Ухвала суду № 32530877, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К-35419/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі №7/409

за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, Головного управління Держаного казначейства у Миколаївській області

про стягнення з державного бюджету сум, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області на користь ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» 1785325,74 грн. та судові витрати в розмірі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки від 03.06.2003 №182/23-121/31821381 за порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», відповідно до п. 2 та п. 2.2 ст. 2 «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542, податковим органом були застосовані до позивача штрафні санкції та надіслано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003 № 0000142201/1 на суму 1768325,74 грн.

08.01.2004 податковим органом направлено підприємству першу податкову вимогу №1/1/332, у зв'язку з чим позивачем було здійснено перерахування до бюджету України штрафної санкції в сумі 1768 325.74 грн. та пені в сумі 17000,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 522, 523 від 31.01.2004, що відповідачем не заперечується.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №7/208/05-н.р. податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003 № 0000142201/1 скасоване, ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 08.09.2009 рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем було перераховано до Державного бюджету України суму коштів донараховану податковим органом за податковим повідомленням-рішенням, які в силу наведених судових рішень сплаті не підлягали, дійшли вірного висновку про підставність заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі виникнення спору щодо права платника податку на повернення надміру сплачених податків юридичним засобом захисту порушеного права в суді є позов про стягнення заборгованості з Державного бюджету України. При цьому право платника податку на повернення надміру сплачених податків не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок, що саме по собі можливе лише у разі відсутності спору з даного питання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві відхилити, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук