Ухвала суду № 32528648, 17.07.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Лукінова М.В.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 412/587/13-ц

Провадження № 22ц/782/1976/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Темнікової В. І., Коновалової В. А.,

при секретарі Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 08 квітня 2013 р. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 08 квітня 2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 295,03 грн. та судовий збір в сумі 703 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Пузін Р.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2006 року відповідач отримав у позивача кредит у сумі 15 210,00 грн. на придбання газового котла VNKERS 2941, вартістю 8 000,00 грн. та радіатору опалювального Месtеrm, кількістю 100 одиниць, вартістю 50,00 грн. за 1 одиницю, на суму 5 000,00 грн., та сплати комісії Банку та Компанії (Просто Кредит), зі сплатою щомісячно відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов'язання по повернення кредиту та сплати процентів, в обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також комісії, яка зазначена в Умовах, на строк 24 місяці з кінцевим терміном повернення 05.08.2008 року включно; щомісячній платіж 815,05 грн. в період з 21 по 28 число кожного місяця.

24.01.2013 р. позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за цим договором у сумі 104 588,46 грн. станом на 28.12.2012 року, посилаючись на те, що така заборгованість утворилася внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, умов договору та норм ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач, як позичальник за кредитним договором, укладеним між сторонами, в порушення свого обов'язку згідно умов цього договору та порядку погашення заборгованості не сплачував позивачу, як кредитодавцю, щомісячно обумовлену суму, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 104 588,46 грн. станом на 28.12.2012 року.

Такі висновки суду є законними і обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено факт укладання між сторонами кредитного договору 05.08.2006 року у сумі 15 210,00 грн. у формі заяви позичальника від 05.08.2006 року, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифів, факт перерахунку коштів за цим договором ПП „ОСОБА_5" - продавцю газового котла VNKERS 2941 та радіаторів опалювального Месtеrm та порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання, який частково виконав свої зобов'язань за цим договором на суму 2 100,00 грн. (останній платіж 03.02.2010 року), у зв'язку з чим позивачем нарахована заборгованість станом на 28.12.2012 року, яка складається із: 13 210,00 грн. - заборгованість за кредитом; 38 418,44 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 47 503,43 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. штраф (фіксована частина); 4 956,59 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується відповідним розрахунком позивача, проти якого відповідач не заперечував.

Тому висновки суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за зазначеним кредитним договором відповідають положенням ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 629, 631, 638 - 640, 1054 - 1056-1 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного між сторонами кредитного договору є лише суб'єктивним тлумаченням відповідачем норм матеріального права.

Відповідач не заперечував, що саме він підписав заяву позичальника, в якій зазначено, що він підтверджує, що отримав оригінал кредитного договору та виразив свою згоду, що таким договором є ця заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифами; також надав банку необхідні документи для оформлення кредиту, в тому числі паспорт.

Таким чином відповідачем не спростовано факт укладення наведеного кредитного договору між ним і позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки згідно п.п.5.5 п.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Оскільки строк дії договору встановлено між сторонами по 05.08.2008 року включно, а з позовом в суд позивач звернувся 24.01.2013 року, то позивач не пропустив цей строк згідно положень ч.5 ст. 261 ЦК.

Щодо не згоди відповідача з актом прийому-передачі, то цей документ не є належним доказом у справі згідно положень ст.ст. 57, 58 ч.1 ЦПК, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування - зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, який є дійсним та сторонами не оспорений. Зазначений акт підписано не сторонами кредитного договору, а продавцем ПП „ОСОБА_5" в особі ОСОБА_5 з одного боку і покупцем ОСОБА_2 з іншого боку. Банком підтверджено факт перерахунку грошей за кредитним договором продавцю, на спростування цього факту відповідачем доказів не надано, як не надано доказів того, що за умовами кредитного договору банк відповідає за дії продавця.

Отже, банк не є учасником правовідносин, які виникли між продавцем та покупцем з приводу купівлі-продажу газового котла та радіаторів опалювальних.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті спору висновків.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 308, 315, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 08 квітня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: