Постанова № 32528389, 11.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2086/13-а

11 липня 2013 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 (далі - СПД-ФО ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що між СПД-ФО ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕСКО ГРУП» (далі - ТОВ «ІДЕСКО ГРУП») було укладено договір купівлі-продажу. Звертає увагу, що зміст даного договору не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку. Вважає, що підстав стверджувати про безтоварність господарських операцій, здійснених на виконання його умов, у податкового органу немає. Зазначає, що податковий кредит сформовано позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Стверджує, що бухгалтерські документи, виписані ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» за результатом господарської операції з СПД-ФО ОСОБА_4, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Наполягає на тому, що господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підтверджуються належним чином оформленими необхідними первинними документами. У зв'язку з чим, вважає висновки акта перевірки про порушення СПД-ФО ОСОБА_4 вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України необґрунтованими і безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (т.1 а.с.241-242). В обґрунтування заперечень в судовому засіданні пояснив суду, що за результатами документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 встановлено порушення п.198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на суму 44041,24 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІДЕСКО ГРУП». Вказує на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» не мають реального товарного характеру, так як у ТОВ "ІДЕСКО ГРУП" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, фінансово-господарська діяльність ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» здійснюється поза межами правового поля. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки не спричиняють реального настання правових наслідків. Вважає податкове повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.2007 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_4 було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с.7-8). Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному з 23.11.2007 року за №25151 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №29-13/7895 від 23.11.2013 року (том 1 а.с.9), та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва НОМЕР_2 від 02.04.2009 року (том 1 а.с.9).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності СПД-ФО ОСОБА_4 за КВЕД-2010 є оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення; роздрібна торгівля фруктами та овочами, включаючи картоплю; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (том 1 а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року на підставі наказу №398 від 15.04.2013 року (том 1 а.с.246) ДПІ у м. Рівному було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» у січні 2013 року, за результатами якої складено акт №71/1745/НОМЕР_1 від 22.04.2013 року (том 1 а.с.10-17).

У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) - встановлено завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» (код ЄДРПОУ 37813989) на суму 44041,24 грн. за січень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 66061,86 грн., з яких 44041,24 грн. основного платежу та 22020,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000751745 від 16.05.2013 року, суд виходить з наступного.

З акта перевірки від 22.04.2013 року вбачається, що дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по безтоварним операціям з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» за січень 2013 року на загальну суму 44041,24 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, викладених в акті №1002/22-5/37813989 від 15.03.2013 року, і ґрунтуються на порушеннях ФОП ОСОБА_4 вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

З описової частини акта перевірки від 22.04.2013 р. (т.1 а.с.10-17) вбачається, що ДПІ в м. Рівному від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 року за №1002/22-5/37813989 від 15.03.2013 року (т.2 а.с.1-9). Даним актом перевірки встановлено «відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за червень 2012 р. та січень 2013 року щодо придбання ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій». У зв'язку з цим, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС дійшла до висновку про нікчемність правочинів, зокрема, по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» та контрагентами-покупцями за червень 2012 р. та січень 2013 року (том 2 а.с.9).

Поряд з цим, актом перевірки 22.04.2013 року (т.1 а.с.10-17) ДПІ в м. Рівному констатовано, що ФОП ОСОБА_4 щодо взаємовідносин з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» для проведення перевірки було надано копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортні накладні, договір купівлі-продажу.

Однак, на підставі акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» №1002/22-5/37813989 від 15.03.2013 року, ДПІ в м. Рівному в акті перевірки від 22.04.2013 року дійшла до висновку, що господарські операції у січні 2013 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» є безтоварними, а правочини, укладені між даними контрагентами, є такими, що здійснені без мети реального настання правових наслідків.

З перелічених вище підстав податковим органом зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суми ПДВ по безтоварним операціям з ТОВ "ІДЕСКО ГРУП» у січні 2013 року на загальну суму 44041,24 грн.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.01.2013 року між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ "ІДЕСКО ГРУП" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до умов п.1.1. якого Покупець зобов'язується оплатити, а продавець поставити товар (сільськогосподарську продукцію) в асортименті, кількості і за цінами згідно видаткових накладних (том 1 а.с.38-39).

На виконання вказаного договору ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» у січні 2013 року поставлено ФОП ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію (шампіньйони, картоплю, цибулю, петрушку та ін.) на загальну суму 264247,49 грн. (у т.ч. ПДВ 44041,24 грн.) згідно з видатковими накладними №12 від 01.03.2013 року, №13 від 04.01.2013 року, №14 від 07.01.2013 року, №15 від 12.01.2013 року, №16 від 14.01.2013 року, №17 від 14.01.2013 року, №18 від 18.01.2013 року, №19 від 21.01.2013 року, №20 від 22.01.2013 року, №21 від 28.01.2013 року (том 1 а.с.89,100,105,125,130,132,149,169,177,186).

За вказаними господарськими операціями ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» для СПД ФОП ОСОБА_4 було виписано податкові накладні: №12 від 01.01.2013 року, №13 від 04.01.2013 року, №14 від 07.01.2013 року, №15 від 12.01.2013 року, №16 від 14.01.2013 року, №17 від 14.01.2013 року №18 від 18.01.2013 року, №19 від 21.01.2013 року, №20 від 22.01.2013 року, №21 від 28.01.2013 року (том 1 а.с.90,101,106,126,131,133,150,170,178, 185), які відображено позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2013 року (том 1 а.с.201-205).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 44041,24 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2013 року (том 1 а.с.199-206).

Розрахунки з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» ФОП ОСОБА_4 було здійснено у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів (том 1 а.с.234-240).

Придбану у ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» сільськогосподарську продукцію позивач надалі реалізовував іншим контрагентам, а саме: ТОВ «Експансія», ТОВ «ПАККО Холдинг», ТОВ «Арго-Р», ТОВ «Край-2», ТОВ «Континіум-Трейд» відповідно до укладених з ними договорів поставки (том 1 а.с.40-45, а.с.46-52, а.с.53-55, а.с.63-71, том 2 а.с.12, том 1 а.с.77-84), що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними видатковими, податковими накладними (том 1 а.с.91-96, а.с.102-103,107-118, а.с.127-128, а.с.134-143, а.с. 151-162, а.с.171-174, а.с.179-182, а.с.187-194) та банківськими виписками по рахунку позивача (том 1 а.с.207-233).

Доставка вказаної продукції від ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» безпосередньо до покупців ФОП ОСОБА_4 (ТОВ «Експансія», ТОВ «ПАККО Холдинг», ТОВ «Арго-Р», ТОВ «Край-2», ТОВ «Континіум-Трейд») здійснювалася ФОП ОСОБА_5 на підставі укладеного ним договору з позивачем про надання транспортних послуг від 10.02.2012 №5 (том 1 а.с.85-86), що підтверджується товарно-транспортними накладними №№1,3,4 від 01.01.2013 р. (том 1 а.с.97-99), №№№5,6,8,9,10,11 від 07.01.2013 р. (том 1 а.с.119-124), №12 від 12.01.13 р. (том 1 а.с.129), №№14-18 від 14.01.13 р. (том 1 а.с.144-148), №№19-24 від 18.01.2013 р. (том 1 а.с.163-168), №№25 від 18.01.13 р. (том 1 а.с.184), №№26,27 від 21.01.13 р. (том1 а.с.175-176), №28 від 22.01.13 р. (том 1 а.с.183), №29 від 18.01.13 (том 1 а.с.195), №№158.1, 30, 158.3 від 27.01.13 р. (том 1 а.с.196-198) та відповідними транспортними заявками (том 2 а.с.13-22).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Як встановлено у ході судового розгляду, складені позивачем та його контрагентом ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» вказані вище документи повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники, підтверджують рух активів ФОП ОСОБА_4, є первинними у розумінні Закону №996-XIV, а отже є належними доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем сільськогосподарської продукції.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Долучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів - ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», були виписані позивачу податкові накладні, які містять усі, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України реквізити, та відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент виписування обумовлених податкових накладних контрагент позивача, ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується п.2.4.1 акта ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 року від 15.03.2013 року №1002/22-5/37813989 (том 2 а.с.1-9).

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "ІДЕСКО ГРУП" для ФОП ОСОБА_4, в акті перевірки від 22.04.2013 року відповідачем не зазначено.

Таким чином, податковий кредит за січень 2013 року, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», є підтвердженим належними та допустимими доказами, та спростовує висновки податкового органу про безпідставність його формування.

Отже, встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "ІДЕСКО ГРУП", підтверджують подальшу реалізацію позивачем придбаного товару і відображають рух активів у процесі здійснення цих операцій. Докази того, що сільськогосподарська продукція, придбана ФОП ОСОБА_4 в ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано і судом не здобуто.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ "ІДЕСКО ГРУП" та/або його постачальником податкової дисципліни (як-то, відсутність за місцезнаходженням, стан відмінний від «0» тощо) та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ФОП ОСОБА_4 права на податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2013 року.

Судом також не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань. Такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Таким чином, дії СПД ФОП ОСОБА_4 як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Фактично висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» базуються на акті ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 року від 15.03.2013 року №1002/22-5/37813989 (а.а.с.39-48).

Разом з тим, вказаний акт не є достатнім і беззаперечним доказом безтоварності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій з позивачем і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

Суд критично оцінює висновки відповідача про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ІДЕСКО ГРУП» та ФОП ОСОБА_4 є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, оскільки вказаного податковим органом не доведено, як не доведено і того, що сторони, укладаючи обумовлену угоду, мали умисел на укладення її з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, результати перевірки контрагента(-ів) позивача, наявність та/або відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу податкового кредиту, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень передбачені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984).

Згідно з вимогами вказаного підпункту Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч зазначеному, відповідачем у акті перевірки від 22.04.2013 №71/1745/НОМЕР_1 зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень.

Тобто, акт перевірки, на підставі якого були прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, як джерело доказової бази при виявленні порушення вимог податкового та іншого законодавства, був складений з ігноруванням наявних у позивача первинних документів, що фіксують здійснені ним господарські операції, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Таким чином, висновки про завищення ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту зроблені податковим органом в односторонньому порядку, без достатньої доказової бази, із застосування непрямих методів, що суперечить чинному законодавству.

В ході розгляду справи судом встановлено достовірність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ІДЕСКО ГРУП», сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ІДЕСКО ГРУП" до складу податкового кредиту у січні 2013 року в розмірі 44041,24 грн.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року - протиправним.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначене дає суду підстави для висновку про невідповідність оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 66061,86 грн., вказаним критеріям правомірності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягає скасуванню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000751745 від 16.05.2013 року.

За таких обставин, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000751745 від 16.05.2013 року, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 66061,86 грн., з яких 44041,24 грн. основного платежу та 22020,62 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 660,62 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ткачук Н.С.