Рішення № 32526711, 17.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0613/2-136/12 Головуючий у 1-й інст. Шидловський В.Б.

Категорія 30 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства „Страхова компанія «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 29 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Просив стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду в сумі 5 897,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 80 000 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 грудня 2010 року на автодорозі Біла Церква - Кременець з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки Renault Kangoo, д.н. НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цієї пригоди на позивача, який рухався на велосипеді, було здійснено наїзд і він отримав легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено приватне акціонерне товариство „Страхова компанія «ТАС» (а.с.118).

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 29 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що загальна сума добровільного відшкодування шкоди ОСОБА_1 складає 7 910,51 грн., а не 6 500 грн.; відсутні докази, які б підтверджували причинний зв'язок матеріальної шкоди в сумі 5 897,65 грн. із наслідками ДТП; суд допустив помилку при залученні співвідповідача та відмовив у задоволенні клопотання про залучення належного співвідповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», яке разом із завдавачем шкоди несе відповідальність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги позивача частково та стягуючи моральну шкоду тільки з володільця транспортного засобу, який застрахував свою цивільну відповідальність, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у повному обсязі у добровільному порядку не відшкодував завдану ним внаслідок ДПТ шкоду потерпілій особі та має право звернутися з регресним позовом до страховика.

Однак, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 грудня 2010 року о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_2 на 146 км. автодороги Біла Церква-Кременець, керуючи автомобілем „RENAULT Kango", державний номер НОМЕР_2, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, який рухався в попутньому напрямку по краю проїзної частини дороги.

Відповідно до актів судово-медичного дослідження (обстеження) №№691,8 у ОСОБА_1 спостерігалася алкогольна інтоксикація та виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного та з короткочасним розладом здоров'я (а.с.18,справа №896 про відмову в порушенні кримінальної справи). Згідно висновку експерта №94 не встановлено причинного зв'язку між довготривалим перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні та травмою, перенесеною 02 грудня 2010 року, та встановленням 2-ої групи інвалідності (а.с.104-110).

Постановою судді Любарського районного суду Житомирської області від 10 січня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП(а.с.8). У матеріалах справи відсутні докази оскарження постанови у встановленому законом порядку.

Як вбачається із поліса №ВЕ/0145662 ОСОБА_2, як володілець автомобіля „RENAULT Kango", державний номер НОМЕР_2, застрахував ризик своєї цивільної відповідальності у страховій організації (страховик) - приватному акціонерному товаристві „Страхова група „ТАС"(а.с.51).

Строк дії поліса з 09 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року.

ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про настання 02 грудня 2010 року страхового випадку (а.с.154).

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9,22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Таким чином, наявні підстави для стягнення завданої шкоди зі страховика у відповідному розмірі.

У зв'язку з цим при пред'явленні позовних вимог безпосередньо до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в результаті ДТП суд першої інстанції мав право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі належну страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу.

Всупереч роз'ясненням, наданим судам Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у пункті 16 своєї постанови, суд першої інстанції залучив до участі у справі іншу юридичну особу, тобто неналежного співвідповідача, та не виправив своєї помилки. Так, залучено до участі у справі співвідповідачем приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ТАС"(ідентифікаційний код суб'єкта 30929821), а не приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС" (ідентифікаційний код суб'єкта 30115243), з яким відповідач укладав поліс. Належну страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність ОСОБА_2, суд першої інстанції так і не залучив до участі у справі як співвідповідача.

На стадії апеляційного розгляду такий недолік не може бути усунутий.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика у відповідному розмірі є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди.

Питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від її згоди на таке відшкодування.

Так, розписками стверджується, що на відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 надав стороні позивача 11 грудня 2010 року 1 500 грн., а 12 січня 2011 року - 6 000 грн. та 09 грудня 2010 року сплатив за ліки суму 410 грн. 51 коп., тобто загалом - 7 910 грн. 51 коп. (а.с.56-58).

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується понесення стороною позивача витрат, пов'язаних із лікуванням ОСОБА_1, на загальну суму 1 566 грн. 28 коп.(а.с.21-34,74).

Різниця - 6 344,23 грн. цілком може бути зарахована у відшкодування моральної шкоди відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.23 ЦК України (7 910,51-1 566,28=6 344,23 грн.).

Таким чином, ОСОБА_2 добровільно відшкодував завдану внаслідок ДТП, матеріальну та моральну шкоду. Сума справедлива, розумна та виважена.

З огляду на вище викладене, колегія суддів відмовляє позивачу у задоволені вимог до ОСОБА_2

Також відмовляється у задоволенні вимог до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАС", оскільки завдавач шкоди застрахував свою цивільну відповідальність не у цій страховій організації, а в іншій.

Колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалює нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні вимог до обох відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 29 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені вимог до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства „Страхова компанія «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: