Рішення № 32531964, 16.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.2013 Справа №901/1828/13за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Південний науково-технічний центр»

до відповідача Публічного акціонерного товариства

«Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення заборгованості за договором

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - Ліньков А.С. за довіреністю №184Ю-018-04/5209 від 01.01.2012;

від відповідача - Тітовський О.В. за довіреністю №11/131 від 31.05.2013.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний науково-технічний центр» (далі - ТОВ «Південний науково-технічний центр») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9 408 485, 82 грн., з яких:

- 9 059 986, 62 грн. основної заборгованості;

- 290 416,00 грн. пені за період з 11.03.2013 по 27.05.2013;

- 58 083,20 грн. процентів на підставі ст.625 ЦК України за період з 11.03.2013 по 27.05.2013.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе за договорам №19 від 11.01.2012 про закупівлю послуг з ремонту буксира/судна спеціального призначення «Центавр», в частині оплати виконаних робіт у строк, встановлений договором (а.с. 3-9,72).

Відповідач у справі - Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у відзиві на позов просить у задоволені позовних вимог відмовити. Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач посилається на те, що:

- у відповідача відсутній акт виходу судна з ремонту, а на копії акту, доданого до позовної заяви, відсутня дата його складання, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав, оскільки оплата за умовами договору здійснюється за умови наявності такого акту;

- за порушення зобов'язання з оплати виконаних робіт сторонами не встановлено відповідальності у вигляді сплати пені;

- одночасне застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені суперечить ст.231 ГК України (а.с.189-191).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач у справі - ТОВ «Південний науково-технічний центр» неодноразово зменшував позовні вимоги. Остаточно позивач просить стягнути з відповідача 9 208 091,31 грн., з яких:

- 8 859 986,62 грн. основної заборгованості;

- 290 087,24грн. пені за період з 11.03.2013 по 27.05.2013;

- 58 017,45грн. процентів за період з 11.03.2013 по 27.05.2013 (а.с.198-199, 224-227).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог; представник відповідача - проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 року між сторонами у справі - Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (замовник) та ТОВ «Південний науково-технічний центр» (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг з ремонту буксира/судна спеціального призначення «Центавр» №19 (далі - договір, а. с. 104-112).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту буксира/судна спеціального призначення «Центавр» (далі - судно), а замовник зобов'язаний прийняти і оплатити такі послуги, на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Загальна вартість ремонтних робіт за договором складає 11 059 986,62 грн. разом з ПДВ. Кінцева загальна ціна договору складається як сумарна вартість наданих послуг згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, з урахуванням вартості запасних частин, вузлів, агрегатів та витратних матеріалів (п. 3.1 договору) (а.с.115).

Даний договір набирає чинності з дати підписання та діє протягом 12-ти місяців з дати вступу договору в дію. Договір вступає в дію з дати його підписання, але не раніше дати прийняття правлінням замовника рішення про укладення цього договору. Про факт прийняття вказаного рішення замовник має повідомити виконавця відповідним листом у строк не більше 3-х робочих днів з дати прийняття відповідного рішення, з обов'язковим наданням завіреної печаткою замовника копії даного рішення (п. 10.1 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк надання послуг - 115 днів з дати постановки судна у ремонт; датою постановки судна у ремонт вважається дата оформлення двостороннього акту прийому судна у ремонт.

18.05.2012 сторонами підписано акт приймання судна в ремонт (а.с.122).

Додатковою угодою від 14.09.2012 сторонами внесені зміни до п.5.1 договору, а саме строк надання послуг визначено до 24.10.2012, з моменту надання судна у ремонт (а.с.113).

Додатковою угодою від 16.10.2012 сторонами внесені зміни до п.5.1 договору, а саме строк надання послуг встановлено до 30.11.2012, з моменту надання судна у ремонт (а.с.114).

Додатковою угодою від 14.11.2012 строк надання послуг продовжено до 07.12.2012, з моменту надання судна у ремонт (а.с.117).

Додатковою угодою від 31.01.2013 строк надання послуг продовжено до 15.02.2013, з моменту надання судна у ремонт (а.с.118).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним виконані роботи з ремонту судна, загальна вартість яких становить 11 059 682,62 грн., які прийняті відповідачем, що підтверджується: актом приймання наданих послуг №1 від 05.12.2012 на суму 2 577 031,07грн. (а.с. 142) та виконавчим технічним кошторисом №1 до вказаного акту (а.с. 123-141); актом №2 від 08.02.2013 на суму 8 482 955,55грн. (а.с. 149), виконавчим технічним кошторисом №2 до вказаного акту (а.с. 150-151).

На підставі вказаних актів, відповідачу виставлені рахунки №173 від 05.12.2012 на суму 2577031,07грн. (а.с. 143) та №14 від 08.02.2013 на суму 8482955,55 грн. (а.с. 152).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором визначено, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30-ти календарних днів після підписання та затвердження сторонами акту прийому-передачі наданих послуг за наявності рахунку за фактично надані послуги з ремонту, виконавчого кошторису, податкової накладної та інших документів, згідно умов цього договору (п. 4.1 договору).

