Рішення № 32537706, 08.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/31/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 Справа № 908/1463/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера", 83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80-Б

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41-А

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Єрмоленко В.В. представник довіреність б/н від 03.12.2012р.

від відповідача: Розновська Н.В. представник довіреність б/н від 03.01.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Альтера» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос Логістік» про стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2013р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.05.2013р. Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався.

В судовому засіданні 08.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на виконання умов договору відповідачеві поставлено горілчані напої на загальну суму 1 248 539,00 грн. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав неналежним чином та оплатив товар частково. Заборгованість становить 323 751,06 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховано пеню в розмірі 19 522,27 грн., 3% річних в розмірі 4 944,02 грн.

Представник відповідача надав докази сплати основної суми заборгованості, щодо стягнення суми пені та 3% річних заперечив.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

30.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік" (Відповідач) підписано договір поставки №К-Ю-3, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю горілчані напої партіями відповідно замовленням останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника товару - ТОВ «ЛВЗ Альтера».

Відповідно до п. 4.3 договору оплата товру провадиться покупцем з відстрочкою платежа на 30 клендарних днів з момента отримання товару. Вказаний пункт за протоколом розбіжностей викладено в наступній редакції: «Оплата товару Покупцем здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту реалізації Товару Покупцем третім особам».

Позивачем за видатковими накладними №1TДЦ000284 від 07.02.2012р., №1TДЦ000283 від 07.02.2012р., №1TДЦ000404 від 22.02.2012р., №1TДЦ000527 від 12.03.2012р., №1TДЦ000536 від 13.03.2012р., №1TДЦ000537 від 13.03.2012р., №1TДЦ000647 від 23.03.2012р., №1TДЦ000788 від 12.04.2012р., №1TДЦ000787 від 12.04.2012р., №1TДЦ000835 від 20.04.2012р., №1TДЦ000832 від 20.04.2012р., №1TДЦ000834 від 20.04.2012р., №1TДЦ000831 від 20.04.2012р., №1TДЦ000830 від 20.04.2012р., №1TДЦ000882 від 27.04.2012р., №1TДЦ001268 від 20.06.2012р., №1TДЦ001267 від 20.06.2012р., №1TДЦ001274 від 20.06.2012р., №1TДЦ001270 від 20.06.2012р., №1TДЦ001272 від 20.06.2012р., №1TДЦ001273 від 20.06.2012р., №1TДЦ001271 від 20.06.2012р., №1TДЦ001449 від 20.07.2012р., №1TДЦ001711 від 23.08.2012р. поставлено товар на загальну суму 1 248 539,00 грн.

Відповідачем зобов'язання з оплати за отриманий товар виконано частково внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 323 751,06 грн.

Будь-яких зауважень щодо якості, кількості та ціни поставленого товару відповідачем до позивача не пред'являлося.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Під час розгляду справи відповідачем здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 323 751,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №753 від 17.06.2013р. на суму 127 000,00 грн., платіжним дорученням №1000676073 від 17.06.2013р. на суму 46 751,06 грн., підтверджується платіжним дорученням №830 від 04.07.2013р. на суму 150 000,00 грн.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 323 751,06 грн., підлягають припиненню за відсутності предмета спору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: 4944,02 грн. 3% річних за періоди з 11.07.2012р. по 26.03.2013р та 19 522,27 грн. пені за період з 11.07.2012р. по 26.03.2013р.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосування штрафних санкцій (нарахування пені) та 3% річних здійснюється після спливу строку добровільного виконання боржником прийнятих на себе зобов'язань за правочином. Отже датою виникнення права у стягувача нарахування пені та 3% річних є наступний день після прострочення виконання зобов'язання.

Протоколом розбіжностей до договору поставки №К-Ю-3 від 30.12.2011р. підписаного та скріпленого печатками сторін у п. 3 дійшли згоди: пункт 4.3 договору, викласти в наступній редакції: «Оплата товару Покупцем здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту реалізації Товару покупцем третім особам».

Відповідно до розрахунку наданого позивачем до стягнення ним визначено три періоди нарахування пені та 3% річних, а саме: на суму заборгованості 119 217,71 грн. з 11.07.2012р. по 26.03.2013р.; на суму заборгованості 72 063,32 грн. з 10.08.2012р. по 26.03.2013р.; на суму заборгованості 65 498,30 грн. з 10.08.2012р. по 26.03.2013р.

Виходячи з наведеного, позивач, враховуючи ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести, що отриманий товар покупцем був реалізований саме у визначений у позові строк.

Суду не надані відповідні докази, що унеможливлює визначити дату з якої починається прострочення по кожній накладній, оскільки неможливо визначити момент реалізації товару покупцем третім особам.

Внаслідок викладнеого, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 19 522,27 грн. та 3 річних у розмірі 4944,02 грн.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості підлягають припиненню за відсутності предмета спору, в задоволенні іншої частини позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом Альтера», м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік", м. Запоріжжя про стягнення пені в розмірі 19 522,27 грн. та 3% річних в розмірі 4944,02 грн. відмовити.

2. Провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 323 751,06 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Логістік" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41-А; код ЄДРПОУ 35628371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 80-Б; код ЄДРПОУ 36167449) 6475 (шість тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 15.07.2013р.