Постанова № 32533393, 16.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2013 р. (11:33) Справа №801/5151/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський хладокомбінат"

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача - Винятинський Максим Сергійович, довіреність №5409/10/10-024 від 12.11.12, посвід. серії НОМЕР_2 від 06.11.12;

від відповідача - Знаткова Юлія Сергіївна, довіреність №б.н від 12.06.13р., паспорт серії НОМЕР_3

Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський хладокомбінат" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб у сумі 211898,81грн, в т.ч. пеня у розмірі 938,68грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу у сумі 211 898,81 грн., у т.ч. пеня у розмірі 938,68 грн., який виник у зв'язку з самостійно нарахованими відповідачем податковими зобов'язаннями з земельного податку та сум грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за наслідком перевірок платника податків.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.07.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Євпаторія АР Крим ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Євпаторійський холодокомбінат» є юридичною особою, яка зареєстрована 31.10.1997 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних сіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5).

Згідно довідки від 13.04.2011 року вих..№133/29-045 відповідач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС з 20.12.199 року за №01-01 (а.с.6).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Податковий кодекс України встановлює у розділі XIII обов'язок землекористувачів сплачувати земельний податок.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податкової декларації земельного податку за 2012 р. від 15.02.12 .№9005401549, відповідачем самостійно нараховано, в т.ч. станом на: 30.04.12 - 18562,75 грн. (за березень 2012 р.); 30.05.12 - 18562,75 грн. (за квітень 2012 р.), 30.06.12 - 18562,75 грн. (за травень 2012 р.), 30.07.12 - 18562,75 грн. (за червень 2012 р.); 30.08.12 - 18562,75 грн. (за липень 2012 р.); 30.09.12 - 18562,75 грн. (за серпень 2012 р.); 30.10.12 - 18562,75 грн. (за вересень 2012 р.); 30.11.12 - 18562,75 (за жовтень 2012 р.); 30.12.12 - 18562,75 грн. (за листопад 2012 р.); 30.01.13 - 18562,72 грн. (за грудень 2012 р.) (а.с.8-11).

Згідно наданої відповідачем податкової декларації земельного податку від 15.02.2013 року за 2013 рік №9005401549, відповідачем самостійно нараховано, в т.ч. станом на: 02.03.13- 9510,77 грн. (за січень 2013 р.); 30.03.13 - 9510,77 грн. (за лютий 2013р.) (а.с.12-15).

Відповідно до підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки від 04.04.11р. № 299/15-3 (а.с.19-20) було винесене податкове повідомлення-рішення №0000871503 від 04.04.12 у сумі 418,70 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.17). Податкове повідомлення-рішення №0000871503 було отримано Відповідачем 04.04.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.16). Сума у розмірі 418,70 грн., частково було погашена. Непогашений залишок за податковим повідомленням-рішенням № 0000871503 від 04.04.12 складає 110,18 грн.

На підставі акту перевірки від 07.05.12р. № 515/15-3/05397172 (а.с.23-24) було винесене податкове повідомлення-рішення№000146503 від 07.05.12 у сумі 1606,00 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.21). Податкове повідомлення-рішення №000146503 було отримано Відповідачем 07.05.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки від 03.07.12р. № 853/15-3/05397172 (а.с.27-28) було винесене податкове повідомлення-рішення №0002581503 від 03.07.12 у сумі 2394,25 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.25). Податкове повідомлення рішення №0002581503 було отримано Відповідачем 03.07.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки від 07.08.12р. № 1129/15-3/05397172 (а.с.31-32) було винесене податкове повідомлення-рішення №0002881503 від 07.08.12 у сумі 180,00 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.29). Податкове повідомлення рішення №0002881503 було отримано Відповідачем 07.08.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки від 03.09.12р. № 1321/15-3/05397172 (а.с.36-37) було винесене податкове повідомлення-рішення №0003401503 від 04.09.12 у сумі 312,00 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.34). Податкове повідомлення рішення №0003401503 було отримано Відповідачем 04.09.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.33).

На підставі акту перевірки від 19.10.12р. № 1593/15-3/05397172 (а.с.40-41) було винесене податкове повідомлення-рішення №0003961503 від 19.10.12 у сумі 800,00 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.38). Податкове повідомлення рішення №0003961503 було отримано Відповідачем 20.10.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки від 05.11.12р. № 1690/15-3/05397172 (а.с.44-45) було винесене податкове повідомлення-рішення №0004031503 від 05.11.12 у сумі 478,00 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.42). Податкове повідомлення рішення №0004031503 було отримано Відповідачем 05.11.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

На підставі акту перевірки від 19.12.12р. № 2158/15-3/05397172 (а.с.47-48) було винесене податкове повідомлення-рішення №0004491503 від 19.12.12 у сумі 430,69 грн. штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на землю (а.с.46). Податкове повідомлення рішення №0004491503 було отримано Відповідачем 19.12.12, згідно підпису на корінці податкового повідомлення-рішення.

Також, на підставі ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня у розмірі 938,68 грн.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість по сплаті земельного податку, штрафних санкцій та пені за затримку сплати земельного податку у сумі 211 898,81 грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачу було направлено податкову вимогу №96 від 12.03.12 року на суму 16 628,95 грн., яку отримано відповідачем 19.03.12 відповідно до відмітки на корінці поштового повідомлення про вручення (а.с.50).