Оплата за останнім актом здачі-приймання ремонтних робіт здійснюється замовником, впродовж 30-ти календарних днів з моменту надання рахунку-фактури оформленого на підставі підписаного та затвердженого сторонами акту прийому-передачі наданих послуг і виконавчого кошторису, за умови наявності підписаного обома сторонами акту виходу судна з ремонту (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору, акт прийому-передачі наданих послуг є первісним, єдиним необхідним документом який підтверджує прийом-передачу сторонам наданих послуг з ремонту судна.

Згідно акта прийомки судна з ремонту, вбачається, що ремонт судна згідно договору №19 від 11.01.2012 року виконано у повному обсязі; обсяг виконаних робіт відповідає технологічним кошторисам, з урахуванням протоколів узгодження доповнень та змін №1 №2; дата закінчення робіт - 08.02.2013 року (а.с. 215).

Як вбачається з наказу Управління технологічного флоту та підвійськово-технічних робіт №88 від 11.02.2013 «Про введення в експлуатацію з ремонту бк/ссн «Центавр», судно введене в експлуатацію 09.02.2013 року (а.с. 213).

Отже, роботи, прийняті відповідачем 08.02.2013 (вихід судна з ремонту та дата складання останнього акту), з урахуванням встановленого строку оплати - 30 календарних днів мали бути оплачені до 11.03.2013 (включно).

Так, згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, строк, встановлений для оплати розпочав свій перебіг з 09.02.2012 - наступного дня за днем складання акту та виходу судна з ремонту.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, зважаючи на те, що останній день строку для оплати припадав на неробочий день - 10.03.2013, днем закінчення строку є наступний за ним робочий день - 11.03.2013.

Не зважаючи на настання строку виконання зобов'язання з оплати робіт, воно виконано відповідачем лише частково.

Так, відповідачем погашена лише частина заборгованості за рахунком № 173 від 05.12.12, що підтверджується платіжним дорученням:

- №979 від 30.01.2013 на суму 320 000 грн. (а.с.144);

- №85 від 30.01.2013 на суму 1 680 000 грн. (а.с.145);

- №5409 від 24.05.2013 на суму 200 000грн. (а.с.160).

Таким чином на момент прийняття рішення заборгованість за виконані роботи складає 8 859 986,62 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати виконаних робіт у повному обсязі, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 8 859 986,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач посилався на те, що не має акту виходу судна з ремонту, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання з оплати не настав. Однак, такі твердження спростовані зібраними у справі письмовими доказами (а.с.215). Крім того, сторонами у період дії договору неодноразово складались акти звірки, якими підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у певний період часу (а.с.146-148).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів є обґрунтованими. При цьому, суд не погоджується з розрахунком суми процентів, наданим позивачем.

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем, нарахування процентів здійснювалося позивачем за період з 11.03.2013 по 27.05.2013. Однак, беручі до уваги, що строк оплати починається з 10.03.2013 (неробочій день), відповідач мав оплатити товар до 11.03.2013 включно. Таким чином, нарахування процентів, повинно здійснюватися з 12.03.2013.

Також слід врахувати, що сума основного боргу зменшилась у зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості.

За розрахунком суду, розмір процентів, за період з 12.03.2013 по 23.05.2013 складає 54359,92 грн. та з 24.05.2013 по 27.05.2013 складає 2912,83 грн. Таким чином, відповідні вимоги про стягнення процентів у розмірі 58 017,45грн. підлягають задоволенню у розмірі 57272,79 грн. (54 359,92+2 912,87), а в частині стягнення 744,66 грн. процентів слід відмовити.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 290 087,29 грн. пені.

Однак, відповідні вимоги не можуть бути задоволені судом з наступних підстав.

В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Умовами укладеного сторонами договору не встановлена відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати; така відповідальність встановлена за порушення інших зобов'язань - порушення термінів ремонту (п.7.2 договору).

Позивачем не надано доказів укладення угоди у належній формі про встановлення розміру штрафних санкцій за порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт.

Однак, угода про неустойку, яка є видом забезпечення зобов'язань, має укладатись у письмовій формі; вчинена без додержання відповідної форми угода (правочин) про забезпечення зобов'язань є нікчемною, що визначено ч.2 ст.547 ЦК України (також див. постанову ВГСУ від 08.12.2011 №8/99/2011).

Стаття 343 ГК України, на яку посилається позивач обґрунтовуючи вимоги у відповідній частині, також не визначає розміру пені за відповідне порушення.

Так, в силу ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, відповідна норма лише встановлює обмеження розміру пені, який визначається за домовленістю сторін, що кореспондується з вимогами ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Чинне законодавство також не встановлює розміру неустойки (пені або штрафу) за відповідне порушення.

З урахуванням не досягнення сторонами у встановленій формі згоди щодо застосування такого виду відповідальності з визначенням його розміру, заявлені вимоги в частині стягнення пені у розмірі 290 087,24грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 66 645,29грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення складено 22.07.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний науково-технічний центр» 8 859 986,62грн. основної заборгованості, 57 272,79грн. процентів, 286 363,96грн. пені, а також 68 785,59 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 744,66грн. процентів та 3 723,28грн. пені у задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова