Ухвала суду № 32531253, 15.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року м. Київ К/9991/75048/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а-5334/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до Київської обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської обласної митниці від 07.10.2011 № 171, № 172, № 173, № 174.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2012 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Маядо» з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період з 01.08.2008 по 31.07.2011, складено акт № 77/11/125000000/35843786 від 22.09.2011, в якому встановлено порушення ст. ст. 81, 267 Митного кодексу України, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.1 б Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27.09.2006 № 821, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та ст. 190 Податкового кодексу України.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.10.2011 обласною митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- № 171 про визначення суми мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 44 295,23 грн.;

- № 172 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 179 757,86 грн.;

- № 173 про визначення суми мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 4 545,03 грн.;

- № 174 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 654,46 грн.

Також судами встановлено, що на момент митного оформлення вартість транспортування обчислювалась позивачем виходячи з відомостей про такі витрати, зазначених у довідках перевізників-експедиторів, які подавались ТОВ «Маядо» до митного оформлення.

Згідно актів виконання робіт/надання послуг та даних бухгалтерського обліку, вартість транспортних витрат, понесених позивачем, більша, ніж та, що зазначалась у довідках експедиторів, які подавались до митного оформлення.

При цьому, митницею для розрахунку вартості транспортних витрат бралася вся сума їх вартості, зазначена в таких актах, оскільки в них не містилося розмежування вартості транспортних витрат до кордону України і по території України, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови їх виділення з ціни.

Рахунок-фактура від 22.11.10 № 000001/10, виставлений компанією ARCO СНІМІЕ FRACE SN LTD ТОВ «Маядо» підтверджує наміри ввезення товару та його умов поставки. Перевіркою встановлено, що за всі отримані товари (послуги) від компанії ARCO СНІМІЕ FRACE SN LTD на суму 115 251,53 дол. США, ТОВ «Маядо» сплатило кошти в розмірі 115 251,53 дол. США, в тому числі й за товар (послуги) в сумі 10 218,32 дол. США, задекларованих за ВМД від 08.12.2010 № 125110000/10/463674.

Тобто, ТОВ «Маядо» сплачено за товар, задекларований ВМД від 08.12.2010 № 125110000/10/463674, в сумі 10 218,32 дол. США та сплачено за перевезення зазначеного товару ФОП ОСОБА_2 7 304,67 грн., що підтверджено актом виконаних робіт від 08.12.2010 № 08-3/12.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень контролюючого органу щодо визначення правильності сплати податку на додану вартість позивачу за наслідками перевірки, оскільки повноваженнями контролюючого органу щодо справляння ПДВ на території України наділені винятково податкові органи України; не доведено відповідачем, що позивач не включив витрати на транспортування до складу митної вартості, задекларованої у ВМД.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що при митному оформленні транспортування товарів з Німеччини до Києва транспортні витрати не декларувались.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 15 ст. 1 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 41 цього Кодексу митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів згідно визначеного Кабінетом Міністрів України Порядку здійснення митного контролю.

Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1730 від 23.12.2004, визначає механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього кодексу.

Згідно з п. 5) ч. 2 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ст. 262 МК України).

Згідно зі ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 81 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як встановлено в ході перевірки, позивач надав митному органу недостовірні відомості про витрати на транспортування товарів, тобто не здійснив належним чином декларування товару в порядку вимог ст. 81 Митного кодексу України.

Сума транспортних витрат при декларуванні ТОВ «Маядо» транспортування товарів не заявлена, проте повинна була бути відображена в декларації митної вартості у ВМД від 08.12.2010 № 125110000/10/463674. При цьому, умови поставки СРТ - м. Київ, заявлені ТОВ «Маядо», не відповідають дійсності, у зв'язку з виявленим перевіркою фактом отримання транспортних послуг.

Отже, як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, ТОВ «Маядо» при декларуванні товару за ВМД від 08.12.2010 року №125110000/10/463674 визначено митну вартість та податок на додану вартість без врахування суми транспортних витрат, в результаті чого відповідачем правомірно донараховані ТОВ «Маядо» суми мита та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний