Постанова № 3252273, 10.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.03.2009 р. 16 год. 20 хв.                                                             № 4/557

За позовомТОВ «Ринок «Десна»

До Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

Провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.04.2008 року № 0001192340 на суму 174920,00 грн.

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Голод В.С.

Представники:

Від позивача Махмудова О.С.

Пампуха Л.О.

Від відповідачаКривобок Ю.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.03.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок «Десна»(далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.04.2008 року № 0001192340 на суму 174920 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2008 року відкрито провадження у адміністративній справі № 4/557.

10.01.2009 року у судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 23 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Держстандарту від 26.02.2002 № 57/188/84/105 та застосування до нього штрафних санкції за внесення до каси підприємства без застосування РРО готівкових коштів за оренду майна, переданого позивачем на підставі договорів найму для здійснення «Наймачами»даного майна власної господарської діяльності щодо надання третім особам послуг на ринку є протиправними та безпідставними оскільки, ТОВ «Ринок «Десна»не є підприємством торгівлі або громадського харчування, основна його діяльність –це здавання в оренду власного майна, а тому положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на даний вид господарської діяльності позивача не поширюються.

Представники відповідача проти позову заперечують та просять суд відмовити у його задоволені з підстав викладених у письмових запереченнях № 7765/09/10-007 від 04.11.2008 року, які долучено до матеріалів справи, а саме відповідач вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій у розміру, передбаченому п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є правомірним оскільки, позивачем порушено вимоги п. 23 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним Наказом, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Держстандарту, від 26.02.2002, № 57/188/84/105, яким встановлено, що справляння ринкового збору, плати за утримання торговельного місця в належному стані й інших послуг ринку, касирами та контролерами ринку із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( далі Закон ) з видачею касових чеків.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок «Десна»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.08.1996 року, код 24377301.

01.08.2006 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Ринок «Десна»щодо дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про проведення касових операцій у національній валюті в України», про що відповідачем складено акт № 1046/2340-24377301/124.

Примірник акту перевірки отримано Мар’єнко Т.В. –старшим касиром-контролером Позивача 01.04.2008 року, його копію долучено до матеріалів справи.

Відповідно до висновків акту перевірки ТОВ «Ринок «Десна», перевіркою встановлено, що в порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та п.п. 23, 24 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі Правила), а саме за представлені торгові місця на ринку до каси підприємства без застосування РРО приймалися готівкові кошти лише на підставі виписаних прибуткових касових ордерів.

Загальна сума здійснення розрахункових операцій без роздрукування відповідних розрахункових документів (без застосування РРО) відповідно до прибуткових касових ордерів та витягів касової книги складає 34984,00 грн.

08.04.2008 року на підставі Акту перевірки відповідно до п. 1 ст. 17 Закону відповідачем прийнято рішення № 0001192340 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 174920 грн.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ч. ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, виходячи з вищенаведених норм, оформлення розрахункових операцій із застосуванням РРО здійснюються тільки, коли такі операції у готівковій та/або в безготівковій формі здійснені суб’єктом господарювання при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем під час здійснення господарської діяльності укладено наступні договори найму рухомого майна:

Договір № 15/07 найму рухомого майна від 25 грудня 2006 року; Договір № 16/07 найму рухомого майна від 25 грудня 2006 року; Договір № 30/07 найму рухомого майна від 01 січня 2007 року з додатковою угодою № 1 від 01 жовтня 2007 року та додатковою угодою № 2 від 01 листопада 2007 року; Договір № 31/07 найму рухомого майна від 01 січня 2007 року; Договір № 32/07 найму рухомого майна від 01 січня 2007 року; Договір № 45/07 найму рухомого майна від 25 січня 2007 року з додатковою угодою № 2 від 01 листопада 2007 року; Договір № 46/07 найму рухомого майна від 25 січня 2007 року; Договір № 47/07 найму рухомого майна від 25 січня 2007 року; Договір № 54/07 найму рухомого майна від 02 липня 2007 року з додатковою угодою № 2 від 01 жовтня 2007 року; Договір № 55/07 найму рухомого майна від 25 липня 2007 року; Договір № 56/07 найму рухомого майна від 25 жовтня 2007 року; Договір № 08-15 найму рухомого майна від 01 січня 2008 року; Договір № 08-16 найму рухомого майна від 01 січня 2008 року з додатковою угодою № 2 від 01 лютого 2008 року; Договір № 08-17 найму рухомого майна від 01 січня 2008 року з додатковою угодою № 1 від 01 лютого 2008 року.

Предметом вищезазначених договорів є передача «Наймачам»у тимчасове платне користування майна (павільйонів, торгових наметів, торгових кіосків та таке інше), яке належить позивачу для здійснення «Наймачами»власної господарської діяльності з надання послуг на ринку (організації камер схову, наданні торгівельних місць на ринку, надання орендованого майна у піднайом, та наданні складських послуг).

Відповідно до п. 4 вищезазначених договорів, «Наймачі»зобов’язуються не пізніше 10 числа наступного календарного місяця, за який здійснюється оплата, перерахувати на розрахунковий рахунок або сплатити готівкою до каси позивача щомісячну орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що у даному випадку позивачем, укладено договори надання в оренду власного майна для здійснення «Наймачами»власної господарської діяльності з надання третім особам послуг на ринку, а тому цей вид господарської діяльність не є діяльністю щодо надання саме позивачем послуг на ринках, передбачених п. 19 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, Державної податкової адміністрації України, Держстандарту від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (надалі Правила) відповідно до якого за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо та послуг, передбачених п. 23 Правил, а тому у разі проведення за вищевказаними договорами розрахунків у готівковій формі не повинні застосовуватися положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 23 Правил виходячи з наступного.

Як вбачається з преамбули Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Отже, дія даного закону поширюється тільки на вищезазначені види діяльності господарюючих суб’єктів.

Відповідно до п. 3 діючого Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, торговельна діяльність провадиться суб’єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.

Пункт 5 цього ж Порядку передбачає, що суб’єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

Як на підставу визначення статусу позивача як підприємства торгівельної діяльності відповідач посилається на довідку Головного управління статистики у місті Києві відповідно до якої одним з видів діяльності ТОВ «Ринок «Десна»є роздрібна торгівля з лотків на ринках (код за Класифікацією видів економічної діяльності - 52.62.0), а тому на думку відповідача на позивача поширюється вимоги ст. 1 та п. 1 ст. 3 України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Проте, суд не може погодитися з таким висновком відповідача оскільки, відповідно до розділу 3 «Терміни, визначення та правила користування КВЕД»класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375, наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов’язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом.

Тому довідка органів статистики про зазначення одного із видів діяльності підприємства за Класифікацією видів економічної діяльності, як роздрібна торгівля з лотків на ринках (код - 52.62.0), не дає підстав вважати підприємство торговим.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів здійснення позивачем торгівельної діяльності (факти реалізації продукції, наявність продукції на складі, дозволи на торгівлю, ліцензії, торгівельні патенти тощо).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що надання в оренду власного майна для здійснення «Наймачами»цього майна власної господарської діяльності щодо надання третім особам послуг на ринку не відноситься до торгівельної діяльності, громадського харчування та діяльності щодо надання послуг, а тому у даному випадку оформлення оприбуткування готівкових коштів при здійсненні розрахунків за оренду майна має здійснюватися за правилами, встановленими Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні"), затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004, № 637, відповідно до п.п.3.3 п. 3 якого приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов вищезазначених договорів «Наймачі»вносили до каси позивача готівкові кошти, оприбуткування яких, оформлювалося прибутковими касовими ордерами, видачею квитанцій та внесенням відповідних відомостей до касової книги.

Так до матеріалів справи долучено копії наступних касових ордерів:

ПКО № 669 від10.10.07 на суму 669,00 грн.; ПКО № 668 від 10.10.07 на суму 815,00 грн.; ПКО № 667 від 10.10.07 на суму 3926,00 грн.; ПКО № 666 від 10.10.07 на суму 9603,00 грн.; ПКО № 696 від 30.10.07 на суму 1390,00 грн.; ПКО № 695 від 30.10.07 на суму 4580,00 грн.; ПКО № 709 від 09.11.07 на суму 816,00 грн.; ПКО № 707 від 09.11.07 на суму 816,00 грн.; ПКО № 708 від 09.11.07 на суму 1200,00 грн.; ПКО № 726 від 23.11.07 на суму 425,00 грн.; ПКО № 725 від 23.11.07 на суму 700,00 грн.; ПКО № 745 від 10.12.07 на суму 1025,00 грн.; ПКО № 746 від 10.12.07 на суму 1289,00 грн.; ПКО № 749 від 12.12.07 на суму 2875,00 грн.; ПКО № 750 від 12.12.07 на суму 876,00 грн.; ПКО № 104 від 25.03.08 на суму 460,00 грн.; ПКО № 105 від 25.03.08 на суму 316,00 грн.; ПКО № 106 від 25.03.08 на суму 560,00 грн.; ПКО № 771 від 25.12.07 на суму 918,00 грн.; ПКО № 766 від 25.12.07 на суму 700,00 грн.; ПКО № 7765 від 25.12.07 на суму 1025,00 грн. на загальну суму 34984,00 грн., тобто на суму, яку відповідно до акту перевірки від 01.04.2008 року визначено, як суму здійснення розрахунків за надання позивачем торгівельних місць на ринку без застосування РРО.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії позивача щодо оформлення оприбуткування готівкових коштів (плати за оренду майна позивача) шляхом прийняття готівки у касу підприємства з оформленням відповідних прибуткових касових ордерів та внесенням до касової книги відповідних відомостей не тягнуть за собою порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 23 Правил оскільки, у даному випадку положення даних актів на вищезазначені правовідносини не поширюються, а тому суд вважає, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 23 Правил є помилковими такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів того факту, що позивач є торговим підприємством та не довів правомірності прийняття ним спірного рішення про застосування штрафних санкцій, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту, а саме розмір судового збору при зверненні до адміністративного суду складає - 3 грн. 40 коп.

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 3,40 грн.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАСУ, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції Дніпровського району у м. Києві про застосування до ТОВ «Ринок «Десна» штрафних санкцій від 08.04.2008 року № 0001192340 на суму 174920 грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок «Десна» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     П.В. Вовк