Ухвала суду № 32533558, 04.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 2а-1870/9607/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 1870/2а-9607/12

за позовом виробничо-комерційної фірми "Аліде"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничо-комерційна фірма "Аліде" (далі ВКФ "Аліде") звернулось до суду з адміністративним позовом до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі Конотопська ОДПІ, відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції №0000592311 від 03.08.2012р.про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 166440 грн.. основного платежу та застосовані 41610 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 р. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000592311 від 03.08.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 158556 грн. основного платежу та 39639 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні позовних вимог виробничо-комерційної фірми "Аліде" про скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000592311 від 03.08.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7884 грн. основного платежу та 1971 грн. штрафної (фінансової) санкції - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в ній.

Також не погодившись с постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Крім того, від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відстуності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Конотопською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ВКФ "Аліде" з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за 4 квартал 2009р. по взаємовідносинах із ТОВ "БК "Геліос", за жовтень 2011 р. по взаємовідносинах із ПП "ОСОБА_1" та ТОВ "ТВО "Східбуд", за грудень 2011р. по взаємовідносинах із ТОВ "ТВО "Східбуд", про що складено акт №124/22-3/23998337 від 18.07.2012р. (т.1, а.с.15- 34).

На підставі акту перевірки від 18.07.2012 р. податковим органом встановлено порушення ВКФ "Аліде" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. , п. 7.4.1 п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р., в зв'язку із чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 000592311 від 03.08.2012 р. (т. 1, а.с.41).

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, у зв'язку із чим, спірне податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі таких доводів, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та ТОВ "ТВО "Східбуд" було укладено договір №3/10-ПА від 03.10.2011р. на поставку непродовольчих товарів, найменування, кількість, ціну якої сторони остаточно узгоджують в момент складання видаткової накладної (т. 1, а.с.83-84).

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується рахунки-фактури (т. 2, а.с.194-202), в наявності підписані сторонами видаткові накладні (т.1, а.с.85-92).

Придбаний товар у ТОВ "ТВО "Східбуд" було доставлено на підприємство транспортом продавця, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.93-113).

Крім того, між ВКФ "Аліде" та ТОВ "ТВО "Східбуд" було укладено договір №0112-а від 01.12.2011 р. на надання послуг автокрана (а.с.115т.1), підписаний протокол узгодження №1 до даного договору відносно ціни роботи крану (т. 1, а.с.116).

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2011р. №СХІ-901697 (т. 1, а.с.117), та виписаними ТОВ "ТВО "Східбуд" товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с.118-141).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "ТВО "Східбуд" на адресу позивача (т. 1 а.с.142-150).

Виписки з рахунків засвідчують факт виконання ВКФ "Аліде" зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг шляхом перерахування безготівкових грошових коштів (т. 1, а.с.151-153).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що о операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Отримані товари та послуги від ТОВ "ТВО "Східбуд" були використані в господарській діяльності ВКФ "Аліде", про що свідчать договір про закупівлю товарів за державні кошти із Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації, та договори із державними установами на виконання робіт щодо проведення поточних чи капітальних ремонтів приміщень (т.1, а.с.154-175), матеріальними звітами по руху товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с.192-250, т. 2 а.с.1-11), актами приймання виконаних будівельних робіт (т.2, а.с.18-160), ДФІ в Чернігівській області проведена фактична звірка документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між УКБ Чернігівської ОДА, Бахмацькою ЦРБ та ВКФ "Аліде" та складено довідку згідно якої порушень не виявлено, станом на 01.02.2012р. дебіторська чи кредиторська заборгованість відсутня (т.2, а.с.80-81).

Отже, реальність господарських операцій за вказаними вище договором підтверджується матеріалами справи.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4. ст. 200 ПК України).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання позивачем всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит, ним було подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента ТОВ "ТВО "Східбуд" від 28.04.2012р. №1367/2201/34859198 (а.с.174-178 т.2), складений ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ВКФ "Аліде" та ТОВ "ТВО "Східбуд" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Щодо позовних вимог ВКФ "Аліде" про правомірність формування податкового кредиту за 4 квартал 2009 р. на суму 7884 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "БК "Геліос", суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених в цій частині позовних вимог.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб'єкта владних повноважень, покладених в основу спірного правового акту індивідуальної дії та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень з приводу формування податкового кредиту за 4 квартал 2009 р. на суму 7884 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "БК "Геліос", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що при вирішенні спору належить застосувати приписи п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) які надають визначення які надають визначення податкового кредиту, і відповідно до положень яких, податковий кредит - сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи слідує, що між ВКФ "Аліде" та ТОВ "БК "Геліос" було укладено договір №4 від 25.09.2009р. на виконання робіт (а.с.54-55т.1), відповідно до умов якого ТОВ "БК "Геліос" зобов'язувалося виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору.

Позивачем надано підписану сторонами договірну ціну на капітальний ремонт покрівлі адміністративного корпусу ДП Конотопського лісового господарства у 2009 (а.с.56-57т.1).

Слід зазначити, що надана позивачем довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р., складена на підставі укладеного іншого договору між ВКФ "Аліде" та ТОВ "БК "Геліос", а саме №4 від 26.10.2009р. (а.с.58-59т.1), при цьому встановити дату складання даної довідки неможливо - зазначено лише жовтень 2009р., відсутнє прізвище особи, що підписала дану довідку.

Окрім того, на підтвердження фактичного виконання даного договору позивачем надано до суду акти сдачі -приймання виконаних робіт.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, трудові ресурси необхідні для виконання робіт, тощо.

Судом першої інстанції доказом фактичного виконання робіт були визнані акти прийомки виконаних робіт, в яких є посилання на укладені з виконавцями договори.

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів підряду.

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що фактично, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити трудові ресурси необхідні для виконання робіт, дату складання зазначеного акту, неможливо ідентифікувати особу, що підписала акт виконаних робіт (а.с.59-60т.1).

У актах про надання послуг, складених на виконання зазначених вище договорів вказано лише назву наданих послуг згідно договору та їх вартість. Проте обсяг із зазначенням конкретних дат виконання та конкретні вартості кожної із виконаних робіт в розрізі окремих об'єктів будівництва не зазначено, що не дає можливості визначити факт їх реалізації замовнику, а отже отримання доходу від здійснених операції. Крім того, неможливо ідентифікувати особу, що підписала акт виконаних робіт, оскільки міститься підпис невідомої особи.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, правочин укладений позивачем з ТОВ "БК "Геліос" не спричиняє реального настання правових наслідків, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції з контрагентом ТОВ "БК "Геліос", яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, доцільність витрат, максимізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням підрядних робіт, документи, на підставі яких сформовано податкових кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Відповідних доказів, які б спростовували встановлені відповідачем порушення під час проведення перевірки, позивачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких порушень не виявлено.

За матеріалами справи судом не встановлено порушення відповідачем закону при винесенні спірного рішення по взаємовідносинам позивача із ТОВ "БК "Геліос".

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 2 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Аліде" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 1870/2а-9607/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.