Постанова № 3252326, 19.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/672

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19.03.2009 р.                                                                                 № 6/672

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Акціонерне товариство закритого типу "Лінкс-2"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування

Представники: від позивачаСоколова І.В. від відповідача Мазуркевич О.М. Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.03.2009р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Акціонерне товариство закритого типу «Лінкс - 2»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування. В обґрунтування на позовну заяву позивач – Акціонерне товариство закритого типу «Лінкс- 2»зазначає, що не погоджується з прийнятими Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м Києва податковими повідомленнями рішеннями №0000862311/0 та 0000872311/0 від 17.12.2007р. та вважає їх протиправними.

Відповідач –ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає наступне, що позивач порушив пп.7.2.4., п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість по періодах: листопад 2004р, січень 2005р., березень 2005р. квітень 2005р. на суму 40397,00 грн., та завищення суми від’ємного значення по податку на додану вартість по періодах: травень 2005р.червень 2005р. на суму 6117,00 грн. В зв’язку з виявленими порушеннями відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, які на його думку є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Лінкс- 2»(надалі - позивач) є суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрований 28.01.1994р. Московською районною державною адміністрацією м. Києва. Взято на податковий облік 04.02.1994р. у ДПІ у Московському районі м. Києва за №2664/s за №21570411. В зв’язку з територіальним перерозподілом - 16.04.2002р. у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за №14386/09/28.

Позивач є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника 215704126500, свідоцтво платника податку від 17.04.2002р. № 37034092 (замість свідоцтва №36886375).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.

За результатами перевірки складений акт № 685/1-23-11-21570411 від 04.12.2007р. та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000872311/0 від 17.12.2007р. (№ 0000872311/1 від 26.02.2008р.) на суму 6117,00 грн. та № 0000862311/0 від 17.12.2007р. (№ 0000862311/1 від 26.02.2008р.) на суму 60595,50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням –рішенням позивач подав скаргу до ДПІ у Голосіївському районі м Києва. Однак рішенням від 25.02.2008р. скаргу залишено без задоволення, а податкові –повідомлення рішення без змін.

04.03.2008р. позивач знов подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у м Києві. Рішенням від 05.05.2008р. скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

12.05.2008р. позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2007р. №0000862311/0, 0000872311/0.

Однак, рішенням від 09.07.08р. № 6672/6/25-0115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м Києва від 17.12.2007р. №0000862311/0 і №0000872311/0, рішення ДПА у м Києві від 05.05.08р. №1801/10/25-114 прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

В обґрунтування на позов позивач зазначає, що відповідачем проігноровано норми законодавства та права платника податків, передбачені в пп.4.4.1 п.4.4. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі-Закон України 168/97) є безпідставним, оскільки позивач є платником податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер, свідоцтво. Таким чином, ст.9 Закону України №168/97 надає йому право на нарахування податку, податковий кредит та право виписувати податкові накладні.

Щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Спецпром-2004р.», ТОВ «Бангор», ТОВ «Кон-Паст-Сервіс»позивач зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Натомість, ДПІ у Голосіївському районі м Києва фактично змушує позивача нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагентів.

На думку відповідача - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивачем порушено вимоги п.п.7.2.4. п.7.2. та пп.7.4.5. п.7.4. ст..7. Закону України «Про додану вартість» на підставі чого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000872311/0 від 17.12.2007р. (№ 0000872311/1 від 26.02.2008р.) на суму 6117,00 грн. та № 0000862311/0 від 17.12.2007р. (№ 0000862311/1 від 26.02.2008р.) на суму 60595,50 грн., які на думку відповідача є правомірними. Оскільки, установчі документи, статути, реєстраційні договори ТОВ «Спецпром-2004р.», ТОВ «Бангор», ТОВ «Кон-Паст-Сервіс»визнанні Святошинським районним судом недійсними, а свідоцтво про реєстрацію платників податку на додану вартість Голосіївським районним судом м. Києва анульовані.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки встановлено порушення пп.7.2.4. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» результаті чого позивачем:

-          занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 40397 грн. по періодам:

за листопад 2004р. на суму 17044,17 грн.

за січень 2005р. на суму 3488,8 грн.

за березень 2005р. на суму 5758,00 грн.

за квітень 2005р. на суму 14106,00 грн.

-          завищено суму від’ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 6117,0 грн. по періодах:

          за травень 2005р. на суму 3520,30 грн.

за червень 2005р. на суму 2596,00 грн.

Відповідно до п.7.2.4. п.7.2. ст. Закону України №168/97, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.. 9 цього Закону.

Порушення п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями , п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 № 233/2037, п.п.25.2 ст.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00р. № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.00 за № 208/4429 яке полягає у тому, що позивач у перевіряємому періоді відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Спецпром-2004" (код 33052202), ТОВ "Бангор" (код 32959533), ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", статут, установчі документи та свідоцтва платників ПДВ яких визнано недійсним у судовому порядку.

Відповідно до п. п. 23-2. Наказу ДПА України від 10.08.2005 N 327 , зареєстрованого в Міністерства юстиції Укреши 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (із змінами) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

На думку суду, посилання в акті перевірки на порушення позивачем п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" передбачені умови, при яких суб'єкт підприємницької діяльності має право на нарахування податку, податковий кредит та право виписувати податкові накладні.

Позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований 28 січня 1994 року Московською райдержадміністрацією міста Києва. Реєстраційне свідоцтво № 6057, перереєстроване в зв'язку із змінами до статуту 31.07.06 за № 10681050001002273 Голосіївською райдержадміністрацією міста Києва. Взято на податковий облік 04.12.1994р. у ДПІ у Московському районі м. Києва за № 2664/8 (в зв'язку з територіальним перерозподілом - 16.04.2002р. у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за №14386/09/28. Підприємство є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 215704126500, свідоцтво від 17.04.2002р. № 37034092( замість свідоцтва № 36886375).

Таким чином позивача зареєстровано як платника податку в порядку, передбаченому ст.9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 в зв’язку з чим, він має право на нарахування податку, податковий кредит та право виписувати податкові накладні.

Щодо посилання на порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними є не обґрунтованим з огляду на те, що: позивач до складу податкового кредиту включав ПДВ, керуючись нормами, визначеними в п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 та п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", в т.ч. і по операціях, проведеними з підприємствами ТОВ „Спецпром-2004р.", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" , що зазначено в 3.1.5 Акту перевірки та наведено перелік виписаних вказаними контрагентами податкових накладних.

Крім того, акт ДПІ про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість прийняті в період, в якому між позивачем та підприємствами ТОВ „Спецпром-2004р.", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" господарські взаємовідносини були відсутні. Тобто, під час здійснення господарських операцій із позивачем та при складанні податкових накладних, перелічені підприємства були законно зареєстрованими платниками ПДВ, подавали податкову звітність і сплачували податки. Однак, позивач не знав і не міг знати, що у майбутньому установчі документи вказаних підприємств будуть визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Натомість, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва фактично змушує позивача нести відповідальність за дії чи бездіяльність ТОВ „Спецпром-2004р.", і ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс".

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Оскільки, на момент складання податкових накладних ТОВ „Спецпром-2004р.", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законом порядку в якості платника ПДВ, на підтвердження чого мали відповідне свідоцтво, підприємства мали право виписувати податкові накладні. Якщо в наступному у наших постачальників відбулося визнання недійсними установчих документів та свідоцтва ПДВ - це не відміняє юридичні дії, вчинені ними з нашим підприємством, в тому числі дії по виписці податкових накладних.

Крім того, Верховний Суд України вважає, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податків та його свідоцтва ПДВ не є підставною для визнання недійсними здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання юридичних дій (в тому числі і по видачі податкових накладних), оскільки його контрагенти по договору можуть нести відповідальність за наявності їх провини.

