах чинного законодавства за п.8 ст. 36 КЗпП України (на підставах п.9.1.7, п. 9.1.8 трудового контракту) до яких застосовуються всі норми законодавства, які випливають з п.3 ст. 40 та п.4 ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з цим остаточний розрахунок заробітної плати працівнику було зроблено у відповідності до фактично відпрацьованих днів. У відповідності до ст. 44 КзпП України вихідна допомога працівнику не нараховувалася. Про необхідність прибути до бухгалтерії за отриманням трудової книжки та з інших організаційних питань позивач повідомлявся листами.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника ПП «Міком», дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 03.07.2012 року (а.с.60) ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПП «Міком» на посаду юрисконсульта згідно наказу № 7/4/2-12-mk-0000148 від 04.07.2012 року (а.с.59). В цей же день 04.07.2012 року між ПП «Міком» в особі директора Стручека І.В. та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір № 7/4/2-12 (а.с.61-65).

Актами складеними у складі комісії працівників ПП «Міком»: директора - Стручека І.В., охоронця - ОСОБА_3, водія-експедитора - ОСОБА_4, бухгалтера - ОСОБА_5, головного інженера - ОСОБА_6 від 12.09.2012 року з 09.00-13.00 год., 13.09.2012 року з 09.00-14.00 год., 24.09.2012 року з 09.00-13.30 год., 25.09.2012 року з 9.00-14.15 год., 28.09.2012 року з 09.00-14.00 год., 09.10.2012 року з 13.00-18.00 год., 10.10.2012 року протягом дня, 11.10.2012 року протягом дня, 15.10.2012 року з 14.00-18.00 год, 16.10.2012 року протягом дня, 17.10.2012 року станом на 10.00 год., 18.10.2012 року з 09.00-11.30 год. було встановлено відсутність позивача на робочому місці ПП «МІКОМ» (а.с.71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84,86). Тобто, позивач з 12.09.2012 року по 28.09.2012 року був присутній на робочому місці не кожного дня, а з 09.10.2012 року зовсім перестав з'являтися на роботі, що підтверджується вищезазначеними актами, які приймаються судом за належні докази і які підтверджують факти прогулу ОСОБА_1 роботи без поважних причин.

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_5 від 08.08.2012 року в зв'язку з несанкціонованим використанням грошових коштів комерційним директором ОСОБА_7 у ПП «Міком» існує заборгованість по виплаті заробітної плати (а.с.91).

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 виконувати розпорядження директора ПП «Міком» щодо складання та подання до правоохоронних органів заяв з приводу вищезазначеного факту та відсутністю його на робочому місці з 09.10.2012 року по 12.10.2012 року останнім 12.10.2012 року було прийнято рішення № 10/12/1-12к про звернення до сторонньої юридичної компанії за юридичною допомогою (а.с.93). 15.10.2012 року ПП «Міком» уклало з ТОВ «Міжрегіональна правова компанія» договір № 15/10 про надання юридичної допомоги (а.с.94-97). За надані юридичні послуги ПП «Міком» було сплачено ТОВ «Міжрегіональна правова компанія» 2449,00 грн., що підтверджується квитанцією № 16 до прибуткового касового ордеру від 24.10.2012 року (а.с.99).

18.10.2012 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 надавати пояснення з причин відсутності на робочому місці та відмову від надання пояснень про невиконання розпорядження директора від 08.08.2012 року (а.с.87).

В зв'язку з невиконанням розпорядження директора від 08.08.2012 року ОСОБА_1 19.10.2012 року винесена сувора догана, про що свідчить наказ № 10/19/1-12-к (а.с.101).

Суд вважає, що такими діями, як невиконання розпоряджень директора з серпня по жовтень 2012 року що покладені на ОСОБА_1 трудовим контрактом, останній може вважатись таким, що не виконував свої обов'язки без поважних причин.

Наказом від 19.10.2012 року № 10/19/2-12к ОСОБА_1 був відсторонений від роботи (а.с.102). З його змістом він був ознайомлений, оскільки отримав його особисто поштою (а.с.104).

19.10.2012 року позивач написав заяву про звільнення (а.с.11), проте подав її через дільничне відділення міліції Шевченківського РУГУ МВС в м. Києві, оскільки, як пояснив сам позивач охорона ПП «Міком» не впустила його до приміщення підприємства. Суду не відомо, чи була отримана ПП «Міком» дана заява.

Як встановлено судом у зв'язку із діями колишнього директора ОСОБА_7, з несанкціонованого використання грошових коштів, співробітники підприємства у тому числі ОСОБА_1 були позбавлені отримання заробітної плати. Таким чином у ПП «Міком» існувала перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

В матеріалах справи міститься довідка про дохід ОСОБА_1 за липень-вересень 2012 року у розмірі 5229,26 грн. (а.с.28).

05.11.2012 року директором ПП «Міком» було винесено наказ № 11/5/1-12-mk-0000148 про припинення трудового договору на підставі передбачених в трудовому договорі п.9.1.7, п.9.1.8 та відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с.66). Згідно п.9.1.7, п.9.1.8 дія трудового договору припиняється з ініціативи роботодавця у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим договором або правил внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; у випадку прогулу, в тому числі відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 був звільнений за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків та у зв'язку з прогулами. На підтвердження даних обставин представником ПП «Міком» були надані акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та відмову від виконання службових обов'язків, а також про накладення в зв'язку з таким невиконанням дисциплінарного стягнення. Суд, зважаючи на відсутність такого дисциплінарного стягнення як сувора догана, вважає, що працівнику була винесена догана. З наказом про звільнення позивач не був ознайомлений, оскільки був відсутній на роботі про що був складений акт від 05.11.2012 року. Копія даного наказу та акту була направлена йому рекомендованою кореспонденцією, про що є докази в справі (а.с.68).

Невидача працівникові копії наказу сама по собі не може бути підставою для поновлення на роботі. Крім того у суду є підстави вважати, що позивач знав про своє звільнення зважаючи на лист від 05.11.2012 року про необхідність звернутися до ПП «Міком» за розрахунком та трудовою книжкою, яка як відомо видається у випадку звільнення.

Зміна формулювання звільнення здійснення у випадку, якщо формулювання причин звільнення є неправильним (тобто таким, що не відповідає фактичним обставинам), або таким, що не відповідає чинному законодавству.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що зміна формулювання звільнення не відповідає фактичним обставинам виконуваної ним роботи.

23.10.2012 року ОСОБА_1 надіслав директору ПП «Міком» заяву у якій просив надати йому довідку про доходи за період роботи з 04.07.2012 року по 22.10.2012 року (а.с.12,13). Як пояснив ОСОБА_1, не отримавши довідки про доходи він звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення. Відповіддю від 06.11.2012 року його повідомлено про наступне (а.с.10). За результатами обстеження було встановлено, що станом на 31.10.2012 року заборгованість із заробітної плати перед ним становить 5229,26 грн. Крім того, на підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати перед іншими працівниками на загальну суму 83,3 тис. грн., що є порушенням норм чинного законодавства про працю та оплату праці. Стосовно невидачі довідки про заробітну плату, то згідно пояснення директора ПП «Міком» Стручека І.В. зазначену довідку позивач отримав 18.10.2012 року про що свідчить його особистий підпис (копія довідки додається). Проте до матеріалів справи дану довідку позивач не надав. Також в листі зазначено, що керівник підприємства запевнив, що існуюча заборгованість із заробітної плати перед позивачем буде погашена в кінці листопада, а всі спірні питання будуть вирішуватися відповідно до чинного законодавства.

Листом від 05.11.2012 року ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність з'явитися до ПП «Міком» для отримання трудової книжки та проведення з ним розрахунку (а.с.105), який він отримав особисто, про що свідчить зворотне повідомлення (а.с.106).

Представником відповідача не заперечувалося, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 існує. Дана заборгованість виникла в зв'язку з «виведенням» коштів з ПП «Міком» комерційним директором. ПП «Міком» при звільненні ОСОБА_1 намагалося провести з ним розрахунок, про що повідомляло його в листі від 05.11.2012 року, який він отримав особисто, проте він не з'являвся до ПП «Міком». За причини належного повідомлення позивача про можливість проведення розрахунку з ним та за відсутності будь-яких дій в отриманні заборгованості по заробітній платі суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги по стягненню заборгованості по заробітній платі.

Компенсація за невикористану відпустку також не підлягає стягненню з ПП «Міком» з огляду на те, що як пояснив представник відповідача, вона врахована в нарахованій заборгованості по заробітній платі за якою як було встановлено, позивач не з'явився.

За правилами ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. п.1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу. Позивач був звільнений на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, а тому вихідна допомога йому не виплачується.

За правилами ст. 235 КЗпП України середній заробіток за весь час вимушеного прогулу виплачується лише у випадках затримки видачі трудової книжки, неправильного формулювання притичин звільнення.

ОСОБА_1 звертався 18.10.2012 року до ПП «Міком» з заявою про видачу трудової книжки (а.с.111), проте йому було відмовлено з тої причини, що трудова книжка видається працівникові під підпис у випадку звільнення (а.с.109), що відповідає нормі ст. 47 КЗпП України. На той час ОСОБА_1 не був звільнений. Після винесення 05.11.2012 року наказу про його звільнення в той же день йому направлялося повідомлення про необхідність прибуття до ПП «Міком» за отриманням трудової книжки та задля здійсненням з ним розрахунку по заробітній платі. А тому не можна вважати, що ПП «Міком» затримувало йому видачу трудової книжки. Отже, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За правилами ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку виплачується в разі невиплати за вини власника звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу. Тобто, підставою відповідальності власника є два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника. Обов'язок доведення вини в даному випадку лежить на власникові.

Представником ПП «Міком» надано суду належні докази про повідомлення ОСОБА_1 про необхідність його явки на підприємство для здійснення з ним розрахунку, а тому підстави стягувати з ПП «Міком» середній заробіток відсутні.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку про відсутність підстав для зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 та про стягнення на його користь всіх заявлених у позовних вимогах виплат, пов'язаних з його звільненням.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "МІКОМ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, зміну формулювання причин та дати звільнння, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: