Рішення № 32520083, 22.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10942/13 22.07.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова

компанія»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідач) суми матеріального збитку 42580, 60 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору № 68561Га/12дп від 14.05.2012р. добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 2410, державний номер 23045 АН, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 42580, 60 грн. в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Клопотання про відкладення розгляду справи (зареєстроване за вхідним суду 06-37/33639 подане через канцелярію суду безпосередньо в день судового засідання - 22.07.2013р.) судом відхилене, оскільки матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову, при вирішенні спору суд обмежений процесуальними строками, а зазначені причини неявки в судове засідання представника відповідача не є поважними.

Господарський процесуальний кодекс України, визначає обов'язок суду розглянути клопотання, а не в обов'язковому порядку задовольнити його; відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Положення вказаної статті передбачають право знайомитися з матеріалами справи, надають право робити із матеріалів справи витяги, знімати копії. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу 11.06.2013р., отримана ним 17.06.2013р., що свідчить про наявну можливість відповідача в разі неотримання надісланих на його адресу позовних матеріалів, ознайомитись з матеріалами справи, підготуватись до засідання.

Докази направлення відповідачу 28.05.2013р. позовної заяви з додатками рекомендованим листом з описом-вкладенням наявні в матеріалах справи, представник відповідача з метою ознайомлення з матеріалами справи не з'являвся, зазначене відповідно дає підстави вважати, що відповідач неналежним чином використовує надані йому процесуальні права, та вчиняє дії на затягування розгляду справи.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.06.2013р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 68561Га/12дп від 14.05.2012р. у ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» застраховано автомобіль Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ, страхувальником по договору є Луковкін Євген Олександрович, вигодонабувачем - ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Відомостями № 9075297 про дорожньо-транспортну пригоду (витяг з бази даних АІПС ДТП) підтверджено настання 20.09.2012р. дорожньо-транспортної пригоди - наїзд на транспортний засіб, що стоїть за участю автомобілів ГАЗ 2410, державний номер 23045 АН, яким керувала Старишко Олександра Степанівна та Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ, під керуванням Луковкіна Євгена Олександровича.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Старишко О.С. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2012р., справа № 410/5063/12.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № ZA011012 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку складеного 01.10.2012р. суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Захорольським В.Я. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4085 від 19.11.2002р.) складає 56078, 50 грн..

За страховим випадком - ДТП що сталась 20.09.2012р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 1/002/12/02486/VESKO28741 від 25.10.2012р. визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 42580, 60 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № ДП00010325 від 26.10.2012р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем ГАЗ 2410, державний номер 23045 АН підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2012р..

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час настання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Представленим до матеріалів справи витягом з централізованої бази даних Моторного транспортного страхового бюро України підтверджено, що транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 2410, державний номер 23045 АН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ, взято на страхування ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/6120761.

Вказаний договір, на вимоги суду (ухвала від 10.06.2013р.) не представлено, однак зазначені обставини підтверджені згаданим витягом.

Жодних належних доказів, що за вказаним договором застраховано цивільну відповідальність іншої особи, що вказаний договір укладений не у відношенні відповідальності водія визнаного винним у ДТП 20.09.2012р. відповідачем суду не надано, про наявність таких - у спростування вимог позивача протягом розгляду справи (з 10.06.2013р.) суд не повідомлено.

Положення ГПК України не передбачають вчинення з боку суду дій спрямованих на примусове вилучення документів, які не надаються сторонами, а всі можливі дії, спрямовані на встановлення зазначених обставин саме при безпосередньому дослідженні доказів необхідних для вирішення спору, судом були вчинені.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до ПАТ «СК «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 68561Га/12дп від 14.05.2012р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Положення закону (ст. 993 ЦК України, 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу - автомобілю Nissan Note, державний номер АЕ 6136 ЕМ у ДТП 20.09.2012р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності № ZA011012 складеним 01.10.2012р..

Згідно даним бази МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/6120761) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 0 грн..

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 42580, 60 грн. (42580, 60 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що є в межах розміру підтвердженого висновком оцінювача та виплаченого страхового відшкодування) - 0 грн. розмір франшизи за полісом).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній з 19.09.2011р. та застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 20.09.2012р., відповідно до ст. 35 (п. 35.1) закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) закону: страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання страховою компанією регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. 1216/26 цв від 05.03.2013р. міститься в матеріалах справи, отримана відповідачем 05.03.2013р. (підтверджено повідомленням про вручення відправлення кур'єрською службою доставки) та враховуючи нездійснення виплати на користь позивача згідно вказаної вимоги, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору в розмірі 1720, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 40, ідент. код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, ідент. код 20474912) 42580, 60 грн. (сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 60 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 1720, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін