Постанова № 32530466, 11.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року 810/3124/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (далі – Позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі – Відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 04.06.2013 №0000841502, яким на Товариство накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5607,85 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.06.2013 №0000841502, накладено штрафні санкції у розмірі 5607,85 грн., оскільки Товариством у встановлений законом строк було сплачено самостійно визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 112200,00 грн., тобто недоплати з даного зобов’язання у Товариства не було, а відтак Податковим органом неправомірно накладено штрафні санкції. Податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року заповнена у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, зокрема, у рядку 25.1 вказана сума 112 157,00 грн., а уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до вказаної декларацій був поданий на прохання працівника Податкового органу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

19.10.1998 товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (код за ЄДРПОУ 30150542) зареєстроване як суб’єкт господарювання.

04.03.2003 товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» зареєстроване як платник податку на додану вартість.

19.04.2013 Позивачем до Податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) – 112157,00 грн. При цьому, у поданому примірнику цієї декларації позивачем рядок 25.1 (сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету) заповнений та вказана сума 112157,00 грн.

Проте, як вбачається з примірника декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, наданого суду Податковим органом, рядок 25.1 декларації («сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету») не заповнений.

Представники відповідача пояснили суду, що у Податкового органу відсутня технічна можливість змінювати показники, зокрема, декларації з податку на додану вартість, подану платником податку. Крім того, представники Податкового органу звернули увагу на необхідність заповнення рядка 25.1, адже у рядку 25 платник податку вказує суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, а рядки 25.1 та 25.2 вказують напрямок цих коштів. Так, згідно з рядком 25.1 сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету, а згідно з рядком 25.2 залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок. Таким чином, інформаційна податкова база визначає суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету саме із показників, вказаних у рядку 25.1.

Суд вважає встановленим факт не заповнення рядка 25.1 Декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» 19.04.2013, а отже встановленим факт заниження податкового зобов'язання.

26.04.2013 Позивачем до Податкового органу подано уточнюючий рахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому в рядку 25.1 («сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету») зазначено суму 112157,00 грн. При цьому, Товариство вказало у графі 4 (показник, який уточнюється) «-», у графі 5 (уточнений показник) – « 112157», різниця – « 112157». Водночас, у рядку 26 (сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки) вказаний прочерк.

29.04.2013 позивачем було сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість за березень 2013 року у сумі 112200,00 грн.

17.05.2013 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла».

За результатами вказаної перевірки складено Акт №663/1502/30150542/72 від 17.05.2013 (далі Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення з боку Товариства п.50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) та п.п. 4.6.8 п. 4.6 розділу V та п. 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 – в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ, при виправленні помилки, що містилась у податковій декларації, самостійно не нарахована та не сплачена до бюджету сума штрафу у розмірі 3 відсотка за березень 2013 року.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.06.2013 №0000841502, яким Товариству на підставі п. 120.2 ст. 120 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 5607,85 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з п.п. 203.1 та 203.2 ст. 203 вказаного Кодексу податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до абз. 3 п. 50.1 ст. 50 вказаного Кодексу платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 50.1 ст. 50 вказаного Кодексу, яка регулює питання внесення змін до податкової звітності, встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У зв'язку із самостійним виявленням помилки факту заниження податкового зобов'язання платник податків скористався п. «а» абз. 3 п. 50.1 ст. 50 вказаного Кодексу - подав до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку у Товариства виник обов'язок сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми (п. «а» абз. 3 п. 50.1 ст. 50 вказаного Кодексу).

Як вбачається з уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість від 26.04.2013, Товариством у зв’язку з виправленням самостійно виявленої помилки не було самостійно нараховано суму штрафу.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо платник податку виправив помилку через поточну декларацію, то податковий обов’язок відносно такої суми виникає (п. 57.1 ПКУ) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації. А у разі, якщо помилка була виправлена через розрахунок, податковий обов’язок відносно суми помилки виникає на попередній день подання розрахунку (пп. «а» п. 50.1 ПКУ).

У зв’язку з викладеним вище, суд не бере до уваги доводи позивача щодо відсутності недоплати, оскільки податок на додану вартість за березень 2013 року до Державного бюджету України позивачем було сплачено лише 29.04.2013, а не до 26.04.2013, як цього вимагає закон.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2013 №0000841502 Товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 5607,85 грн., що дорівнює п’яти відсоткам заниження податкового зобов'язання на 112157,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Податковий орган діяв в межах наданих повноважень і у спосіб, передбачений законодавством, та правомірно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 5607,85 грн.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.