Ухвала суду № 32519202, 17.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0304/1505/2012 Головуючий у 1 інстанції:Антонюк О.В. Провадження № 22-ц/773/261/13 Категорія:27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю

представника позивача - Лилика В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 22 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22.11.2012 року позов ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

Вирішено стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №6182703 від 01 квітня 2008 року та додатковою угодою до нього №7813980 від 10 липня 2009 року у розмірі 1 422 105,39 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6182703 від 01 квітня 2008 року та додатковою угодою до нього № 7813980 від 10 липня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6224211 від 01 квітня 2008 року та додатковою угодою до нього № 7814101 від 10 липня 2009 року, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_4, які посвідчені приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 відповідно 01 квітня 2008 року за реєстровим № 1052 та 10 липня 2009 року за реєстровим № 1749, - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташовані у АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, 01.04.2008 року був укладений кредитний договір № 6182703, згідно з яким Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 130 000 доларів США, цільове призначення якого у сумі 244759,51 грн. на рефінансування (погашення) заборгованості позичальника за кредитом, наданим останньому згідно з кредитним договором від 12.10.2006 року, укладеним з філією Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Луцьке регіональне управління, та в сумі 80851,50 доларів США для використання на розсуд позичальника ОСОБА_3, відповідно до чинного законодавства України, строком до 01 квітня 2023 року зі сплатою 13,49 % річних.

10 липня 2009 року між Банком, з однієї сторони, та відповідачем ОСОБА_3, з другої сторони, було укладено додаткову до кредитного договору угоду № 7813980, згідно з якою сторони прийшли до згоди про додаткове надання позичальнику, відповідно до умов кредитного договору від 01 квітня 2008 року, другого траншу кредиту у розмірі 1025277,76 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитом в іноземній валюті (першим траншем кредиту) у розмірі 131953,38 доларів США, за курсом 7,77 грн. за 1 долар США. Виключне цільове призначення другого траншу кредиту - погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем кредиту. Процента ставка за другим траншем кредиту становить 19%, проценти сплачуються позичальником в порядку і на умовах, визначених кредитним договором від 01 квітня 2008 року і розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором і додатковою угодою до нього, між банком та відповідачем ОСОБА_4, з другої сторони, були укладені іпотечний договір № 6224211 від 01 квітня 2008 року та додаткова угода до нього № 7814101 від 10 липня 2009 року, посвідчені приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, зареєстровані в реєстрі відповідно за № 1052 та № 1749, згідно яких іпотекодавець ОСОБА_4 (майновий поручитель ОСОБА_3) передав в іпотеку Банку нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (реєстраційний номер 7993068, загальна площа 277,8 кв.м., житлова площа 97,0 кв.м. відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.02.2008 р. № 17899175, виданого Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", предмет іпотеки складається з житлового будинку, хліва, вбиральні) та земельну ділянку площею 0,10 га (цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, кадастровий номер земельної ділянки: 0721410102000000007), що розташовані по АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що за наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення суми кредиту.

У порушення норм закону та вимог кредитних договорів відповідач ОСОБА_3 порушила взяті на себе зобов'язання, через що утворилася заборгованість по кредиту, розмір якої станом на 06.06.2012 року за простроченою сумою кредиту становить 1021205,23 грн., за непогашеними відсотками за користування кредитом - 135862,39 грн., у зв'язку з чим банк неодноразово звертався до відповідачів із вимогами про усунення порушень умов кредитного договору, що підтверджується копіями листів.

Відповідно до встановлених обставин справи, зазначених норм закону, положень кредитного договору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором з нарахованими відсотками та пенею у межах, заявлених позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки суми заборгованості є неналежним доказом по справі, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем зроблено розрахунок заборгованості на день звернення до суду, який відповідає умовам договору, при цьому відповідачем не надано будь-яких розрахунків на заперечення суми заборгованості, зазначеної позивачем.

Відповідно до норм Закону України "Про іпотеку", зокрема, статей 1, 7, 33, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, місцевий суд виходив із того, що відповідач не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті отриманого нею кредиту, а в установи Банку, як іпотекодержателя, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до укладеного між сторонами договорами іпотеки. А тому наявні передбачені законом правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального права.

Крім того, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Так як в суді першої інстанції заяви про застосування позовної давності подано не було, то підстав для розгляду даного питання в судді апеляційної інстанції немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що предмет іпотеки, на який звернено стягнення, є спільною сумісною власністю та, що існує позов про визнання недійсним вищезазначеного договору іпотеки колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відсутнє рішення яким договір іпотеки було б визнано недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до одностороннього тлумачення позивачем регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд надав належну юридичну оцінку у їх сукупності.

Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення, оскільки воно постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 60, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду від 22 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Голозвуючий:

Судді: