Ухвала суду № 32533817, 18.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"18" липня 2013 р. Справа № 806/533/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників позивача Яремчук Т.І.,Кртіл О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року задоволено позов Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів".

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 03.01.2013 року № 000007222 та № 000006222.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено обставини, які встановлено під час перевірки.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що 21.12.12 року податковим органом за результатами позапланової виїзної перевірки ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Стар Прайм", за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., складено акт № 6809/22-2/00292698/0100 (а.с. 12-38).

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.,216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Стар Прайм"; п. 138.2, ст.138 Податкового Кодексу України щодо заниження податук на прибуток підприємств на загальну суму 39446грн. за 2011 рік; п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України щодо заниження податку на додану вартість в сумі 34300 грн.

03 січня 2013 року, за наслідками розгляду даного акту, ДПІ у м. Житомирі прийнято податкові повідомлення - рішення № 000007222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 34 300 грн. основного платежу та 8 575 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 39) та № 000006222 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток у розмірі 39 446 грн. (а.с.40).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що податковий орган при їх прийнятті діяв неправомірно та всупереч вимог Податкового кодексу України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2011 року ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" укладено договір поставки №39 з ТОВ "Стар Прайм" (а.с.49). За даним договором, постачальником було поставлено бітум нафтовий будівельний, що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 55,56, 56,57,59,60,62,63,65-67, 72-74,76).

Розрахунок за поставлений товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується рахунками - фактурами (а.с. 52,55,58,61,64) та платіжними дорученнями (а.с. 78-83).

Транспортування зазначеного товару підтверджується договором заявки, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами (а.с.68-71,75,77).

Окрім того, на підтвердження бухгалтерського обліку вказаного товару позивачем надавалися оборотно - сальдові відомості по рахунках 63, матеріальні звіти, накладні внутрішнього переміщення, специфікації. Також, на підтвердження використання даного товару у виробництві готової продукції та реалізації такої продукції третім особам судом першої інстанції досліджено договори купівлі - продажу, видаткові накладні, відомість по випуску продукції.

Як встановлено судом та не заперечується податковим органом вказані документи надавалися позивачем і під час перевірки, а тому посилання відповідача на відсутність у ТДВ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" первинних документів в підтвердження правильності формування валових витрат та віднесення зазначених сум до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Стар Прайм", за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., є безпідставними.

Досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з господарських операцій з ТОВ "Стар Прайм". Такі дії узгоджуються з вимогами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки вказана господарська операція підтверджена первинними документами, які за своїм змістом та формою відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", придбані позивачем товари відображено в бухгалтерському та податковому обліку та використано в господарській діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності угод правильно відхилено судом першої інстанції, оскільки із набуттям чинності змін до ч.1 ст.203, ст.208 ЦК України, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, є протиправними.

Також, податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ "Стар Прайм" вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Податковим органом, не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. За таких обставин, висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, посилання податкового органу на нікчемність правочину не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з приписами ч. 5 ст. 203, 208, ч. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також, є безпідставним посилання податкового органу на порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Стар Прайм" за ознаками злочинів передбачених ст. 212 ч.3 та 366 ч.2 205 ч. 2 КК України, оскільки обставини, які встановлено під час розслідування кримінальної справи не є належними доказами на підтвердження фіктивності підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, оскільки такі обставини, згідно ч. 2 ст. 71 КАС України можуть встановлюватись та підтверджуватися виключно відповідним рішенням суду. Проте, доказів того, що таке рішення прийнято не надано та не встановлено судом.

Разом з тим, слід зазначити, що ТОВ "Стар Прайм" значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Даний контрагент перебуває на податковому обліку та зареєстрований платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ "Стар Прайм".

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" вул.Танкістів,1,м.Житомир,10031

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014