Ухвала суду № 32530006, 13.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2202/1150/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Потапов О.О.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Смілянець Е. С.

судді: Полотнянко Ю.П. Сторчак В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Нетечинецької сільської ради Хмельницької області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Віньковецького районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Віньковецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 24.12.2012 року вказаний позов залишив без розгляду з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку передбаченого ст.99 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що про спірне рішення відповідача дізналась лише 18.09.2012 року, а відтак саме з цієї дати почався перебіг процесуального строку передбаченого положеннями ст.99 КАС України, що не враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали та залишаючи адміністративний позов без розгляду виходив з пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у даній справі слугує спірне рішення виконавчого комітету Нетечинецької сільської ради №30 про видачу ОСОБА_4 свідоцтва на право приватної власності на приміщення, яке датоване 24.07.2009 року.

Відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку твердженням апелянта, судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження висновків суду першої інстанції щодо обізнаності апелянта зі спірним рішенням.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність відповідного клопотання ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки з аналізу ст.100 КАС України слідує, що питання про поважність причин пропуску звернення до суду, останній може вирішити на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Як з'ясовано з посилань апелянта, з оскаржуваним рішенням відповідача ОСОБА_2 ознайомилась лише 18.09.2012 року, водночас доказів зворотнього матеріали адміністративної справи не містять.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Зазначене конституційне положення відтворене у ст. 8 КАС України у вигляді принципу верховенства права, яким суд повинен керуватися при вирішенні справи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як свідчать матеріали справи, позивач цим правом скористався, водночас невчасна обізнаність останнього про спірне рішення не може бути перешкодою у доступі до правосуддя.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок щодо пропущення позивачем строку звернення до суду у зв'язку з відсутністю доказів поважності причин його пропуску.

При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_2 10.10.2012 року вже зверталась до суду з аналогічним позовом, проте вказаний позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України, оскільки зазначена обставина не перешкоджає особі повторно звернутись до адміністративного суду в загальному порядку, що кореспондується з частиною 3 зазначеної статті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24.12.2012 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, забезпечивши особі доступ до правосуддя та судовий захист порушеного на його думку права, зважаючи, також, на позицію Європейського суду з прав людини з аналогічних питань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Нетечинецької сільської ради Хмельницької області про скасування рішення - скасувати.

Справу направити до Віньковецького районного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.