12.10.2012 р. ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС був складений акт опису майна у податкову заставу №14/19-0, відповідно до якого було описане майно відповідача, а саме адміністративно-побутовий корпус на загальну суму 81 698,87 грн. (а.с.58-59).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №38289808 від 16.10.2012 року було накладено публічне обтяження на активи платника податків згідно з актом опису №14/19-0 від 12.10.2012 року (а.с.60).

23.05.2012 р. ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС був складений акт опису майна у податкову заставу №7/19-0, відповідно до якого було описане майно відповідача, а саме склад продовольчий літ «В», зарядна станція літ «М», опалюваний склад, на загальну суму 43 568,47 грн. (а.с.65-66).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №36195021 від 25.05.2012 року було накладено публічне обтяження на активи платника податків згідно з актом опису №7/19-0 від 23.05.2012 року (а.с.67).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває в податковій заставі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 20 Податкового кодексу України. Цією статтею, окрім інших прав, податковим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, особливості продажу майна, що перебуває у податковій заставі, визначені статтею 95 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби.

Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до приписів п. 95.1 ст. 95 ПК України передумовою для виникнення у органу державної податкової служби права на погашення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є вжиття органом державної податкової служби інших заходів з погашення податкового боргу, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

При цьому, за приписами п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 та п. 95.3 ст. 95 ПК України органи державної податкової служби мають право звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби у розмірі суми податкового боргу або його частини, орган державної податкової служби має право звернення до суду щодо надання йому дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, аналіз змісту наведених правових норм, які регулюють порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95,2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.08.12 (справа №2а- 9540/12/0170/28), яка набрала законної сили 20.10.2012 року, задоволено адміністративний позов ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС до Публічного акціонерного товариства "Євпаторійський холодокомбінат" про стягнення з розрахункових рахунків 87645,01 грн. заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності (а.с.51-52).

З наданих до суду доказів вбачається, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.08.12 р. у справі №2а- 9540/12/0170/28 ДПІ у м. Євпаторія АРК ДПС 20.03.13 р. були виставлені інкасові доручення (розпорядження):

- №51 на суму 87645,01 грн. до АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про стягнення податкового боргу з рахунку відповідача (повернено без виконання) (а.с.54);

- №52 на суму 87645,01 грн. до АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» про стягнення податкового боргу з рахунку відповідача (повернено з частковим виконанням на суму 31,01 грн.) (а.с.54).

Судом встановлено, що загальна сума податкового боргу відповідача становить 211 898,81 грн., але черговість заходів щодо погашення податкового боргу, шляхом стягнення коштів з платника податків дотримана в частині 87 645,01 грн.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів недостатності у платника податків коштів для погашення податкового боргу.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із п. 88.1 та п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України, метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Статтею 89 п. 89.1 п.п. 89.1.2. Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно зі ст. 91 п. 91.1. Податкового кодексу України, Керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що звернення до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків передує звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку як на рахунках банка у безготівковій формі, так і готівкові кошти, і тільки в разі недостатності коштів, податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Тобто для виникнення у податкового органу права на стягнення заборгованості за рахунок майна платника податків необхідно настання двох подій, а саме: наявність рішення суду щодо стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, та недостатність у платника податків коштів для погашення податкового боргу.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Загальна сума податкового боргу відповідача становить 211898,81грн, за рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.08.2012 року у справі №2а-9540/12/0170/28, яка набрала законної сили 20.10.2012 року, з відповідача стягнуто суму у розмірі 87645,01грн. Відносно податкового боргу відповідача у сумі 124 253,80 грн., позивач не може звертатись до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, у разі відсутності судового рішення щодо стягнення на всю суму грошових коштів, які перебувають у власності платника податку, та доказів недостатності у платника податків коштів для погашення податкового боргу.

Надані до суду докази, зокрема касові книги ПАТ «Євпаторійський холодокомбінат» за 2011-2012 та 2012-2013 роки (а.с.105-171), розрахунки встановлення ліміту залишку готівки у касі, витяги з касової книги, видаткові касові ордери з готівкових операцій, прибуткові касові ордери, відомості про виплату грошей, свідчать про рух готівкових коштів (а.с.187-230).

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів вилучення готівки у відповідача або її відсутності у касі підприємства, отже питання наявності у відповідача готівкових коштів позивачем не з'ясовувалось, відповідні заходи по вилученню готівки позивачем не вживались.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010 р. затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за встановленою формою.

В порушення даної норми позивач не складав рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки за встановленою формою та суду такого рішення не надано.

Отже, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, є окремим заходом погашення податкового боргу платника податків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не надано доказів вжиття Державною податковою інспекцією у м. Євпаторія АР Крим Державної податкової служби усіх заходів стягнення податкового боргу зокрема шляхом вилучення або встановлення факту відсутності готівкових коштів, належних відповідачу, за місцем здійснення ним господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, відповідний порядок стягнення податкового боргу податковим органом дотриманий не був, у зв'язку з чим звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового богу за рахунок майна платника податків, що перебуває в у податковій заставі, є передчасним.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.07.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 18.07.2013 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко