увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Іменем України
“24” лютого 2009 р. Справа № 3/124-9/89
к/с № К-13629/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 26.09.2006 року по справі № 3/124-9/89 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Сіат-ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Полтавської області від 26.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007р., позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 22.04.2004р. № 0000152305/0/1162 та від 18.05.2004 № 0000152305/1/1446 про визначення ТОВ «Фірма Сіат-ЛТД» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 563,00 грн, в тому числі основний платіж- 37 042,00 грн, штрафні санкції - 18521,00 грн; від 22.04.2004р. № 0000162305/0/33 та від 18.05.2004 № 0000162305/1/44 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої за квітень 2003 року, на 3683,00 грн.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти підтвердження задекларованої позивачем за квітень 2003 року суми податкового кредиту 40 725,15 грн податковими накладними, виписаними постачальником запасних частин до верстатів приватним підприємцем ОСОБА_1, та сплати позивачем в ціні придбання запасних частин зазначеної суми ПДВ цьому постачальнику. Встановивши, що постачальник позивача на момент виписування податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ, суд дійшов висновку про відсутність правового зв'язку між правом позивача на включення сплачених у зв'язку з придбанням товару сум податку до податкового кредиту та виконанням обов'язку щодо перерахування до бюджету сум податку його постачальником та контрагентами останнього в ланцюгу поставки, останнім покупцем в якому був позивач.
В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Фірма Сіат-ЛТД» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення цьому ж товариству задекларованої до відшкодування суми ПДВ згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 21.04.2004р. № 65/23-513/21052254, про завищення задекларованої за квітень 2003 року суми податкового кредиту з посиланням на визнання рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р. недійсними фінансово-господарських документів, статуту та свідоцтва платника ПДВ контрагента постачальника позивача - ПП «Прокус мастер принт» по ланцюгу поставки запасних частин до верстатів.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та зменшення йому задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів /послуг/ їх постачальникам.
Будь-яких доводів стосовно відсутності зазначеної умови як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем, Кременчуцькою ОДПІ не наведено.
Надані позивачем розрахункові документи /податкові накладні, платіжні доручення/ підтверджують факт сплати сум податку в ціні придбання запасних частин безпосередньому постачальнику - ОСОБА_1
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2007 року залишити без змін.
Справу № 3/124-9/89 повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
