Ухвала суду № 32526512, 17.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4398/13-ц Провадження № 22-ц/795/1668/2013 Головуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Іваненко Л.В., Бобрової І.О.при секретарі:Рудик І.І.за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційної скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 05 червня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ „Дельта Банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, винесено без з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що строк дії кредитного договору не є припиненим й на сьогоднішній день, оскільки згідно п.п. 5.2 п. 5 договору кредиту № 002-24045-161007 сторони погодили, що вказаний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, а відтак строки позовної давності не пропущені.

Також апелянт зазначає, що згідно п. 1.5 кредитного договору, кошти держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, що придбаваються держателем у суб'єктів господарювання, та зняття готівки, виконання зобов'язань за цим договором, та вчинення інших операцій, які не заборонені діючим законодавством України, а тому кредитна картка не є споживчим кредитом, так як банк не обмежує споживача в цільовому використанні грошових коштів на придбання продукції. Тобто даний договір регулює відносини з надання не споживчого кредиту, а карткового кредиту, а тому посилання суду на положення ст.11 ЗУ „Про захист прав споживачів" є хибним та помилковим.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач ПАТ „Дельта Банк" пропустив визначений положеннями цивільного законодавства 3-річний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, на чому в ході розгляду справи наполягав відповідач.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

Згідно частин 1,4 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.10.2007 року між ТОВ „Комерційний банк „Дельта", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк", та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 002-24045-161007 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти, згідно якого Банк відкрив держателю картковий рахунок № НОМЕР_1 та кредитну лінію на загальну суму 30 00 грн. 00 коп. та встановив ліміт на рахунку в сумі 1 000 грн. 00 коп., зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи зі ставки 29,90 % річних, процентом на позитивний залишок в розмірі 1% (а.с.5-7). Даний тариф включає в себе тарифи на обслуговування платіжних карток Visa Classic (тарифний пакет „Швидкі гроші") та анкету позичальника. Наведена анкета містить інформацію про кредитний ліміт відповідача в сумі 3000 грн., який ОСОБА_5 отримав 1 квітня 2008 року. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів.

Відповідно до договору, держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються в тарифах.

Згідно до анкети позичальника, яка є невід'ємною частиною договору, строк дії картки-12 місяців(а.с.10).

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань по договору № 002-24045-161007, яка станом на 22.03.2013 року становить 1895 грн. 00 коп., з них: за тілом кредиту - 390 грн., за комісіями - 1505 грн. (а.с.14).

Статтями 257, 261 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 „Про судове рішення у цивільній справі", суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Банк звернувся з позовною заявою 07 травня 2013 року, тоді як трирічний строк позовної давності збіг 16 жовтня 2011 року. Позивач не заявляв клопотання і не порушував питання про поновлення чи продовження процесуальних строків, тоді як відповідач до вирішення справи по суті звернувся до суду з письмовим клопотанням (в порядку передбаченому ч. 3ст.267 ЦК), про застосування строку позовної давності.

Ухвалюючи рішення визначивши правову суть спору, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ПАТ "Дельта банк" за пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що строк дії договору не є припиненим й на сьогоднішній день, а відтак не є пропущеним строк позовної давності зважаючи на наступне.

Вказуючи на чинність договору апелянт посилається на пункт 1.4 договору. Цей пункт вказує, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку попередньої на умовах погоджених сторонами у договорі, та не потребує підписання будь-яких додаткових угод. Разом з тим Банком всупереч правилам ст.60 ЦПК не надано жодного доказу на підтвердження надання ним відповідачу наступних кредитних ліній після спливу строку першої, а отже і доказів щодо існування зобов'язання на час звернення до суду. Представлений ПАТ „Дельта Банк" договір про відкриття карткового рахунку не містить жодних положень про збільшення строку звернення до суду за захистом порушеного права

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п.5.2. договору, цей договір набуває чинності з дати його укладання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, тому строк дії договору не є припиненим, ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм закону, що стосується визначення та обчислення строків у чинному цивільному законодавстві.

Так, відповідно до ч.1ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1ст.252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2ст.251 та ч.2ст.252 ЦК України).

Виходячи з вищезазначеного, доводи апеляційної скарги про дію договору до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором у зв'язку з неприпиненням строку його дії, суперечить ч.1ст.251 та ч.1ст.252 ЦК України.

За наведених обставин, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин положень закону про позовну давність.

Доводи апеляційної скарги, про те, що кредитна картка не є споживчим кредитом, так як Банк не обмежує споживача в цільовому використанні грошових коштів на придбання продукції, і отже до нього не повинні були застосовуватися положення ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" є безпідставними. Оскільки зі змісту кредитного договору, пункту 1.5 визначено, що кошти кредитної лінії та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари та послуги, що придбаваються держателем у об'єктів господарювання та зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед банком за цим договором, та вчинення інших операцій. Таким чином, наведений кредит є споживчим, оскільки позичковий капітал Банку є засобом для задоволення споживчих потреб відповідача, і тому між сторонами виник спір з приводу повернення відповідачем споживчого кредиту.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правильно визначивши правову суть спору щодо споживчого кредитування, обґрунтовано зазначив про розповсюдження на спірні правовідносини дії пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким передбачено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, тому що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили

Головуючий:Судді: