Постанова № 32526272, 22.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №5009/3993/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Кододової О. В., Черноти Л. Ф.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за представників сторін: від позивача:Матохнюк А. А. - за довір. від відповідача:Новикова О. І. - за довір. від третьої особи:Забродін О. М. - ліквідатор розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецькна рішення господарського суду Запорізької областівід 22.04.2013р.у справі№ 5009/3993/12 (суддя: Гандюкова Л.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко», м. Запоріжжядо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорд», м. Запоріжжяпровизнання припиненим договору поруки

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Макфорд», м. Запоріжжя про визнання припиненим договору поруки № 7.4-56/П-1, укладений 23.11.2007 р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший український міжнародний банк" і ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 р. провадження у справі № 5009/3993/12 було припинено згідно п.п. 1-1, 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. у справі № 5009/3993/12 ухвала господарського суду Запорізької області від 04.01.2013 р. була скасована, справа передана на розгляд господарського суду Запорізької області.

22.04.2013 р. господарським судом Запорізької області було прийнято рішення у справі № 5009/3993/12, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа Центр, ЛТД Ко», м. Запоріжжя в повному обсязі, внаслідок чого визнано припиненою поруку за договором поруки, укладеним 23.11.2007р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіВа Центр, ЛТД Ко", м. Запоріжжя, 1073,00 грн. - судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача зайво сплачений судовий збір при подачі позову у сумі 21 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 251, 252, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1, 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 43,82 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про припинення договору поруки та застосування до спірних правовідносин 6-ти місячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки пунктом 6.1 спірного Договору поруки встановлено строк дії даного Договору, а саме: порука за цим договором припиняється з припиненням зобов`язання (яким відповідно до преамбули Договору поруки є зобов`язання ТОВ «МАКФОРД» перед позивачем за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007 р.), яке до цього часу в повному обсязі не виконано, а тому відповідач вважає, що порука діє до повного його виконання і Банк має право вимоги до поручителя протягом всього строку дії договору. Процесуальними порушеннями відповідач вказує не надання судом першої інстанції належної оцінки таким доказам як договір поруки № 7.4-56/П-1 від 23.11.2007 р. та пояснення Банку щодо чинності цього договору на момент направлення поручителю вимоги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 103-105) доводи апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що факт припинення з 23.12.2009 р. договору поруки № 7.4.-56/П-1 від 23.11.2007 р., відповідно до приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України, не повинен доводитися в даній справі, оскільки є встановленим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі № 4/5009/712/11. У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У розгляді даної справи оголошувалась перерва з 05.06.2013 р. по 16.07.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.07.2013 р. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Третя особа своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Перший український міжнародний банк» не скористалась. В судовому засіданні ліквідатор ТОВ «Макфорд» підтримав доводи апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників, які прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.

23.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк, правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макфорд» (позичальник, третя особа) був укладений кредитний договір №7.4-56 (надалі - Кредитний договір), до якого в подальшому сторонами вносились зміни шляхом укладення Додаткових угод №1 від 23.11.2007р., №2 від 22.05.2009р.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 22.05.2009 р. відповідачч (Банк) зобов'язався надати третій особі (Позичальнику) кредит у розмірі, еквівалентному 14 207 364,57 грн., (ліміт кредиту), а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, внести плату за кредит та повернути Банку суму кредиту у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені Кредитним договором.

Згідно з п.1.5 Кредитного договору валютами кредиту є гривня та долар США. Відповідно до п. 1.5 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 22.05.2009 р., валютою кредиту є долар США.

Відповідно до п. 7.2.2 Кредитного договору, якщо кредит надається в доларах США, проценти за користування кредитом нараховується Банком за ставкою у розмірі 11,3% річних (із розрахунку 360 днів на рік).

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 від 22.05.2009 р., позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 22 червня 2009 року.

Згідно з п.14.5 договору він діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього Договору в повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк" (Кредитор) та ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко" (Поручитель, позивач) був укладений договір поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання Боржником (ТОВ "Макфорд") зобов'язань за Кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007р. (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов'язання Боржником у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки. У разі порушення Боржником Зобов'язання, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно з п.п.2.1.1.1, 2.1.1.2 Договору поруки в редакції додаткової угоди №2 від 22.05.2009р., яка є його невід'ємною частиною, порукою забезпечується зобов'язання Боржника перед Кредитором: повернути кредит, що надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі, який визначається відповідно до умов Кредитного договору, але не може перевищувати еквіваленту 14 207 364,57 грн., в повному обсязі не пізніше 22.06.2009р.; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 11,3%, а у випадках, передбачених Кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом за збільшеними процентними ставками, розрахованими відповідно до умов кредитного договору.

Після спливу кінцевого терміну повернення кредиту (22.06.2009р.), у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором ПАТ "ПУМБ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Макфорд" про стягнення заборгованості у сумі 1 472 092,67 доларів США (що еквівалентно 11 791 462,29 грн.) та 1 271 381,95грн., що загалом дорівнює 13 008 781,24 грн., в тому числі: основна сума кредиту у розмірі 1 391 589,88 доларів США (що еквівалентно 11 146 639,94 грн.) та 1 271 318,95 грн.; відсотки за користування кредитом за період з 26.06.2009р. по 21.12.2009р. включно в розмірі 80 502,79 доларів США (що еквівалентно 644 827,35 грн.); пеня, нарахована відповідно до п.12.1 кредитного договору, станом на 21.12.2009р. в сумі 1 217 318,95грн.

За даним позовом 11.02.2010р. порушено провадження у справі №24/85/10, до участі у справі залучено ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2010р. у справі №24/85/10 позовні вимоги ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" задоволені.

Постановою Запорізького апеляційного господарського від 02.09.2010р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010р., рішення господарського суду від 30.09.2010р. залишено без змін.

Також 11.02.2010р. господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі №24/84/10 за позовом ПАТ "ПУМБ" до ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко", як поручителя за договором поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р., про стягнення заборгованості за кредитним договором №7.4-56 від 23.11.2007р., яка утворилася станом на 21.12.2009р. Провадження у справі №24/84/10 ухвалою від 22.11.2012р. зупинено до розгляду спору у даній справі №5009/3993/11.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2011р. було порушено провадження у справі №26/5009/5610/11 про банкрутство ТОВ "Макфорд" за заявою ініціюючого кредитора - ПАТ "Перший Український міжнародний банк". Постановою господарського суду Запорізької області від 03.02.2012р. ТОВ "Макфорд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 12.06.2012р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано ТОВ "Макфорд" як юридичну особу - банкрута і припинено провадження у справі №26/5009/5610/11 про банкрутство. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 26/5009/5610/11 ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.06.2012р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2012р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.06.2012 р. у справі № 26/5009/5610/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Як встановлено місцевим господарським судом розгляд справи № 26/5009/5610/11 про банкрутство ТОВ «Макфорд» триває, останнім процесуальним документом по справі №26/5009/5610/11 на момент вирішення спору є ухвала від 26.11.2012р., згідно якої ліквідатора зобов'язано завершити ліквідаційну процедуру банкрута - ТОВ "Макфорд" та за результатами проведеної роботи подати до господарського суду звіт про свою діяльність, ліквідаційний баланс банкрута для затвердження.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що 04.01.2012 р. господарським судом Запорізької області розглянуто справу №31/5009/7187/11 за позовом ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко" до ПАТ "ПУМБ", за участю ТОВ "Макфорд" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання частково недійсним договору поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р. та додаткових угод до нього в частині їх укладення строком понад 01.08.2009р. та визнання договору поруки №7.4-56/П-1 припиненим з 02.08.2009р. У задоволенні позовних вимог судом відмовлено повністю. Зі змісту рішення у справі №31/5009/7187/11 вбачається, що в підставу позову було покладено перевищення повноважень директором ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко" при укладенні договору поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р. та додаткових угод до нього. Рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що укладений між сторонами Договір поруки є припиненим в силу приписів ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України через те, що відбулось збільшення обсягу відповідальності позивача, у зв'язку із зміною з 01.05.2009 р. умов забезпеченого кредитного договору №7.4.-56 від 23.11.2007р. в частині розміру відсотків за користування кредитом, а також на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, у зв`язку з відсутністю в договорі поруки № 7.4-56/П-1 від 23.11.2007р. строку закінчення дії договору поруки та недотриманням банком обов`язку звернення протягом шести місяців до ТОВ «Віва Центр, ЛТД Ко» як поручителя, з вимогою про виконання зобов'язання, порушеного ТОВ «Макфорд», по кредитному договору, у зв`язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Отже, в наведеній нормі, яка визначає підстави для припинення забезпечувального зобов'язання (договору поруки), передбачено однією з підстав для припинення поруки зміну основного зобов'язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. Про таке зазначалось у постанові Верховного Суду України від 18 червня 2012 р. у справі № 6-73цс12.

З огляду на викладене, порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно зі ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, пунктом 2.2 спірного Договору поруки сторони визначили, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає Зобов'язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності Поручителя, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником Зобов'язання в розрізі таких змін, якщо Поручитель письмово погодився із такими змінами у Зобов'язанні. При цьому, в пункті 2.4 цього ж договору сторони оговорили, що положення п.2.2 не стосуються змін, які можуть відбутись у Зобов'язанні у випадках, які були прямо передбачені в тексті договору, з якого випливає Зобов'язання ( в тому числі тих, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності Поручителя) та зазначили, що зважаючи на те, що Поручитель до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами договору, з якого випливає Зобов'язання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими Поручителем.

Як встановлено місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, в кредитному договорі №7.4.-56 від 23.11.2007р., укладеному між ЗАТ «ПУМБ» (правонаступником якого є відповідач) та ТОВ «Макфорд» містяться такі умови як можлива зміна (збільшення) процентної ставки плати за користування кредитом на 1% у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником певних зобов'язань. Зокрема, пунктом 7.2.4 вказаного кредитного договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання з будь-яких підстав будь-якого з зобов'язань, встановлених п.п.10.3.6.2, 10.3.6.6. - 10.3.6.8 кредитного договору, розмір процентної ставки за користування кредитом збільшується на 1% річних, і проценти за користування кредитом будуть нараховуватись Банком за цією збільшеною ставкою протягом всього місяця, наступного за місяцем, в якому Позичальник не виконав обов'язок, за невиконання (неналежне виконання) якого процентна ставка за користування кредитом була збільшена.

Відповідно до п. 2.1.1.2 Договору поруки встановлено, що порукою забезпечується виконання Боржником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, в тому числі щодо щомісячної сплати процентів за користування кредитом в розмірі 11,3%, а у випадках, передбачених Кредитним договором, процентів за користування кредитом за збільшеними процентними ставками, розрахованими відповідно до умов кредитного договору.

Виходячи з зазначених умов Договору поруки, слід вважати, що поручитель (позивач) попередньо надав згоду на зміну умов основного договору, зокрема щодо можливості збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Згідно п. 10.3.6.8 Кредитного договору № 7.4-56 від 23.11.2007 р., починаючи з 01.12.2007 р. та до закінчення строку дії Договору щомісячно (з першого по останній день календарного місяця) Позичальник зобов'язаний забезпечувати надходження на всі поточні рахунки, відкриті позичальником у банку, грошових коштів в будь-якій валюті в обсязі не меншому ніж 80 % від загального обсягу надходжень на всі поточні рахунки позичальника в банку та в інших банківський установах за кожний місяць. Розмір обсягу надходжень грошових коштів за відповідний місяць визначається в перший банківський день наступного за ним календарного місяця за курсом НБУ або крос-курсом (в залежності від валюти кредитного обігу) на перший банківський день попереднього місяця при підрахунку обсягу щомісячних грошових надходжень не враховуються: кредитні кошти, отримані від банку за цим Договором та/або за іншими укладеними з банком угодами.

Перевірка виконання позичальником обов'язку, зазначеного в цьому пункті Договору, проводиться банком за кожний календарний місяць на підставі наданих позичальником довідок та на підставі довідок інших банків про надходження коштів на поточні рахунки позичальника в інших банках, а також в інший спосіб, що дозволяє встановити надходження грошових коштів на всі поточні рахунки, відкриті позичальнику в інших банках, за відповідний місяць.

Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обов'язку позичальник зобов'язується надавати банку щомісячно в перший банківський день календарного місяця, наступного за звітним, довідки інших банківських установ про всі відриті позичальнику поточні рахунки в інших банківських установах та про суми надходжень коштів (або про їх відсутність) на зазначені рахунки за звітний місяць.

Обов'язок позичальника щодо забезпечення обсягу надходжень грошових коштів на відкриті у банку рахунки позичальника також вважається не виконаним Позичальником з настанням наслідків, передбачених п.7.2.4 Договору, якщо банку не будуть надані вищезазначені довідки від інших банківських установ.

Як встановлено місцевим господарським судом, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, а саме п. 10.3.6.8 кредитного договору, останньому банком було збільшено розмір процентної ставки на 1%, що склала 12,3%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з умов п.п. 2.1.1.2, 2.4 договору поруки та п. 7.2.4 кредитного договору таке збільшення є заздалегідь погодженим і не потребує додаткового погодження з поручителем у кожному окремому випадку із настанням події, з якою пов`язується збільшення процентної ставки, і не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а тому заявлені позивачем вимоги про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України є безпідставними.

Щодо іншої підстави припинення поруки - ч. 4 ст. 559 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки № 7.4-56/П-1 від 23.11.2007 р. вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 6.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-48цс11, від 21.05.2012 р. у справі № 6-68цс11, від 23.05.2012 р. у справі № 6-33цс12, від 18.07.2012р. №6-78цс12.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 сторони в договорі поруки № 7.4-56/П-1 домовились, що у разі порушення зобов'язання Боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати Зобов'язання (або певну його частину). Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу Кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Як встановлено місцевим господарським судом, у лютому 2011 року ПАТ "ПУМБ" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, яким 14.02.2011р. порушено провадження у справі №4/5009/712/11 про стягнення з ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко" суми процентів за користування кредитом в розмірі 189 708,49 доларів США, які нараховано за період з 22.12.2009р. по 24.01.20011р. В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, також було залучено ТОВ "Макфорд". Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі №4/5009/712/11 позовні вимоги Банку задоволено в повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. зазначене рішення скасовано, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначеною постановою було встановлено наступне: «Відповідно до п. 6.1 кредитного договору №7.4-56 від 23.11.2007р., строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 22.06.2009р. Таким чином, у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" виникло право пред'явити вимогу до поручителя - ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" про виконання порушеного зобов'язання боржника - ТОВ "Макфорд" щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 23.06.2009р., протягом наступних шести місяців, тобто до 23.12.2009р. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була направлена така вимога на адресу відповідача - поручителя, однак лише 14.01.2010р., тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, а отже, порука припинилася 23.12.2009р. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що у зв`язку з припиненням поруки ТОВ «Віва Центр, ЛТД Ко» у ПАТ «ПУМБ» відсутнє право вимагати стягнення з відповідача 189 708,49$ (що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 20.01.2011 р. - 1 506 759,68 грн.) заборгованості по відсоткам, нарахованим за кредитним договором № 7.4-56 від 23.11.2007 р., укладеним між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Макфорд»».

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі 4/5009/712/11 відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиційною для даної справи в частині встановленого нею факту припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України і цей факт не повинен доводитись знову, у зв`язку з чим посилання апелянта на те, що зобов`язання поручителя, що виникають з умов договору поруки, досі не припинені є безпідставними.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, на даний час між сторонами наявні неврегульовані питання з припинення та виконання договору поруки №7.4-56/П-1 від 23.11.2007р., про що свідчить зокрема, знаходження в провадженні господарського суду Запорізької області справи №24/84/10, чим зумовлено звернення ТОВ "Віва Центр, ЛТД Ко" з позовом у даній справі №5009/3993/12.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб захисту обраний позивачем вірно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 1, 4-2, 22 ГПК України) слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов`язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тобто законодавством України передбачений такий спосіб захисту як визнання договору поруки припиненим. Дана позиція викладена в постанові ВСУ від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем спосіб захисту шляхом визнання припиненим договору поруки фактично є вимогою про припинення поруки, оскільки в разі припинення договору поруки припиняються права та обов`язки стосовно поруки за цим договором. А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в силу положень ст. 559 ЦК України припинення поруки по своїй суті та юридичним наслідкам є тотожнім припиненню договору поруки та вважає, що визнання місцевим господарським судом припиненою поруку за договором поруки відповідає заявленому предмету позову і не є виходом за межі позовних вимог.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання припиненою поруки за договором поруки № 4.7-56/П-1 від 23.11.2007 р., укладеного 23.11.2007р. між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Перший український міжнародний банк") та ТОВ "ВіВа Центр, ЛТД Ко".

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що даний спір вже був розглянутий господарським судом Запорізької області у справі № 31/5009/7187/11, оскільки підстави позову у даній справі і у справі № 31/5009/7187/11 є різними.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2013 р. у справі № 5009/3993/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2013 р. у справі № 5009/3993/12 - залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 19.07.2013 р.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О. В. Кододова

Л. Ф. Чернота