Така позиція викладена Судовою палатою по господарським справам Верховного Суду України в постанові від 26.08.2003р. по справі № 5/1595-25/379 та в постанові від 10.06.2006р. по справі № А9/462, які були доведені до відома всіх господарських судів інформаційним листом Вищого господарського суду України від 23.09.04 № 01-8/1694. Більше того, можливість визнання свідоцтва ПДВ недійсним повинна бути передбачена законом.

Посилання на скасування державної реєстрації підприємства та анулювання свідоцтва платника ПДВ суперечить чинному законодавству України, оскільки реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання, яке проводиться в випадках коли платник ліквідується за рішенням суду ( ст. 9 п.9.8 ЗУ „Про ПДВ"). Відповідно до частини 1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755 державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 4 ст.91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до статей 59 та 60 Господарського Кодексу України та ст. 104, 105 Цивільного Кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим від дня внесення в державний реєстр запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу та проведення ліквідаційної процедури, передбаченою законодавством України .

Таким чином, твердження відповідача про те, що підприємства ТОВ „Спецпром-2004р.", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" є неправоздатними з моменту прийняття рішень суду про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість є безпідставними, оскільки процедура припинення діяльності та ліквідації підприємств ТОВ "Спецпром-2004", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" не проведено у відповідності до вимог статей 59 та 60 Господарського Кодексу України та ст. 104, 105 Цивільного Кодексу України.

Крім того, в акті перевірки не зазначено відомостей про припинення діяльності підприємствами та виключення їх з Єдиного державного реєстру. Однак, як видно з Витягів Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, станом на 10.12.2007 р. підприємства ТОВ "Спецпром-2004", ТОВ „Бангор", ТОВ „Кон-Паст-Сервіс" з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключені, жодного запису про припинення вказаних юридичних осіб до реєстру не внесено.

В нормах діючого законодавства України не передбачений порядок або право судів визнавати установчі документи підприємства недійсними з певного моменту. Натомість, у ст. 38 „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців" зазначено, що підставою для прийняття судового рішення щодо припинення юридичної особи, не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнанням запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Визнання установчих документів недійсними у цій статті не згадується, тому можна дійти висновку, що воно, саме по собі, не є підставою для припинення юридичної особи. Суди також не наділені правом визнавати недійсними установчі документи підприємства з моменту їхньої реєстрації. Жодний нормативно - правовий акт України не надає судам право визнавати установчі документи підприємства недійсними з моменту реєстрації, оскільки така норма суперечить чинному законодавству щодо виникнення і припинення правоздатності юридичної особи.

Крім того, Законом не передбачена можливість визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ навіть у випадку визнання недійсними установчих документів такого платника податків, а пункт 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" не передбачає можливості анулювання свідоцтва з дати його видачі, тобто мати зворотну дію у часі.

Так, відповідно до статті 25 Наказу ДПА України від 01.03.2000р. № 79, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.п.25.2.2, п.25.2 статті 25 Наказу ДПА України від 01.03.2000р. № 79 рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Акт про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Спецпром-2004" № 37085719 затверджено 21.02.2006р., ТОВ Бангор" № 35620875 - 30.08.2005 р., ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" № 37083408 - 05.06.2006р.

Тобто, виходячи з положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Наказу ДПА України від 01.03.2000р. № 79 ТОВ "Спецпром-2004" було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало право складати та виписувати податкові накладні де 21.02.2006 р., ТОВ "Бангор" - до 10.10.2005 р., ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" - до 05.06.2006 р.

Крім того, при розгляді повторної скарги, направленої на адресу ДПА України не буле враховано той факт, що Голосіївський районний суд м. Києва 22.02.2008р. своєю Ухвалою за N 8-11/08 скасував попереднє рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.10.2005р про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Спецпром-2004" недійсними за нововиявленими обставинами. Рішення набрало законної сили 27.02.2008 р.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задовольнити.

          2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення прийняті Державної податковою інспекцією у Голосіївському районі м Києва № 0000862311/0 та 0000872311/0 від 17.12.2007р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.