Рішення № 32536860, 16.07.2013, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/607/13-ц

2/0187/238/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №187/607/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і права власності на нерухоме майно,-

Встановив:

14.05.2013 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (відповідач) та з урахуванням уточнень до позовної заяви просить (а.с. 2-3) визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - половини будинку АДРЕСА_1, укладеного 05.05.2010 року між позивачкою та відповідачкою; та визнати за позивачкою право власності на нерухомого майно у вигляді половини будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що в травні 2010 року вона дізналася, що відповідачка бажає продати половину будинку, за 50 000 грн. Під час чергової зустрічі домовилися про вчинення правочину купівлі-продажу вказаного будинку, за умовами якого відповідач зобов'язується підготувати всі необхідні документи для нотаріального оформлення правочину, а позивач протягом певного часу частинами виплатить відповідачу вартість майна. Через деякий час дізналася, що майно відповідачки знаходиться під арештом, в тому числі будинок, через наявністю кредитної заборгованості. Коли сума в 49 600 грн. була виплачена позивачка стала наполягати на нотаріальне оформлення документів, і тоді від нотаріуса дізналася про наявність арешту. По вині відповідача свої зобов'язання по продажу будинку не виконала, по причині того, що завчасно не підготував необхідні документи для нотаріального оформлення правочину, а також не прийняв своєчасних, необхідних та достатніх мір для зняття різних обтяжень з нерухомого майна з метою безперешкодного укладення правочину. Посилаючись на вимоги статей 220, 626, 655 Цивільного Кодексу України (далі ЦК), позивач вважає, що договір купівлі-продажу був укладений 05.05.2010 року в момент коли сторони домовилися про всі істотні умови і коли позивачка передала завдаток в розмірі 11 500 грн. У зв'язку з чим через ухилення відповідача від нотаріального оформлення правочину, позивач вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні, позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували, так як вимоги є безпідставними та такими, що суперечать законодавству, а саме 05.05.2010 року було укладено не договір купівлі-продажу, а лише досягнуто попередньої домовленості на укладення такого договору, кошти відповідач отримувала, однак не в такому розмірі та частина з отриманих коштів йшла на інші цілі, які пов'язані з попередньою домовленістю. Окрім цього станом на 05.05.2010 року у відповідача були відсутні правовстановлюючі документи на спірну частину будинку. Також посилається на помилковість застосування позивачем положень ст. 220 ЦК.

Заслухавши сторін та їх представників, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом. При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК, зокрема із правочинів.

Слід погодитися з позивачем, що при визнанні дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна з підстав, визначених частиною другою статті 220 ЦК, та визнання у зв'язку із цим права власності на об'єкти нерухомості потрібно виходити з того, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, необхідно враховувати, що це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину, або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.

В даному разі вирішуючи спір про визнання дійсним правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, слід враховувати те, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже, не створюють прав та обов'язків для сторін.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 226-228, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 22.07.2013 року.

Суддя:(підпис) І. М. Соловйов

з оригіналом згідно:

суддя І.М.Соловйов